Котляревский Иван Петрович - Ене³да, Страница 10 - Книги

ента положили

² понесли до земляк³в.

А буйн³ голови поклали

В м³шок ³ теж з собой помчали,

Мов пару гарних дуб³вок.

Но в лагер³ найшли р³зниц³,

Лежали битих м'яс копиц³,

Печ³нок, легкого, кишок.

Як т³лько що восток зард³вся,

Св³тилка Фебова вз³йшла,

То Турн тогд³ уже наïвся,

Оп'ять о битв³ помишляв.

Вел³в тривогу бить в клепало,

Щоб в³йсько к бою виступало,

Оддать троянцям з баришком

За зроблену вноч³ пот³ху;

Для б³льшого ж з троянц³в см³ху

Вел³в взять голови з м³шком.

Свого ж держася уговору,

Троянц³ в кр³пост³ сидять,

Забилися, мов миш³ в нору,

Лукаву к³шку як уздрять.

Но дать одпор були готов³,

² до остатнºй капл³ кров³

Свою свободу боронить,

² нову Трою защищати,

Рутульцям перегону дати

² Турна лютость осрамить.

На перву рутулян попитку

Троянц³ так дали в одв³т,

Що Турн соб³ розчухав литку,

Од стиду скорчило жив³т.

Звел³в з досади, гн³ву, злост³

На глум п³дняти мертв³ кост³,

На щогли голови наткнуть

Нещасних Низа з Евр³алом

Перед самим троянським валом,

Щоб сим враг³в своïх кольнуть.

Троянц³ зараз одгадали,

Чиï то голови стримлять;

Од жалю сльози попускали,

Таких лишившись паруб'ят.

Об мертвих в³сть скр³зь пронеслася,

Вся рать троянська потряслася,

² душ³ смутку предались.

Як мати в³сть таку почула.

То т³лько в³чно не заснула,

Бо зуби у неï стялись.

А од³йшовши, в груди билась,

Волосся рвала з голови,

Ревла, щипалася, дрочилась,

Мов ум зм³шався у вдови:

Поб³гла з криком вокруг вала

² голову коли п³знала

Свого синочка Евруся,

То на валу ³ розплаталась,

Кричала, гедзалась, качалась,

Кув³кала, мов порося.

² диким голосом завила:

"О сину! Св³т моïх очей!

Чи я ж тебе на ге родила,

Щоб згинув ти од злих людей?

Щоб ти мене - стару, слабую,

Зав³вши в землю сю чужую,

На в³чний в³к осиротив.

Моя ти рад³сть ³ одрада,

Моя заслона ³ ограда,

Мене од вс³х ти боронив.

Тепер до кого прихилюся,

Хто злую долю облегчить?

Куди в б³д³ я притулюся?

Слабу н³хто не приглядить!

Тепер прощайте вс³ поклони,

Що долучала во дн³ они

Од вдов, д³вчат ³ молодиць;

За дивн³ брови соболин³,

За оч³ ясн³ соколин³,

Що здатний був до вечерниць,

Коли б мен³ тв³й труп достати,

² т³ло б³леº обмить,

² з похороном поховати,

До ями з миром проводить.

О боги! Як ви допустили,

Щоб ³ одинчика убили

² настромили на в³ху

Його козацькую головку;

Десь св³т вертиться сей без толку,

Що тут дають ³ добрим тьху.

А ви, що Евруся згубили,

Щоб ваш пропав собачий р³д!

Щоб ваш³ ж д³ти вас побили,

Щоб з потрухом погиб ваш пл³д!

Ох! Чом не зв³р я, чом не львиця?

Чом не скажена я вовчиця?

Щоб мн³ рутульц³в роз³драть;

Щоб серце вирвать з требухою.

Умазать морду ïх мазкою;

Щоб маслаки ïх посмоктать".

Сей галас ³ репетовання

Троян вс³х в смуток привело;

Плаксивеº з синком прощання

У вс³х з очей сл³зки тягло.

Асканïй б³льше вс³х тут хлипав

² губи так соб³ задрипав,

Що мов на його сап напав.

К стар³й з поклоном п³дступивши,

На оберемок ухвативши,

В землянку з валу потаскав.

А тут кричать та в труби сурмлять,

Свистять в свист³лки, дмуть в роги,

Квилять, брат брата в батька луплять,

В наскок яряться вороги.

Тут ржання к³нське з тупотнею,

Там разний гом³н з стукотнею,

Скр³зь клоп³т, халепа, сто лих!

Так в м³дн³ клекотить гаряч³й,

Так в кабац³ кричить п³ддячий.

Як кажуть, хоть винось святих.

Гей, музо, панночко цнотлива,

Ходи до мене погостить!

Будь ласкава, будь не спесива,

Дай пом³ч мн³ стишок зложить!

Дай пом³ч битву описати

² про в³йну так розказати.

Мов тв³й язик би говорив.

Ти, кажуть, д³вка не бриклива.

Але од старост³ сварлива;

Прости! Я, може, досадив.

² в сам³й реч³ проступився-

Старою д³вчину назвав,

Н³хто з якою не любився,

Не женихавсь, не жартовав.

Ох, ск³лько муз таких на св³т³!

Во всяк³м город³, в пов³т³!

Укрили б зверху вниз Парнас.

Я музу кличу не такую:

Веселу, гарну, молодую;

Старих нехай брика Пегас.

Рутульц³ дралися на ст³ни,

Карабкалися, як жуки.

Тур, з ярост³ дрижав ³ п³нив,

Кричить: "Дружненько, козаки!"

В свою троянц³ также чергу

В одбоï поралися зверху,

Рутульц³в плющили, як мук.

Пускали колоддя, кам³ння

² враже так товкли нас³ння,

Що у рутульц³в хляв ³ дух.

Турн, бачивши троян роботу,

Як рать рутульськую трощать,

Як б'ють ïх, не жал³я поту,

Рутульц³, мов в'юни, пищать,

Вел³в везти зо вс³х ол³йниць.

Де т³лько ºсть, ³з воскоб³йниць,

Як можна швидше тарани.

Якраз ³ тарани вродились,

² воскоб³йники явились,

Примчались духом сатани.

Приставив тарани до брами,

В ворота зачали гатить;

Одв³рки затряслись, мов рами,

² снасть од бою вся тр³щить.

Турн сили вдвоº прикладаº,

² тарани сам направляº,

² браму рушити велить.

Упала!.. Стуком оглушила,

Троян багацько подушила,

Турн в кр³пость впертись норовить.

Б³да троянцям! Що робити?

А муза каже: "Не жахайсь,

Не хист ïх Турну поб³дити,

В чужую казку не м³шайсь".

Троянц³ нап'яли вс³ жили

Та вмить пролом ³ заложили,

² груддю стали боронить;

Рутульц³ б³сом увивались,

Но на пролом не посовались,

А Турн не знав, що ³ робить.

Троянець Геленор одважний

², як буряк, червоний Лик,

Горлань, верлань, кулачник страшний

² щирий кундель-степовик.

Сим двом безд³лля-всяке горе,

Здавалось по кол³на море,

Пот³ха ж - голови зривать.

Давно ïм в голов³ роïлось

², мов на поступки, хот³лось

Рутульцям перегону дать.

Так Геленор з червоним Ликом,

Роздягтися до сорочок,

М³ж вештанням, содомом, криком,

Пробралися подуть т³чок;

Рутульц³в добре тасовали

² од рутульц³в получали

Квитанц³ю в своïх долгах.

Лик т³лько тим ³ одличився,

Що як до Турна примостився,

То з'ïздив добре по зубах.

Но Турн ³ сам був розбишака

² Лика сплющив в один мах;

²з носа бризнула кабака,

У Турна окол³в в ногах.

А также пану Геленору

Смертельного дали затьору,

² сей без духа тут оставсь.

Рутульц³в се возвеселило

² так ïх серце ободрило,

Що ³ нег³дний скр³зь совавсь.

Натиснули ³ напустились,

Рутульц³ кинулись на вал,

Троянц³, як чорти, озлились,

Рутульц³в били наповал.

Тр³щали кост³, ребра, боки.

Лет³ли зуби, пухли щоки,

З нос³в ³ уст юшила кров:

Хто рачки л³з, а хто просгягся,

Хто був шкереберть, хто качався

Хто бив, хто р³зав, хто колов.

Завзятость вс³х опановала,

Тут всякий п³нив ³ яривсь;

Тут лютость вс³ми управляла

² всякий до надсаду бивсь.

Лигар ударом макогона

Дух випустив ³з Емф³она

² сам нав³ки зуби стяв.

Лутец³й б'º ²л³онея,

Ц³ней Арефа, сей Ц³нея,

Один другого тасовав.

Ремул рутульськоï породи,

Троюр³дний був Турну сват,

Хвастун ³ дурень од природи,

Що в³н робив, то все невлад;

² тут начав щосил кричати,

Троянц³в лаять, укоряти,

Себе ³ Турна величать:

"Ага! проклят³ï поганц³,

Недогарки троянськ³, ланц³!

Тепер прийшлось вам погибать.

Ми вас одучим, супостати,

Морити вдов, дурить д³вок,

Чуж³ï земл³ одн³мати

² шкодити чужий садок.

Давайте вашого гульв³су,

Я вмить його одправлю к б³су.

² вас подавимо, як мух;

Чого прийшли ви, голодрабц³?

Лигать латинськ³ï потапц³?

Пожд³ть,- ваш вит³сним ми дух!"

²ул Енейович, дочувшись

До безтолкових сих р³чей,

Як шкурка на огн³ надувшись,

Злость запалала ³з очей.

Вхопив кам³нчик,-приц³лився,

Зажмурив око,- приложився

² Ремула по лобу хвись!

Хвастун бездушний повалився,

²ул сердечно взвеселився,

А у троян дух ожививсь.

П³шли кулачн³ накарпаси,

В виски ³ в зуби стусани;

Пол³зли тельбухи, ковбаси,

Вс³ п³нили, як кабани.

Вс³ роз'ярились через м³ру.

По-сербськи величали в³ру,

Хто чим попав, то тим локшив.

П³днявся писк; стогнання, охи.

Враг на врага скакав, мов блохи,

Кусався, гриз, щипав, душив.

Служили у троян два брати,

²з них був всякий Гол³аф;

Широкоплечий ³ мордатий,

² по в³вц³ ц³лком глитав.

Один дражнився Бит³асом,

²з Кочубейським в³н Тарасом

Коли б заввишки не р³внявсь;

Другий же брат Пандаром звався

² вищий од верстви здавався,

Та в'ялий, мов верблюд, тинявсь.

Два брати, гр³зн³ ³сполини,

В бою стояли у ворот,

Дрючки держали з берестини

² боронили в кр³пость вход.

Вони к земл³ поприс³дали,

Троянц³ ж в город одступали,

К соб³ манили рутулян.

Рутульц³ зрять - навстяж ворота,

Прожогом в кр³пость вся п³хота

Сп³шить нас³сти на троян.

Но хто лиш в город показався.

Того в яºшню ³ поб'ють;

Бит³ас з братом управлявся,

Безщадно кров рутульську ллють.

Рутульц³ з криком в город пруться,

Як од серпа колосся жнуться.

Як над пашней хурчать ц³пи,

Так ³сполинськ³ï дрючини

Мозчили голови ³ спини

² вс³х молотять, мов снопи.

Побачив Турн таку проруху,

Од злост³ ввесь осатан³в;

Здригнувсь, мов випив чепуруху,

К своïм на пом³ч полет³в.

Як т³лько в кр³пость протаскався,

Тузити зараз ³ прийнявся,

Хто т³лько п³д руку попавсь:

Убив в³н з Аф³дном Мерона

² зо всього поб³г розгона,

Де Бит³ас в кров³ купавсь.

З наскоку тр³снув булавою

По в язах, великан упав,

Об землю вдаривсь головою

² кр³пость всю поколихав.

Реветь, ³ душу ³спускаºть,

² воздух гр³мом наповняºть;

На вс³х напав великий страх!

Не спас н³ рост, н³ сила многа,

Пропав Бит³ас, мов стонога;

² ³сполин ºсть черв ³ прах.

Пандар погибель бачив брата.

Злякався, звомпив, зам³шавсь

² од рутульська стратилата

Якмога швидше убиравсь.

Пром³ж оселею хилявся,

Тини переступав, ховався,

² щоб од Турна увильнуть,

Ворота зачинив у брами

² завалив ïх колоддями,

Хот³в од бою оддохнуть.

Но як же сильно удивився,

Як Турна в кр³пост³ уздр³в;

Тогд³ ³з нужди прибодрився

² злост³ю ввесь закип³в.

"Ага! ти, шибеник, попався,

Без зву к нам в гост³ нав'язався,-

Пандар до Турна закричав.-

Пожди, от зараз почастую,

²з тебе виб'ю душу злую,

До сього часу храбровав!"

"Ану прил³зь! - Турн одв³чаº.-

Келебердянськая верства!

Як б'ю я-брат тв³й теº знаº,

Ходи, тоб³ вкручу хвоста".

Тут Пандар кам³нь п³дн³маº

² в Турна зо вс³х жил пускаº,

Нирнув би Турн нав³ки в ад!

Но де Юнона не взялася

² перед Турном розп'ялася,

Попав богиню камнем влад.

Незриму чуº Турн заслону,

Бодриться, скачеть на врага.

На пом³ч призива Юнону,

Пандара по лобу стьога,

² вовся з н³г його зшибаº.

До м³зку череп розбиваº;

Пропав ³ другий великан!

Така потеря устрашила

² серце бодреº смутила

² самих храбр³йших троян.

Удачею Турн ободрився,

По вс³х усюдах смерть носив;

Як кнур свир³пий, роз'ярився

² без пощади вс³х косив.

Розс³к надвоº Ф³лар³са.

В яºшню розтоптав Гал³са,

Кр³фею голову одтяв,

Щолкав в виски, штурхав п³д боки

² сам³ï кулачн³ доки

Ховались, хто куди попав.

Троянц³ злеº умишляють,

Щоб преч ³з кр³пост³ вт³кать;

Своº лахм³ття забирають,

Куди удасться тягу дать.

Но ïх Обозний Генеральний

Над вс³ма остававсь начальний,

Серест вельможний об³звавсь:

"Куди? - Вам сорому немаº!

Хто чув? Троянець ут³каº!

Чого наш славний р³д доживсь!

Один паливода яруº,

А вас тут ст³лько, боïтесь;

В господ³ ваш³й вередуº

Рутульський шолудивий пес!

Що скаже св³т про нас, трояне?

Що ми шатерники-цигане,

Що ми труслив³йш³ жид³в!

А князь наш б³дний що помислить?

Адже ж за воïн³в нас числить,

За внук³в славн³йших д³д³в.

Збер³ться, Турна окруж³те,

Не сто раз можна умирать;

Гуртом, гуртом його напр³те,

В³д вас в³н мусить пропадать".

Агу! Троянц³ схаменулись,

Та вс³ до Турна ³ сунулись;

Пан Турн тут на слизьку попав!

Виляв, хитрив ³ увивався

² т³лько к Т³бру що добрався,

То в воду стриб,- пустився вплав.

Частина Шоста

Зевес моргнув, як кр³ль усами,

Ол³мп, мов листик, затрусивсь;

Мигнула блискавка з громами,

Ол³мпський потрух взворушивсь.

Боги, богин³ ³ п³вбоги,

Простоволос³, босоног³,

Б³жать в ол³мпську карвасар.

Юп³тер, гн³вом розпалений,

Влет³в до них мов нав³жений

² крикнув, як на гончих псар:

"Чи довго будете казитись

² стид Ол³мпов³ робить?

Щодень пром³ж себе сваритись

² смертних з смертними травить?

Поступки ваш³ вс³ не бож³;

Ви на сутяжник³в похож³

² рад³ мордовать людей;

Я вас ³з неба поспихаю

² до того вас у караю,

Що пасти будете свиней.

А вам, ол³мпськ³ зубоскалки,

Моргухи, дзиги, ф³глярки,

Березовоï дам припарки,

Що довго буде вам втямки.

Ох, ви на смертних дуже лас³!

Як грек на н³жинськ³ ковбаси.

Все лихо на земл³ од вас,

Чрез ваш³ зводн³, женихання,

Не маю я ушановання;

Я намочу вас в шевський квас.

Або оддам вас на роботу,

Запру в смирительних домах,

Там виженуть ³з вас охоту

Содомить на земл³ в людях.

Або я луччу кару знаю,

Ось як богинь, я укараю:

Пошлю вас в Запорозьку С³ч;

Там ваших каверз не вважають,

Ж³нок там на тютюн м³няють.

Вдень п'ян³ сплять, а крадуть вн³ч.

Не ви народ м³й сотворили,

Не хист создать вам черв'яка;

Нащо ж людей ви роздрочили?

Вам нужда до чужих яка?..

Божусь моºю бородою

² Гебиною пеленою,

Що тих бог³в лишу чин³в,

Як³ тепер в в³йну вплетуться;

Нехай Еней ³ Турн скубуться,

А ви гляд³ть своïх чуб³в".

Венера молодиця см³ла,

Бо все з воºнними жила,

² бите з ними м'ясо ïла,

² по трахтирах пуншт пила;

Частенько на солом³ спала,

В шинел³ с³р³й щеголяла,

Походом на в³зку тряслась;

Манишки офицерськ³ прала,

З стрючком гор³лку продавала

² мерзла вн³ч, а вдень пеклась.

Венера по-драгунськи см³ло

К Зевесу в витяжку ³де,

Начавши говорити д³ло,

Очей з Зевеса не зведе:

"О тату сильний, величавий!

Ти всякий помисл зриш лукавий,

Тебе н³хто не проведе;

Ти оком землю назираºш,

Другим за нами приглядаºш,

Ти знаºш, що, ³ як, ³ де.

Ти знаºш, для чого троянц³в

Злим грекам попустив побить;

Енея з пригорщею ланц³в

Вел³в судьбам не потопить;

Ти знаºш лучче вс³х причину,

Чого Еней приплив к Латину

² б³ля Т³бра поселивсь?

Ти ж словом що опред³ляºш,

Того вов³к не одм³няºш;

В³дк³ль же Турн тут притуливсь?

² що такеº Турн за свято,

Що не вважаº ³ тебе?

Фр³г³йське плем'я не проклято,

Що всякий ºретик скубе;

Твоï закони б ³сполнялись,

Коли б ол³мпськ³ не м³шались

² не стравляли би людей.

Твоïх приказ³в не вважають,

Нарошно Турну помагають;

Бо, бач, Венерин син Еней.

Троянц³в б³дних ³ Енея

Хто не хот³в, той не пужав;

Терп³ли г³рше Прометея,

На люльку що огню украв.

Нептун з Еолом з перепросу

Дали такого переносу,

Що й дос³ зашпори щемлять.

Друг³ï ж боги... Що казати?

Д³ла ïх лучче мусиш знати,

Енея т³лько не з'ïдять.

О Зевс! О батечку м³й р³дний!

Огляньсь на плач дочки своºй;

Спаси народ фр³г³йський б³дний.

В³н д³ло ºсть руки твоºй.

Як маºш ти кого карати,

Карай мене.- карай! Я мати,

Я все стерплю ради д³тей!

Услиш Венеру многогр³шну!

Скажи мн³ р³ч твою ут³шну:

Щоб жив ²ул, щоб жив Еней!"

"Мовчать! Прескверна пащекухо!

Юнона злобна порощить.-

Ф³ндюрко, ящ³рко, брехухо!

Як дам - оч³пок ³злетить!

Ти см³ºш, кошеня мерзенне,

Зевесу доносить на мене.

Щоб тим нас привести в розлад.

За кого ти мене приймаºш?

Х³ба ж ти, сучище, не знаºш,

Що Зевс м³й чолов³к ³ брат?

Тоб³ ж, Зевес, скажи, не стидно,

Що пред тобою дрянь ³ прах

Баз³ка о богах обидно,

Мудруº о твоïх д³лах?..

Який ти св³ту повелитель

² наш ол³мпський предводитель,

Коли против ф³ндюрки пас?..

Всесв³тня волоцюга мерзька,

Н³кчемна зводниця ц³терська

Для тебе луччая од нас.

А з Марсом чи давно п³ймавши,

Вулкан ïй пелену в³дтяв;

Р³зками добре од³дравши,

Як сучку, в ретязку держав.

Но ти того буц³м не знаºш,

Як чесную ïï приймаºш

² все робить для неï рад.

Вона ³ Трою розорила,

Вона Д³дону погубила;

Но все ³де для неï влад.

Де ся п³дт³панка вм³шалась,

То верб'я золоте росло;

Земля б щасливою назвалась,

Коли б таке пропало зло!

Чрез неï вся Латинь возстала

² на троян ïï напала,

² Турн зробивсь Енею враг.

Не можна б³д вс³х ³зл³чити,

Яких усп³ла наробити

На неб³, на земл³, в водах.

Тепер же на мене звергаº,

Сама наброïвши б³ди;

² так Зевеса умовляº,

Мов т³лько вил³зла з води.

Невинничаºть, мов Сусанна,

Незаймана н³коли панна,

Що в хутор³ зжила ввесь в³к.

Не д³ждеш з бабкою своºю -

Я покажу твому Енею...

Богиня я!-в³н чолов³к".

Венера лайки не стерп³ла,

Юнону стала кобенить;

² перепалка закип³ла,

Одна другу хот³ла бить.

Богин³ в гн³в³ также баби

² также на утори слаб³,

З досади часом ³ брехнуть,

², як перекупки, горланять,

Одна другу безчестять, ганять

² р³д ввесь з потрухом кленуть.

"Та цитьте, чортов³ сороки! -

Юп³тер гр³зно закричав.-

Обом вам об³б'ю я щоки;

Щоб вас, бублейниць, враг побрав!

Не буду вас карать громами;

По п'ятах виб'ю чубуками,

Ол³мп заставлю вим³тать;

Я вас ум³ю усмирити,