Главная » Книги

Котляревский Иван Петрович - Ене³да

Котляревский Иван Петрович - Ене³да


1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13


²ван Котляревський

Енеïда

  
   Частина Перша
  
   Еней був парубок моторний
   ² хлопець хоть куди козак,
   Удавсь на всеº зле проворний,
   Завзят³йший од вс³х бурлак.
   Но греки, як спаливши Трою,
   Зробили з неï скирту гною,
   В³н взявши торбу тягу дав;
   Забравши деяких троянц³в,
   Осмалених, як гиря, ланц³в,
   П'ятами з Троï накивав.
  
   В³н, швидко поробивши човни,
   На синº море поспускав,
   Троянц³в насаджавши повн³,
   ² куди оч³ почухрав.
   Но зла Юнона, суча дочка,
   Розкудкудакалась, як квочка,
   Енея не любила - страх;
   Давно вона уже хот³ла,
   Щоб його душка полет³ла
   К чортам ³ щоб ³ дух не пах.
  
   Еней був тяжко не по серцю
   Юнон³, - все ïï гн³вив:
   Здававсь г³рчийший ïй в³д перцю,
   Н³ в чим Юнони не просив;
   Но г³рш за те ïй не любився,
   Що, бачиш, в Троï народився
   ² мамою Венеру звав;
   ² що його пок³йний дядько,
   Пар³с, Пр³амове дитятко,
   Пут³вочку Венер³ дав.
  
   Побачила Юнона з неба,
   Що пан Еней на поромах;
   А то шепнула сука Геба...
   Юнону взяв великий жах!
   Впрягла в гринджолята павичку,
   Сховала п³д кибалку мичку,
   Щоб не св³тилася коса;
   Взяла сп³дницю ³ шнур³вку,
   ² хл³ба з с³ллю на тар³лку,
   К Еолу мчалась, як оса.
  
   "Здоров, Еоле, пане-свату!
   Ой, як ся маºш, як живеш? -
   Сказала, як вв³йшла у хату,
   Юнона. - Чи гостей ти ждеш?.."
   Поставила тар³лку з хл³бом
   Перед старим Еолом-д³дом,
   Сама же с³ла на осл³н.
   "Будь ласкав, сватоньку-старику!
   ²збий Енея з пантелику,
   Тепер пливе на море в³н.
  
   Ти знаºш, в³н який суц³га,
   Паливода ³ горлор³з;
   По св³ту як ³ще поб³га,
   Чиïхсь багацько виллº сл³з.
   Пошли на його лихо злеº,
   Щоб люди вс³, що при Енеï,
   Послизли ³ щоб в³н ³ сам...
   За сеº ж д³вку чорнобриву,
   Смачную, гарну, уродливу,
   Тоб³ я, далеб³, що дам".
  
   "Гай, гай! Ой, дей же його кату!-
   Еол насупившись сказав. -
   Я все б зробив за сюю плату,
   Та в³три вс³ порозпускав:
   Борей недуж лежить з похм³лля,
   А Нот поïхав на вес³лля,
   Зеф³р же, давн³й негодяй,
   З д³вчатами заженихався,
   А Евр в поденщики найнявся, -
   Як хочеш, так ³ помишляй!
  
   Та вже для тебе об³щаюсь
   Енеºв³ я ляпас дать;
   Я хутко, миттю постараюсь
   В тр³стя його к чортам загнать.
   Прощай же! Швидше убирайся,
   Об³цянки не забувайся,
   Бо посл³, чуºш, н³чичирк!
   Як збрешеш, то хоча надсядься,
   На ласку посл³ не понадься,
   Тогд³ в³д мене возьмеш чвирк".
  
   Еол, оставшись на господ³,
   Зобрав вс³х в³тр³в до двора,
   Вел³в поган³й буть погод³...
   Якраз на мор³ ³ гора!
   Все море зараз спузирило,
   Водою мов в ключи забило,
   Еней тут крикнув, як на пуп;
   Заплакався ³ заридався,
   Пошарпався, увесь подрався,
   На т³м'ï начесав аж струп.
  
   Проклят³ в³три роздулися,
   А море з лиха аж реве;
   Сл³зьми троянц³ облилися,
   Енея за жив³т бере;
   Вс³ човники ïх розчухрало,
   Багацько в³йська тут пропало;
   Тогд³ набрались вс³ сто лих!
   Еней крич³ть, що "я Нептуну
   П³вкопи грошей в руку суну,
   Аби на мор³ штурм утих".
  
   Нептун ³здавна був дряп³чка,
   Почув Енеïв голосок;
   Шатнувся зараз ³з зап³чка,
   П³вкопи для його кусок!..
   ² миттю ос³длавши рака,
   Схвативсь на його, мов бурлака,
   ² вирнув з моря як карась.
   Загомон³в на в³тр³в гр³зно:
   "Чого ви гудете так гр³зно?
   До моря, знаºте, вам зась!"
  
   От тут-то в³три схаменулись
   ² ну вс³ драла до нори;
   До ляса, мов ляхи, шатнулись,
   Або од ïжака тхори.
   Нептун же зараз взяв м³телку
   ² вим³в море як св³телку,
   То сонце глянуло на св³т.
   Еней тогд³ як народився,
   Раз³в ³з п'ять перехрестився,
   Звел³в готовити об³д.
  
   Поклали шальовки соснов³,
   Кругом наставили мисок;
   ² страву всякую, без мови,
   В голодний пхали все куток.
   Тут з салом галушки лигали,
   Лем³шку ³ кул³ш глитали
   ² брагу кухликом тягли;
   Та ³ гор³лочку хлистали, -
   Насилу ³з-за столу встали
   ² спати посл³ вс³ лягли.
  
   Венера, не посл³дня шльоха,
   Проворна, враг ïï не взяв,
   Побачила, що так полоха
   Еол синка, що аж захляв;
   Умилася, причепурилась
   ², як в нед³лю, нарядилась,
   Хоть би до дудки на танець!
   Взяла оч³пок грезетовий
   ² кунтуш з усами люстровий,
   П³шла к Зевесу на ралець.
  
   Зевес тогд³ кружав сивуху
   ² оселедцем заïдав;
   В³н, сьому випивши восьмуху,
   Посл³дки з кварти виливав.
   Прийшла Венера, ³скривившись.
   Заплакалась и зав³скрившись,
   ² стала хлипать перед ним:
   "Чим пред тобою, милий тату,
   Син заслужив таку м³й плату?
   ²йон, мов в свинки грають ïм.
  
   Куди йому уже до Риму?
   Х³ба як здохне чорт в ров³!
   Як вернеться пан хан до Криму,
   Як женитсья сич на сов³.
   Х³ба б уже та не Юнона,
   Щоб не вказала макогона,
   Що й дос³ слухаº чмел³в!
   Коли б вона та не б³силась,
   Замовкла ³ не комизилась,
   Щоб ти се сам ïй ³звел³в".
  
   Юп³тер, все допивши з кубка,
   Погладив св³й рукою чуб:
   "Ох, доцю, ти моя голубка!
   Я в правд³ твердий так, як дуб.
   Еней збудуº сильне царство
   ² заведе своº там панство:
   Не малий буде в³н панок.
   На панщину ввесь св³т погонить,
   Багацько хлопц³в там наплодить
   ² вс³м ïм буде ватажок.
  
   Заïде до Д³дони в гост³
   ² буде там бенкетовать;
   Полюбиться ïï в³н мосц³
   ² буде б³сики пускать.
   ²ди, небого, не журися,
   Попонед³лкуй, помолися,
   Все буде так, як я сказав".
   Венера низько поклонилась
   ² з панотцем своïм простилась,
   А в³н ïï поц³ловав.
  
   Еней прочумався, проспався
   ² голодранц³в позбирав,
   Зовс³м з³брався ³ уклався,
   ², ск³лько видно, почухрав.
   Плив-плив, плив-плив, що аж обридло,
   ² море так йому огидло,
   Що б³сом на його дививсь:
   "Коли б, - каже, - умер я в Троï,
   Уже б не пив сеï г³ркоï
   ² марне так не волочивсь".
  
   Пот³м, до берега приставши
   З троянством голим вс³м своïм,
   На землю з човн³в повстававши,
   Спитавсь, чи º що ïсти ïм.
   ² зараз чогось попоïли,
   Щоб на пут³ не ослаб³ли;
   П³шли, куди хто запопав.
   Еней по берегу попхався
   ² сам не знав, куди слонявся,
   Аж гульк - ³ в город причвалав.
  
   В т³м город³ жила Д³дона,
   А город звався Карфаген,
   Розумна пан³ ³ моторна,
   Для неï трохи сих ³мен:
   Трудяща, дуже працьовита,
   Весела, гарна, сановита,
   Б³дняжка - що була вдова;
   По городу тогд³ гуляла,
   Коли троянц³в повстр³чала,
   Так³ сказала ïм слова:
  
   "В³дк³ль так³ се гольт³паки?
   Чи рибу з Дону везете?
   Чи, може, виходц³-бурлаки?
   Куди, прочане, ви йдете?
   Який вас враг сюди направив?
   ² хто до города причалив?
   Яка ж ватага розбишак!"
   Троянц³ вс³ замурмотали,
   Д³дон³ низько в ноги пали,
   А, вставши, ïй мовляли так:
  
   "Ми вс³, як бач, народ хрещений,
   Волочимся без талану,
   Ми в Троï, знаºш, порожден³,
   Еней пустив на нас ману;
   Дали нам греки прочухана
   ² самого Енея-пана
   В три вирви вигнали в³дт³ль;
   Звел³в покинути нам Трою,
   П³дмовив плавати з собою,
   Тепер ти знаºш ми в³дк³ль,
  
   Помилуй, пан³ благородна!
   Не дай загинуть головам,
   Будь милостива, будь незлобна,
   Еней спасиб³ скаже сам.
   Чи бачиш, як ми об³дрались!
   Убрання, постоли порвались,
   Охляли, н³би в дощ щеня!
   Кожухи, свити погубили
   ² з голоду в кулак трубили,
   Така нам лучилась пеня".
  
   Д³дона г³рко заридала
   ² з б³лого свого лиця
   Платочком сльози обтирала:
   "Коли б, - сказала, - молодця
   Енея вашого злапала,
   Уже б тогд³ весела стала,
   Тогд³ великдень був би нам!"
   Тут плюсь - Еней як будто з неба:
   "Ось, ось де я, коли вам треба!
   Д³дон³ поклонюся сам".
  
   Пот³м, з Д³доною обнявшись,
   Поц³лувались гарно в смак;
   За рученьки б³леньк³ взявшись,
   Балакали то сяк, то так.
   П³шли к Д³дон³ до господи
   Через велик³ переходи,
   Вв³йшли в св³тлицю та й на п³л,
   Пили на радощах сивуху
   ² ïли с³м'яну макуху,
   Пок³ль кликнули ïх за ст³л.
  
   Тут ïли розн³ï потрави,
   ² все з полив'яних мисок,
   ² сам³ гарн³ï приправи
   З нових кленових тар³лок:
   Свинячу голову до хр³ну
   ² локшину на перем³ну,
   Пот³м з п³длевою ³ндик;
   На закуску кул³ш ³ кашу,
   Лем³шку, зубци, путрю, квашу
   ² з маком медовий шулик.
  
   ² кубками пили слив'янку,
   Мед, пиво, брагу, сир³вець,
   Гор³лку просту ³ калганку,
   Куривсь для духу яловець.
   Бандура горлиц³ бриньчала,
   Соп³лка зуба затинала,
   А дудка грала по балках;
   Санжар³вки на скрипц³ грали,
   Кругом д³вчата танцьовали
   В дробушках, в чоботах, в св³тках.
  
   Сестру Д³дона мала Ганну,
   Насправжки д³вку хоть куди,
   Проворну, чепурну ³ гарну;
   Приходила ³ ся сюди
   В червон³й юпочц³ баºв³й,
   В запасц³ гарн³й фаналев³й,
   В стьонжках, в намист³ ³ в ковтках;
   Тут танцьовала викрутасом
   ² пред Енеºм вихилясом
   П³д дудку била третяка.
  
   Еней ³ сам так розходився,
   Як на аркан³ жеребець,
   Що трохи не увередився,
   П³шовши з Гандзею в танець.
   В обох п³дк³вки забряжчали,
   Жижки од танц³в задрижали,
   Вистрибовавши гоцака.
   Еней, матню в кулак прибравши
   ² не до соли примовлявши,
   Садив крутенько гайдука.
  
   А посл³ танц³в варенухи
   По ф³л³жанц³ п³днесли,
   ² молодиц³-цокотухи
   Тут баляндраси понесли;
   Д³дона кр³пко заюрила,
   Горщок з вареною розбила,
   До дуру вс³ тогд³ пили.
   Ввесь день весело прогуляли
   ² п'ян³ спати полягали;
   Енея ж ледве повели.
  
   Еней на н³ч забрався спати,
   Зарився в просо, там ³ л³г;
   А хто хот³в, побр³в до хати,
   А хто в хл³вець, а хто п³д ст³г.
   А деяк³ так так хлиснули,
   Що де упали - там заснули,
   Сопли, харчали ³ хропли;
   А добр³ молодци кружали,
   Поки аж п³вн³ засп³вали,-
   Що здужали, то все тягли.
  
   Д³дона рано ³схопилась,
   Пила з похм³лля сир³вець;
   А посл³ гарно нарядилась,
   Як би в оренду на танець.
   Взяла карабл³к бархатовий,
   Сп³дницю ³ карсет шовковий
   ² начепила ланцюжок;
   Червон³ чоботи обула,
   Та ³ запаски не забула,
   А в руки з виб³йки платок.
  
   Еней же, з хмелю як проспався,
   ²з'ïв солоний ог³рок;
   Пот³м умився ³ убрався,
   Як паруб³йка до д³вок.
   Йому Д³дона п³дослала,
   Що од пок³йника украла:
   Штани ³ пару чоб³ток,
   Сорочку ³ каптан з китайки,
   ² шапку, пояс з каламайки,
   ² чорний шовковий платок.
  
   Як одяглись, то ³з³йшлися,
   З собою стали розмовлять;
   Наïлися ³ принялися,
   Щоб по-вчорашньому гулять.
   Д³дона ж тяжко сподобала
   Енея так, що ³ не знала,
   Де д³тися ³ що робить;
   Точила всяк³ï баляси
   ² п³дпускала разн³ ляси,
   Енею т³лько б угодить.
  
   Д³дона виглядала грище,
   Еней щоб весел³ший був,
   ² щоб верт³вся з нею ближче,
   ² лиха щоб свого забув:
   Соб³ очиц³ зав'язала
   ² у панаса грати стала,
   Енея б т³лько уловить;
   Еней же зараз догадався,
   Коли Д³дони терся, м'явся,
   Ïï щоб т³лько вдовольнить.
  
   Тут всяку всячину ³грали,
   Хто як ³ в в³що захот³в;
   Тут ³нш³ журавля скакали,
   А хто од дудочки пот³в,
   ² в хрещика, ³ в горюдуба,
   Не раз доходило до чуба,
   Як загулялися в джгута;
   В хлюста, в пари, в в³зка ³грали
   ² дамки по столу совали;
   Чорт мав порожнього кута.
  
   Щодень було у них похм³лля,
   Пилась гор³лка, як вода;
   Щодень бенкети, мов вес³лля,
   Вс³ п'ян³, хоть посуньсь куда.
   Енеºв³ так, як болячц³
   Або лих³й ос³нн³й трясц³,
   Годила пан³ всякий день.
   Були троянц³ п'ян³, сит³,
   Кругом обут³ ³ обшит³,
   Хоть гол³ прибрели, як пень.
  
   Троянц³ добре там курили,
   Дали приманку вс³м ж³нкам,
   По вечерницям вс³ ходили,
   Просв³тку не було д³вкам.
   Та й сам Еней-сподар ³ паню
   П³дмовив паритися в баню...
   Уже ж було не без гр³ха!
   Бо страх вона його любила,
   Аж розум ввесь св³й погубила,
   А, бачся, не була плоха.
  
   От так Еней жив у Д³дони,
   Забув ³ в Рим щоб мандровать.
   Тут не боявся ³ Юнони,
   Пустився все бенкетовать;
   Д³дону мав в³н мов за ж³нку,
   Убивши добру в неï гр³нку,
   Мутив як на сел³ москаль!
   Бо - хр³н його не взяв - моторний,
   Ласкавий, гарний, ³ проворний,
   ² гострий, як на бритв³ сталь.
  
   Еней з Д³доною возились,
   Як з оселедцем с³рий к³т;
   Ганяли, б³гали, казились,
   Аж лився деколи ³ п³т.
   Д³дона ж мала раз роботу,
   Як з ним поб³гла на охоту,
   Та гр³м загнав ïх в темний льох...
   Лихий ïх зна, що там робили,
   Було не видно з-за могили,
   В льоху ж сид³ли т³лько вдвох.
  
   Не так-то робиться все хутко,
   Як швидко оком ³змигнеш;
   Або як казку кажеш прудко,
   Пером в папер³ як писнеш.
   Еней в гостях прожив немало,-
   Що з голови його пропало,
   Куди його Зевес послав.
   В³н год³в зо два там просид³в,
   А мабуть би, ³ б³льш пронид³в,
   Якби його враг не сп³ткав.
  
   Колись Юп³тер ненароком
   З Ол³мпа глянув ³ на нас
   ² кинув в Карфагену оком -
   Аж там троянський мартопляс...
   Розсердився ³ розкричався,
   Аж ц³лий св³т поколихався;
   Енея лаяв на ввесь рот:
   "Чи так-то, гад³в син, в³н слуха?
   Убрався в патоку, мов муха,
   Зас³в, буц³м в болот³ чорт.
  
   П³йд³ть г³нця мен³ кликн³те,
   До мене зараз щоб прийшов,
   Гляд³ть же, цупку прикур³те,
   Щоб в³н в шинок та не зайшов!
   Бо хочу я кудись послати.
   ²йон, ³йон же, вража мати!
   Але Еней наш зледащ³в;
   А то Венера все свашкуº,
   Енеºчка свого муштруº,
   Щоб в³н з ума Д³дону зв³в".
  
   Приб³г Меркур³й, засапавшись,
   В три ряди п³т з його котив;
   Ввесь ременцями обв'язавшись,
   На голову бриль наложив;
   На грудях з бляхою ладунка,
   А ззаду з сухарями сумка,
   В руках нагайський малахай.
   В так³м наряд³ вл³зши в хату,
   Сказав: "Готов уже я, тату,
   Куди ти хочеш, посилай".
  
   "Б³жи лиш швидше в Карфагену,-
   Зевес г³нцев³ так сказав,-
   ² пару розлучи скажену,
   Еней Д³дону б забував.
   Нехай лиш в³дт³ль упл³таº
   ² Рима строïти чухраº,-
   А то залиг, мов в груб³ пес.
   Коли ж в³н буде ще гуляти,
   То дам йому себе я знати,-
   От так сказав, скажи, Зевес".
  
   Меркур³й низько поклонився,
   Перед Зевесом бриль ³зняв,
   Через пор³г перевалився,
   До стайн³ швидше тягу дав.
   Покинувши ³з рук нагайку,
   Запряг в³н миттю чортопхайку.
   Черкнув ³з неба, аж кур³ть.
   ² все кобилок поганяº,
   Що оглобелька аж брикаº,
   Помчали, аж в³зок скрипить.
  
   Еней тод³ купався в браз³
   ² на полу, укрившись, л³г;
   Йому не снилось о приказ³,
   Як ось Меркур³й в хату вб³г.
   Смикнув ³з полу, мов псяюху.
   "А що ти робиш, п'ºш сивуху?-
   Зо всього горла закричав.-
   Ану лиш швидше убирайся,
   З Д³доною не женихайся,
   Зевес поход тоб³ сказав.
  
   Чи се ж таки для д³ла робиш,
   Що й дос³ тута загулявсь?
   Та швидко ³ не так задробиш;
   Зевес недурно похвалявсь;
   Получиш добру халаз³ю,
   В³н видавить з тебе ол³ю,
   От т³лько йще тут побарись.
   Гляди ж, сьогодн³ щоб убрався,
   Щоб нищечком в³дс³ль укрався,
   Мене удруге не дождись".
  
   Еней п³джав хв³ст мов собака,
   Мов Каïн затрусивсь увесь;
   ²з носа потекла кабака:
   Уже в³н знав, який Зевес.
   Шатнувся миттю сам ³з хати
   Своïх троянц³в позбирати;
   З³бравши, дав такий приказ:
   "Як можна швидше укладайтесь,
   Зо вс³ма клунками збирайтесь,
   До моря швендайте якраз!"
  
   А сам, вернувшися в будинки,
   Своº лахм³ття позбирав;
   М³зер³ï наклав дв³ скриньки,
   На човен зараз од³слав
   ² дожидався т³лько ночи,
   Що як Д³дона з³мкне оч³,
   Щоб, не прощавшись, тягу дать.
   Хоть в³н за нею ³ журився
   ² св³том ц³лий день нудився,
   Та ба! бач, треба покидать.
  
   Д³дона зараз одгадала,
   Чого сумуº пан Еней,
   ² все на ус соб³ мотала,
   Щоб умудритися ³ ïй;
   З-за печ³ часто виглядала,
   Прикинувшись, буц³м куняла
   ² мов вона хот³ла спать.
   Еней же думав, що вже спала,
   ² т³лько що хот³в дать драла,
   Аж ось Д³дона за чуб хвать.
  
   "Пост³й, прескурвий, вражий сину!
   Зо мною перше розплатись;
   От задушу, як злу личину!
   Ось ну лиш т³лько завертись!
   От так за хл³б, за с³ль ти платиш?
   Ти вс³м, привикши насм³хатись,
   Розпустиш славу по мен³!
   Нагр³ла в пазус³ гадюку,
   Що посл³ ³зробила муку;
   Послала пуховик свин³.
  
   Згадай, який прийшов до мене,
   Що н³ сорочки не було;
   ² постол³в чорт мав у тебе,
   В кишен³ ж пусто, аж гуло;
   Чи знав ти, що такеº грош³?
   Мав без матн³ одн³ холош³,
   ² т³льки слава, що в штанах;
   Та й те порвалось ³ побилось,
   Аж глянуть сором, так св³тилось,
   Свитина вся була в латках.
  
   Чи я тоб³ та не годила?
   Х³ба р³жна ти захот³в?
   Десь вража мати п³дкусила,
   Щоб хирний тут ти не сид³в.-
   Д³дона г³рко заридала,
   ² з серця аж волосся рвала,
   ² закрасн³лася, мов рак.
   Зап³нилась, посатан³ла,
   Неначе дурману ³з'ïла,
   Залаяла Енея так:-
  
   Поганий, мерзький, скверний, бридкий,
   Н³кчемний, ланець, кателик!
   Гульв³са, пакосний, престидкий,
   Нег³дний, злод³й, ºретик!
   За кучму сю твою велику
   Як дам ляща тоб³ я в пику,
   То тут тебе лизне ³ чорт!
   ² оч³ видеру ³з лоба
   Тоб³, диявольська худоба.
   Трясешся, мов зимою хорт!
  
   Мандруй до сатани з рогами,
   Нехай тоб³ присниться б³с!
   З своïми сучими синами,
   Щоб враг побрав вас вс³х, гульв³с,
   Щоб н³ гор³ли, н³ бол³ли,
   На чистому щоб покол³ли,
   Щоб не оставсь н³ чолов³к,
   Щоб доброï не знали дол³,
   Були щоб з вами зл³ï бол³,
   Щоб ви шаталися пов³к!"
  
   Еней в³д неï одступався,
   Поки зайшов через пор³г,
   А дал³ аж не оглядався,
   З двора в собачу ристь поб³г.
&nb

Категория: Книги | Добавил: Armush (29.11.2012)
Просмотров: 395 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа