| Главная » Книги |
Котляревский Иван Петрович - Ене³да, Страница 5
Котляревский Иван Петрович - Ене³даsp; Та з хлопцями як гарцювали,
Та й по дитинц³ привели.
В³дьом же тут колесовали
² вс³х шептух ³ ворожок,
Там жили з них чорти мотали
² без ветушки на клубок;
На прип³чках щоб не орали,
У комини щоб не л³тали,
Не ïздили б на упирях;
² щоб дощу не продавали,
Вноч³ людей щоб не лякали,
Не ворожили б на бобах.
А зводницям таке робили,
Що цур йому вже ³ казать,
На гр³х д³вок що п³дводили
² сим учились промишлять;
Ж³нок од чолов³к³в крали
² волоцюгам помагали
Рогами людський лоб кв³тчать;
Щоб не своïм не торговали,
Того б на одкуп не давали,
Що треба про запас держать.
Еней там бачив щось немало
Кип'ящих мучениць в смол³,
Як з кабан³в топилось сало,
Так шкварилися с³ в огн³;
Були ³ св³тськ³, ³ черниц³,
Були д³вки ³ молодиц³,
Були ³ паньï, й панночки;
Були в свитках, були в охвотах,
Були в дульºтах ³ в капотах,
Були вс³ гр³шн³ ж³ночки.
Но се були все осужденн³,
Як³ померли не тепер;
Без суду ж не палив пекельний
Огонь, недавно хто умер.
С³ вс³ були в друг³м загон³,
Як би лошата або кон³,
Не знали попадуть куда;
Еней, на перших подивившись
² о б³дах ïх пожурившись,
П³шов в друг³ï ворота.
Еней, вв³йшовши в сю кошару,
Побачив там багацько душ,
Вм³шавшися м³ж сю отару,
Як м³ж гадюки чорний уж.
Тут розн³ душ³ походжали,
Все думали та все гадали.
Куди-то за гр³хи ïх впруть.
Чи в рай ïх пустять веселитись,
Чи, може, в пекло пошмалитись
² за гр³хи ïм носа втруть.
Було ïм в³льно розмовляти
Про всяк³ï своï д³ла,
² думати, ³ м³зковати -
Яка душа, де, як жила;
Багатий тут на смерть гн³вився,
Що в³н з гр³шми не розл³чився,
Кому ³ к³лько треба дать;
Скупий же тосковав, нудився,
Що в³н на св³т³ не нажився
² що не всп³в ³ погулять,
Сутяга толковав укази
² що то значить наш Статут,
Розказовав своï прокази,
На св³т³ що робив сей плут,
Мудрець же ф³зику провадив,
² толковав якихсь монад³в,
² думав, в³дк³ль взявся св³т?
А мартопляс кричав, см³явся,
Розказовав ³ дивовався,
Як добре знав ж³нок дурить.
Суддя там признавався см³ло,
Що з ´удзиками за мундир
Таке переоначив д³ло,
Що, може б, нав³стив Сиб³р;
Та смерть ³збавила косою,
Що кат легенькою рукою
Плечей йому не покропив.
А л³кар скр³зь ходив з ланцетом,
З слабительним ³ спермацетом
² чванивсь, як людей морив.
Ласощохлисти походжали,
Вс³ фертики ³ панич³,
На пальцях ногтики кусали,
Розприндившись, як павич³;
Все оч³ вгору п³дн³мали,
По св³ту нашому вздихали,
Що рано ïх побрала смерть;
Що трохи слави учинили,
Не вс³х на св³т³ подурили,
Не вс³м усп³ли морду втерть.
Моти, картьожники, п'янюги
² весь проворний чесний род;
Лакеï, конюхи ³ слуги,
Вс³ кухар³ ³ скороход,
Побравшись за руки, ходили
² все о плутнях говорили,
Як³ робили, як жили,
Як пан³й ³ пан³в дурили,
Як по шинках вноч³ ходили
² як з кишень платки тягли.
Там придзигльованки журились,
Що н³кому вже п³дморгнуть,
За ними б³льш не волочились,
Тут ïх заклекот³ла путь;
Баби тут б³льш не ворожили
² простодушних не дурили.
Як³ ж д³вок охоч³ бить,
Зубами з серця скреготали,
Що наймички ïх не вважали
² не хот³ли ïм годить.
Еней уздр³в свою Д³дону,
Ошмалену, мов головня,
Якраз по нашому закону
Пред нею шапочку ³зняв:
"Здорова! Глянь... де ти взялася?
² ти, сердешна, приплелася
²з Карфагена аж сюда?
Якого б³са ти спеклася,
Х³ба на св³т³ нажилася?
Чорт мав тоб³ десь ³ стида.
Така смачная молодиця,
² глянь! Умерла залюбки...
Рум'яна, повна, б³лолиця,
Хто гляне, то лизне губки;
Тепер з тебе яка ут³ха?
Н³хто не гляне ³ для см³ха,
Нав³к тепер пропала ти!
Я, далеб³, в т³м не виною,
Що так роз'ïхався з тобою,
Мен³ приказано втекти.
Тепер же, коли хоч, злигаймось
² нумо жить так, як жили,
Тут закур³м, заженихаймось,
Не розлучаймось н³коли;
Ходи, тебе я помилую,
Прижму до серця-поц³лую..."
Йому ж Д³дона наодр³з
Сказала: "К чорту убирайся,
На мене б³льш не женихайся...
Не л³зь! Бо роз³б'ю ³ н³с!"
Сказавши, чортзна-де пропала,
Еней не знав, що ³ робить,
Коли б яга не закричала,
Що довго год³ говорить,
То, може б, там ³ застоявся,
², може, той пори дождався,
Щоб хто ³ ребра пол³чив:
Щоб з вдовами не женихався,
Над мертвими не наглумлявся,
Ж³нок любов'ю не морив.
Еней з С³в³ллою попхався
В пекельную подал³ глуш;
Як по дороз³ повстр³чався
З громадою знакомих душ.
Тут вс³ з Енеºм обн³мались,
Чоломкались ³ ц³ловались,
Побачивши князька свого;
Тут всяк см³явся, реготався,
Еней до вс³х ïх доглядався,
Знайшов з троянц³в ось кого:
Педька, Терешка, Шел³фона,
Панька, Охр³ма ³ Харка,
Леська, Олешка ³ С³зьона,
Пархома, Ïська ³ Феська,
Стецька, Ониська, Опанаса,
Свирида, Лазаря, Тараса,
Були Денис, Остап, Овс³й
² вс³ троянц³, що втопились,
Як на човнах з ним волочились,
Тут був Вернигора Мус³й.
Жид³вська школа завелася,
Великий крик вс³ п³дняли,
² реготня де не взялася,
Тут всяку всячину верзли;
Згадали чорт знаº колишнº,
Балакали уже ³ лишнº,
² сам Еней тут розходивсь;
Щось балагурили довгенько,
Хоч ³з³йшлися ³ раненько,
Та пан Еней наш оп³знивсь.
С³в³лл³ се не показалось,
Що так пахолок застоявсь,
Що дитятко так розбрехалось,
Уже ³ о св³т³ не знавсь;
На його гр³зно закричала,
Залаяла, запорощала,
Що аж Еней ввесь затрусивсь.
Троянц³ также вс³ здригнули
² врозт³ч, хто куди, махнули,
Еней за бабою пустивсь.
²шли, ³ як би не збрехати,
Трохи не з пару добрих г³н,
Як ось побачили ³ хати,
² ввесь Плутон³в царський д³м.
С³в³лла пальцем указала
² так Енеºв³ сказала:
"От тут ³ пан Плутон живе
²з Прозерп³ною своºю.
До ïх-то на поклон з г³ллею
Тепер я поведу тебе".
² т³лько що прийшли к воротам
² в дв³р пустилися чвалать,
Як баба бридка, криворота;
"Хто йде?" - ïх стала окликать.
Мерзенне чудо се стояло
² било п³д двором в клепало,
Як в панським водиться дворах;
Обмотана вся ланцюгами,
Гадюки вилися клубками
На голов³ ³ на плечах.
Вона без всякого обману
² щиро без обиняк³в
Робила гр³шним добру шану,
Ремнями драла, мов бик³в;
Кусала, гризла, бичовала,
Кришила, шкварила, щипала,
Топтала, дряпала, пекла,
Порола, корчила, пиляла,
Верт³ла, рвала, шпиговала
² кров ³з т³ла ïх пила.
Еней, б³дняжка, ³злякався,
² ввесь, як крейда, поб³л³в,
² зараз у яги спитався,
Хто ïй так мучити вел³в?
Вона йому все розказала
Так, як сама здорова знала,
Що в пекл³ º суддя Еак;
Хоть в³н на смерть не осуждаº,
Та мучити повел³ваº,
² як звелить - ³ мучать так.
Ворота сами одчинились-
Не см³в н³хто ïх задержать,
Еней з С³в³ллою пустились,
Щоб Прозерп³н³ честь оддать;
² п³днесли ïй на болячку
Ту суто золоту г³ллячку,
Що сильно так вона бажа.
Но к н³й Енея не пустили,
Прогнали, трохи ³ не били,
Бо хир³ла ïх госпожа.
А дал³ вперлися в будинки
П³дземного сього царя,
Н³ гич, н³ гар³ля пилинки,
Було все чисто, як зоря:
Цвяхован³ були там ст³ни
² в³кна вс³ з морськоï п³ни;
Шумиха, оливо, свинець,
Блищали м³д³ там ³ криц³,
Вс³ убран³ були св³тлиц³;
По правд³, панський був дворець.
Еней з ягою розглядали
Вс³ дива там, як³ були,
Роти своï пороззявляли
² оч³ на лоби п'яли;
Пром³ж собою все зглядались,-
Всьому дивились, осм³хались.
Еней то цмокав, то свистав.
От тут-то душ³ ликовали,
Що праведно в миру живали,
Еней ³ сих тут нав³щав.
Сид³ли, руки поскладавши,
Для них все празники були;
Люльки курили, полягавши,
Або гор³лочку пили,
Не тютюнкову ³ не п³нну,
Но третьопробну, перег³нну,
Настояную на бодян;
П³д челюстями зап³кану,
² з ганусом, ³ до калгану,
В н³й був ³ перець, ³ шапран.
² ласощ³ все т³лько ïли,
Сластьони, коржики, стовпц³,
Варенички пшеничн³, б³л³,
Пухк³ з кав'яром буханц³;
Часник, рог³з, пасл³н, кислиц³.
Козельц³, терн, гл³д, полуниц³,
Крут³ï яйця з сир³вцем
² дуже вкусную яºшню,
Якусь н³мецьку, не тутешню,
А запивали все пивцем.
Велике тут було роздолля
Тому, хто праведно живе,
Так, як велике безголов'я
Тому, хто гр³шну жизнь веде;
Хто мав к чому яку охоту,
Тут ут³шався тим до поту;
Тут чистий був розгард³яш:
Лежи, спи, ïж, пий, веселися,
Кричи, мовчи, сп³вай, крутися,
Рубайсь-так ³ дадуть палаш.
Н³ чванились, н³ величались,
Н³хто не знав тут мудровать,
Крий боже, щоб не догадались
Брат з брата в ч³м покепковать;
Н³ сердилися, н³ гн³вились,
Н³ лаялися ³ не бились,
А вс³ жили тут люб'язно;
Тут всякий гласно женихався,
Ревнивих ябед не боявся,
Було вобще все заодно.
Н³ холодно було, н³ душно,
А саме так, як в с³ряках,
² весело, ³ так не скучно,
На великодн³х як святках;
Коли кому що захот³лось.
То тут як з неба ³ вродилось;
От так-то добр³ тут жили.
Еней, се зр³вши, дивовався
² тут яги своей спитався,
Як³ се праведн³ були.
"Не думай, що були чиновн³,-
С³в³лла сей дала одв³т,-
Або що грошей скрин³ повн³,
Або в яких товстий жив³т;
Не т³ се, що в цв³тних жупанах,
В кармазинах або сап'янах;
Не т³ ж, що з книгами в руках,
Не рицар³, не розбишаки;
Не т³ се, що кричать "³ паки",
Не т³, що в золотих шапках.
Се б³дн³ нищ³, нав³жен³,
Що дурнями зчисляли ïх,
Старц³, хром³, сл³порожденн³,
З яких був людський глум ³ см³х:
Се, що з порожн³ми сумками
Жили голодн³ п³д тинами,
Собак дражнили по дворах;
Се т³, що б³г дасть полупали,
Се т³, яких випроводжали
В потилицю ³ по плечах.
Се вдови б³дн³, безпомощн³,
Яким приюту не було;
Се д³ви чесн³, непорочн³.
Яким сп³дниц³ не було:
Се, що без родич³в остались...
² сиротами називались,
А посл³ вбгались ³ в оклад;
Се, що проценту не лупили,
Що людям помагать любили,
Хто чим багат, то тим ³ рад.
Тут также старшина правдива,-
Бувають всяк³ï пани;
Но т³лько трохи сього дива,
Не квапляться на се вони!
Бувають в³йськов³, значков³,
² сотники, ³ бунчуков³,
Як³ правдиву жизнь вели;
Тут люде всякого зав³ту,
По б³лому ºсть к³лько св³ту,
Котор³ праведно жили".
"Скажи ж, моя голубко сиза,-
²ще Еней яги спитав,-
Чом батька я свого Анх³за
² дос³ в в³ч³ не видав?
Н³ з гр³шними, н³ у Плутона,
Х³ба йому нема закона,
Куда його щоб засадить?"
"В³н божоï,-сказала,-кров³
² по Венерин³й любов³,
Де схоче, буде там ³ жить".
Баз³кавши, з³йшли на гору,
На землю с³ли оддихать
², попот³вши саме впору,
Тут прийнялися розглядать,
Анх³за щоб не прогуляти.
Обридло-бо ³ так шукати;
Анх³з же був тод³ внизу
², походжавши по долин³,
Об миленьк³й своïй дитин³
Водив по м³зку коверзу.
Як глядь нагору ненароком,
² там свого синка уздр³в,
Поб³г старий не просто - боком
² ввесь од радост³ згор³в.
Хватавсь з синком поговорити,
О вс³х спитатись, розпросити
² повидатись хоч часок,
Енеºчка свого обняти,
По-батьк³вськ³й поц³ловати,
Його почути голосок.
"Здоров, синашу, ма дитятко! -
Анх³з Енеºв³ сказав.-
Чи се ж тоб³ таки не стидно,
Що довго я тебе тут ждав?
Ход³м лишень к моïй господ³,
Там поговорим на свобод³,
За тебе будем м³рковать".
Еней стояв так, мов дубина,
Котилась з рота т³лько слина,
Не см³в мерця поц³ловать,
Анх³з, сю бачивши причину,
Чого синочок сумовав,
² сам хот³в обнять дитину -
Та ба! уже не в ту попав;
Прийнявсь, його щоб научати
² тайност³ йому сказати,
Який Енеïв буде пл³д,
Як³ï д³ти будуть жвав³,
На св³т³ зроблять ск³лько слави,
Яким-то хлопцям буде д³д.
Тогд³-то в пекл³ вечерниц³
Лучились, бачиш, як на те,
Були д³вки та молодиц³
² там робили не пусте;
У ворона соб³ ³грали,
Вес³льних п³сеньок сп³вали,
Сп³вали тут ³ колядок;
Палили клоччя, ворожили,
По спин³ лещатами били,
Загадовали загадок.
Тут запл³тали джерегел³,
Дробушечки на головах;
Скакали по полу вегер³,
В т³сноï баби по лавках:
А в комин суджених питали,
У хатн³х в³кон п³дслухали,
Ходили в п³вн³ч по пусткам;
До св³чки ложечки палили,
Щетину ³з свин³ шмалили
Або жмурились по куткам.
Сюди прив³в Анх³з Енея
² м³ж д³вок сих посадив;
Як неука ³ дуралея,
Прийнять до гурту ïх просив;
² щоб обом ïм услужили,
Як знають, так поворожили,
Що стр³неться з його синком:
Чи в³н хоть трохи уродливий,
К чому ³ як Еней щасливий,
Щоб вс³х спитались ворожок.
Одна д³вча була гостренька
² саме ухо прехихе,
Швидка, гнучка, хвистка, порскенька,
Було з диявола лихе.
Вона тут т³лько ³ робила,
Що вс³м гадала, ворожила,
Могуща в д³л³ т³м була;
Чи брехеньки як³ сточити,
Кому ³мення приложити.
То так якраз ³ додала.
Прив³дця зараз ся шептуха
² примостилась к старику.
Йому шепнула б³ля вуха
² завела з ним р³ч таку:
"Ось я синков³ загадаю,
Поворожу ³ попитаю,
Йому що буде, розкажу;
Я ворожбу такую знаю,
Хоть що, по правд³ одгадаю
² вже н³коли не збрешу".
² зараз в горщечок наклала
В³дьомських разних-всяких трав,
Як³ на Костянтина рвала,
² те гн³здо, що ремез клав:
Васильки, папороть, шевл³ю,
Петр³в бат³г ³ конвал³ю,
Любисток, просерень, чебрець;
² все се налила водою
Погожою, непочатою,
Сказавши ск³лькось ³ словець.
Горщок сей черепком накрила,
Поставила його на жар
² тут Енея присадила,
Щоб огоньок в³н роздував;
Як роз³гр³лось, зашип³ло,
Запарилось, заклекот³ло,
Ворочалося зверху вниз;
Еней наш насторочив уха,
Мов чолов³чий голос слуха,
Те чуº ³ старий Анх³з.
Як стали роздувать пильн³ше,
Горщок той дуже клекотав,
Почули голос виразн³ше,
² в³н Енею так сказав:
"Енею год³ вже журитись,
Од його маº розплодитись
Великий ³ завзятий р³д;
Вс³м св³том буде управляти,
По вс³х усюдах воювати,
П³дверне вс³х соб³ п³д сп³д.
² Римськ³ï поставить ст³ни,
В них буде жити, як в раю;
Велик³ зробить перем³ни
Во вс³м окружн³м там краю;
Там буде жить та поживати,
Пок³ль не будуть ц³ловати
Ноги чиºïсь постола...
Но в³дс³ль час тоб³ вбираться
² з панотцем своïм прощаться,
Щоб голова тут не лягла".
Сього Анх³зу не бажалось,
Щоб попрощатися з синком,
² в голову йому не клалось,
Щоб з ним так бачитись мельком,
Та ба! вже н³чим пособити,
Енея треба в³дпустити,
²з пекла вивести на св³т,
Прощалися ³ обн³мались,
Сл³зьми г³ркими обливались,-
Анх³з кричав, як в март³ к³т.
Еней з С³в³ллою старою
²з пекла б³гли навпростець;
Синок ворочав головою,
Поки аж не сховавсь отець;
Прийшов к троянцям помаленьку
² крався нишком, потихеньку,
Де ïм вел³в себе пождать.
Троянц³ покотом лежали
² на дозв³лл³ добре спали -
Еней ³ сам уклався спать.
Частина Четверта
Борщ³в як три не поденькуºш,
На моторошн³ засердчить;
² зараз тяглом закишкуºш,
² в буркот³ закеньдюшить.
Коли ж що напхом з'язикаºш
² в тереб добре зживотаºш,
То на весел³ занутрить;
Об лихо вдаром заземлюºш,
² ввесь забуд св³й зголодуºш,
² б³г до горя зачортить.
Та що абищоти верзлялом,
Не казку кормом солов'ять:
Ось ну, закалиткуй брязкалом,
То радощ³ заденежать.
Коли давало сп'ятакуºш,
То, може, чуло зновинуºш.
Якщо з тобою спередить:
Куди на плавах човновати,
Як угодили Юнонати
² як Еней зам³нервить.
Мене за сю не лайте мову,
Не я ïï скомпоновав:
С³в³ллу лайте безтолкову,
Ïï се м³зок змусовав.
Се так вона коверзовала,
Енеºв³ пророковала,
Йому де поступатись як;
Хот³ло м³зок закрутити,
Щоб грошей б³льше улупити,
Хоть б³дний був Еней ³ так.
Та треба з лиха догадаться,
Як прийде узлом до чогось;
А з в³дьмою не торговаться,
Щоб хлипати не довелось.
Подяковав старую суку
Еней за добрую науку,
Шаг³в з дванадцять в руку дав.
С³в³лла грошики в калитку,
П³днявши пелену ³ свитку,-
²зслизла, мов лихий злигав.
Еней, ³збувши сучу бабу,
Якмога швидше на човни,
Щоб не дала Юнона швабу,
Що опинився б в сатани.
Троянц³, в човни пос³давши
² швидко ïх поодпихавши,
По в³тру гарно поплили;
Гребли з диявола вс³ дружно,
Що деяким аж стало душно,
По хвил³ весельця гули.
Пливуть - аж в³три забурчали
² закрутили не шутя,
Завили, р³зно, засвистали,
Нема Енеºв³ пуття!
² зачало човни бурхати,
То сторч, то наб³к колихати,
Що враг устоïть на ногах;
Троянц³ з ляку задрижали,
Як лиху помогти-не знали;
²грали т³лько на зубах.
Як ось став в³тер ущухати,
² хвил³ трохи уляглись;
Став м³сяць з хмари виглядати,
² зв³зди на неб³ блись-блись!
Агу! Троянцям легше стало,
² тяжке горе з серця спало,
Уже-бо думали пропасть.
< 
| |
| Просмотров: 373 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |
Жанры