| Главная » Книги |
Котляревский Иван Петрович - Ене³да, Страница 8
Котляревский Иван Петрович - Ене³данством гряде,-
Було, полковник так Лубенський
Колись к Полтав³ полк веде,
П³д землян³ полтавськ³ вали
(Де шведи голови поклали),
Полтаву-матушку спасать;
Пропали шведи тут, прочвари,
Пропав ³ вал -а булевари
Досталось нам тепер топтать.
За сим на бендюгах плететься
Байстрюк Авент³й-попадич,
З своºю челяддю ведеться,
Як з блюдолизами панич.
Знакомого в³н пана внучок,
Доброд³й песик³в ³ сучок
² лошак³в м³нять охоч.
Авент³й був розб³йник з пупку,
Вс³х тормошив, валяв на купку,
Дивився б³сом, гадом, сторч.
Тут в³йсько к³ннеº валилось
² дуже руччеº було;
Отаман звався Покотиллос,
А асаул Караспуло.
Се гречеськ³ï проск³носи,
²з Б³ломор'я все пендоси,
З Мореа, Дельга, Кефалос;
Везли з собою лагомини,
Оливу, мило, риж, маслини,
² капама, кебаб калос.
Цекул, пренестський коваленко,
В Лат³ю з в³йськом также пхавсь,
Так Сагайдачний з Дорошенком
Козацьким в³йськом величавсь.
Один з бунчуком перед раттю,
Позаду другий п'яну браттю
Донським нагаºм п³дганяв.
Рядочком ïхали гарненько,
З люльок тютюн тягли смачненько,
А хто на конику куняв.
За сими плентавсь розбишака,
Нептун³в син, сподар Мезап,
До бою був самий собака
² лобом бився, так, мов цап.
Боºць, ярун ³ задирака,
Стр³лець, кулачник ³ рубака,
² дужий був з його хлопак;
В виски, було, кому як впнеться,
Той насухо не оддереться;
Такий ляхам був Жел³зняк.
Другим шляхом, з другого боку,
Агамемноненко Галес
Летить, мов посп³ша до сроку
Або к вод³ гарячий пес;
Веде орду велику, многу
Рутульцев³ на п³дпомогу;
Тут люд був разних язик³в:
Були аврунц³, сидицяне,
Калесц³ ³ ситикуляне
² всяких-разних козак³в.
За сими панськая дитина,
Тезейович пан ²полит,-
Надута, горда, зла личина,
З великим воïнством валить.
Се був панич хороший, повний,
Чорнявий, красний, сладкомовний,
Що й мачуху був п³дкусив.
'В³н не давав н³кому спуску,
Одних богинь мав на закуску,
Брав часто там, де не просив.
Не можна, далеб³, зл³чити,
Як³ народи тут плелись,
² на пап³р сей положити,
Як, з ким, коли, в³дк³ль взялись.
Верг³л³й, бач, не нам був р³вня,
А видно, що начухав т³м'я,
Поки др³бненько описав.
Були рутульц³ ³ с³канц³,
Аргавц³, лабики, сакранц³,
Були так³, що враг ïх зна.
Тут ще наïзниця скакала
² в³йсько немале вела,
Собою вс³х людей лякала
² все, мов помелом, мела;
Ся звалась д³ва-цар Кам³лла,
До пупа ж³нка, там - кобила,
Кобилячу всю мала стать:
Чотири ноги, хв³ст з прикладом,
Хвостом моргала, била задом,
Могла ³ говорить, ³ ржать.
Коли чував хто о Полкан³,
То це була його сестра:
Найб³льш блукали по Кубан³,
А р³д ïх вийшов з-за Дн³стра.
Кам³лла - страшна войовниця,
² знахурка, ³ чар³вниця,
² скора на б³гу була;
Чрез гори ³ р³чки плигала,
²з лука м³тко в ц³ль стр³ляла,
Багацько кров³ пролила.
Така-то зб³рниця валилась,
Енея щоб побити в пух;
Уже Юнона де озлилась,
То там запри кр³пкенько дух.
Жаль, жаль Енея-неборака,
Коли його на м³ль, як рака,
Зевес допустить посадить.
Чи в³н ввильне од сей напаст³,
Побачимо те в п'ятой част³,
Коли удасться змайстерить.
Частина п'ята
Б³да не по дерев'ях ходить,
² хто ж ïï не скуштовав?
Б³да б³ду, говорять, родить,
Б³да для нас - судьби устав!
Еней в б³д³, як птичка в кл³тц³;
Запутався, мов рибка в с³тц³;
Терявся в думах молодець.
Ввесь св³т, здавалось, зговорився,
Ввесь мир на його напустився,
Щоб розорить його вк³нець.
Еней ту бачив страшну тучу,
Що на його в³йна несла;
В н³й бачив гибель неминучу
² мучивсь страшно, без числа.
Як хвиля хвилю проганяла,
Так думка думку пошибала;
К ол³млським руки протягав,
Надеждою хоть п³дкреплявся,
Но перем³ни в³н боявся,
² дух його ³знемогав.
Н³ н³ч його не вгамовала,
В³н о в³йн³ все сумовав;
² вся коли ватага спала,
То в³н по берегу гуляв,
Хоть з горя сильно ³знем³гся;
Мов простий, на п³ску ул³гся,
Та думка спати не дала.
Скаж³ть, тогд³ чи дуже спиться,
Як доля против нас яриться
² як для нас фортуна зла?
О сон! З тобою забуваºм
Все горе ³ свою напасть;
Чрез тебе сили набираºм,
Без тебе ж мусили б пропасть.
Ти ослаб³вших укр³пляºш,
В тюрм³ невинних ут³шаºш,
Злод³ïв снищами страшиш;
Влюблених ти докупи зводиш,
Зл³ замисли к добру приводиш,
Пропав - од кого ти б³жиш.
Енея мисл³ турбовали,
Но сон таки своº бере;
Т³лесн³ сили в к³м охляли,
В т³м дух не швидко, та замре.
Еней заснув ³ бачить снище:
Пред ним стоïть старий д³дище,
Обшитий весь очеретом;
В³н був соб³ ковтуноватий,
С³дий, в космах ³ пелехатий,
З³гнувсь, п³дпершися ц³пком.
"Венерин сину! Не жахайся,-
Д³д очеретяний сказав,-
² в смуток дуже не вдавайся,
Ти г³рш³ï б³ди видав;
В³йни кривавой не страшися,
А на ол³мпських положися,
Вони все злеº оддалять.
А що моï слова до д³ла,
Лежить свиня п³д дубом б³ла
² тридцять б³лих поросят.
На т³м-то берлоз³ свиноти
²ул построïть Альбу-град,
Як тридесять промчаться годи.
З Юноною як зробить лад.
Однаково ж сам не плошайся,
З аркадянами побратайся,
Вони латинцям вороги:
Троянц³в з ними як з'ºднаºш,
Тогд³ ³ Турна ос³длаºш,
Все в³йсько виб'ºш до ноги.
Вставай, Енею! Год³ спати,
Вставай ³ богу помолись,
Мене ти мусиш такжº знати:
Я Т³бр старий! - ось придивись.
Я тут водою управляю,
Тоб³ я в³рно помагаю,
Я не прочвара, не упир,
Тут будеть град над городами,
Поставлено так м³ж богами..."
Сказавши се, д³д в воду - нир.
Еней пробуркався, схопився
² духом моторн³йший став;
Водою т³брською умився,
Богам молитви прочитав.
Вел³в два човни знаряджати,
² сухарями запасати,
² воïн³в туди саджать.
Як млость п³шла по всьому т³лу:
Свиню уздр³в п³д дубом б³лу
² тридцять б³лих поросят.
Звел³в ïх зараз поколоти
² дать Юнон³ на об³д,
Щоб сею жертвою свиноти
Себе ³збавити од б³д.
Пот³м в човни метнувсь хутенько,
Поплив по Т³бру вниз гарненько
К Евандру помоч³ просить;
Л³си, вода, п³ски зумились,
Як³ се два човни пустились
З одвагою по Т³бру плить.
Чи довго плив Еней,- не знаю,
А до Евандра в³н доплив;
Евандр, по давньому звичаю,
Тогд³ для празника курив,
З аркадянами веселився,
Над варенухою трудився,
² хм³ль в ïх головах бродив:
² т³лько що човни уздр³ли,
То вс³ злякалися без м³ри,
Один к троянцям п³дступив.
"Чи по невол³, чи по вол³? -
Кричить аркадський ïм горлань.-
Родились в неб³ чи - чи дол³?
Чи мир нам везете, чи брань?"
"Троянець я, Еней одважний,
Латинц³в ворог я присяжний! -
Еней так з човна закричав.-
²ду к Евандру погостити,
На перепутт³ одпочити,
Евандр цар добрий, я чував".
Евандра син, Паллант вродливий,
К Енею зараз п³дступив;
Оддав поклон дружелюбивий,
До батька в гост³ попросив.
Еней з Паллантом обн³мався
² в його приязнь заставлявся.
Пот³м до л³су почвалав,
Де гардовав Евандр з попами,
Зо старшиною ³ панами.
Еней Евандров³ сказав:
"Хоть ти ³ грек, та цар правдивий,
Тоб³ латинц³ вороги;
Я тв³й товариш буду щирий,
Латинц³ ³ мен³ враги.
Тепер тебе я супл³кую
Мою уважить долю злую
² постояти за троян.
Я кошовий Еней-троянець,
Скитаюсь по миру, мов ланець,
По вс³м товчуся берегам.
Прийшов до тебе на одвагу,
Не думавши, як приймеш ти:
Чи буду пити мед, чи брагу?
Чи будем ми соб³ брати?
Скажи, ³ руку на - в завдаток,
Котора, бач, не трусить схваток
² самих зл³йших нам враг³в.
Я маю храбрую дружину,
Терп³вших г³ркую годину
Од злих людей ³ од бог³в.
Мен³ найб³льше доïдаº
Рутульський Турн, собачий син;
² лиш гляди, то ³ влучаº,
Щоб згамкати мене, як блин.
Так лучче в саж³вц³ втоплюся
² лучче очкуром, вдавлюся,
Н³ж Турнов³ я покорюсь.
Фортуна не в його кишен³;
Турн побува у мене в жмен³!
Дай пом³ч! - я з ним потягнусь".
Евандр мовчав ³ прислухався,
Слова Енеºв³ ковтав:
То ус крутив, то осм³хався.
Енеºв³ одв³т сей дав:
"Еней Анх³зович, с³дайте,
Турбац³ï не заживайте,
Бог милостив для гр³шних вс³х;
Дамо вам в³йська в п³дпомогу.
² пров³анту на дорогу,
² грошеняток з якийсь м³х.
Не поцурайтесь хл³ба-сол³,
Борщу скоштуйте, галушок;
Годуйтесь, кушайте довол³,
А там з труда до подушок.
А завтра, як начне св³тати,
Готово в³йсько виступати,
Куди ви скажете, в поход;
За мной не буде остановки;
Я з вами не роблю умовки,
Люблю я дуже ваш народ".
Готова страва вся стояла,
Сп³шили вс³ за ст³л с³дать;
Хоть деяка позастивала,
Що мусили п³догр³вать.
Прос³лне з ушками, з гр³нками
² юшка з хляками, з кишками,
Телячий лизень тут лежав;
Ягни ³ до софорку кури,
Печен³ разноï три гури,
Багацько ласих тож потрав.
Де ïсться смачно, там ³ п'ºться,
Од земляк³в я так чував;
На ласеº куток найдеться,
Еней з своïми не др³мав.
², правда, гост³ доказали,
Що жить вони на св³т³ знали:
Пили за жизнь - за упокой;
Пили здоров'я батька з сином,
² голь-голь-голь, мов клин за клином,
Кричать заставив на розстрой.
Троянц³ п'ян³ розбрехались
² чванилися без пуття,
З аркадянками женихались,
Хто так, а хто ³ не шутя.
Евандр точив гостям розкази,
Хвалив ²раклов³ прокази,
Як злого Кака в³н убив;
Як³ï Как робив розбоï,
² що для радост³ такоï
Евандр ³ празник учредив.
Вс³ к ноч³ так перепилися,
Держались ледве на ногах;
² на н³ч в город поплелися.
Як³ ³ти були в силах.
Еней в керею замотався,
На задв³рку хропти уклався,
Евандр же в хату рачки л³з;
² там, п³д прилавком з³гнувшись
² цупко в бурку завернувшись,
Захр³п старий во весь св³й н³с.
Як н³ч покрила пеленою
Тверезих, п'яних-вс³х людей,
Як хр³п Еней од перепою,
Забувши о б³д³ своºй,
Венера без сп³дниц³, боса,
В халатику, простоволоса,
К Вулкану п³дтюпцем ³шла;
Вона тайком к Вулкану кралась,
Неначе з ним ³ не в³нчалась,
Мов ж³нкой не його була.
А все то хитрость ºсть ж³ноча,
Новинкою щоб п³дмануть;
Хоть гарна як, а все охоча
²ще гарн³йшою щоб буть.
Венера пазуху порвала
² так себе п³дперезала,
Що вся на виставц³ була;
Косинку нарошно згубила,
Груднину так соб³ одкрила,
Що всякого б з ума звела.
Вулкан-коваль тогд³ трудився,
Зевесу блискавку ковав.
Уздр³в Венеру, затрусився,
²з рук ³ молоток упав.
Венера зараз одгадала,
Що в добрий час сюди попала,
Вулкана в губи зараз черк;
На шию вскочила, повисла,
Вся опустилась, мов окисла,
Б³лки п³д лоб,- ³ св³т померк.
Уже Вулкан розм'як, як кваша,
Венера те соб³ на ус.
За д³ло, ну! - бере, бач, наша!
Тепер п³д його п³доб'юсь:
"Вулкасю милий, уродливий!
М³й друже в³рний, справедливий!
Чи дуже любиш ти мене?"
"Люблю, люблю, божусь кл³щами,
Ковадлом, молотом, м³хами,
Все рад робити для тебе".
² прилабузнивсь до К³пр³ди,
Як до просителя писець.
Ïй корчив разн³ мил³ види,
Щоби достать соб³ ралець.
Венера зачала благати
² за Енеºчка прохати,
Вулкан йому щоб допом³г:
Енеºв³ зробив би збрую
²з стал³, м³д³,- золотую,
Такую, щоб н³хто не зм³г.
"Для тебе? - ох, моя ти пл³тко! -
Вулкан задихавшись сказав.-
Зроблю не збрую, чудо р³дко,
Н³хто якого не видав;
Палаш, шишак, панцир зо щитом,
Все буде золотом покрито,
Як тульськ³ï кабатирки;
Нас³чка з черню з образками,
² з кунштиками, ³ з словами,
Скр³зь будуть брязкальця, дзв³нки".
А що ж, не так тепер буваº
Пром³ж ж³нками ³ у нас?
Коли чого просити маº,
То добрий одгадаº час
² к чолов³ку пригн³здиться,
Прищулиться, приголубиться,
Ц³луº, гладить, лескотить,
² вс³ сустави розшрубуº,
² м³зком так завередуº,
Що сей для ж³нки все творить.
Венера, в облако обвившись.
Махнула в Пафос оддихать,
Од вс³х в св³телц³ зачинившись,
Себе там стала розглядать.
Краси пом'ят³ розправляла;
В волосс³ кудр³ завивала,
Ну п'ятна водами мочить.
Венера, як правдива мати,
Для сина рада все оддати,
З Вулканом рада в кузн³ жить.
Вулкан, до кузн³ дочвалавши,
Будить зачав вс³х ковал³в;
Свинець, зал³зо, м³дь з³бравши,
Все гр³ти зараз ³звел³в.
М³хи престрашн³ надимають,
Огонь великий розпаляють,
П³шов тр³ск, стук од молот³в.
Вулкан пот³º ³ трудиться.
Вс³х лаº, б'º, пужа, яриться,
К робот³ приганя майстр³в.
² сонце зл³зло височенько,
Уже час сьомий ранку був,
Уже закушовав смачненько,
Хто добре п³нноï лигнув;
Уже онагри захрючали,
Ворони, горобц³ кричали,
Сид³ли в лавках крамар³;
Картьожники же спать лягали,
Ф³ндюрки щоки п³дправляли,
В суди п³шли секретар³.
А наш³ з хмелю потягались,
Вчорашн³й мордовав ïх чад:
Стогнали, харкали, смаркались,
Н³хто не був ³ св³ту рад.
Не дуже рано повставали
² льодом оч³ протирали,
Щоб осв³житись на часок.
Пот³м взялись за оковиту
² скликали р³ч посполиту -
Поставить, як ³ти в поход.
Тут ск³лько сотень одл³чили
Аркадських жвавих парубк³в
² в ратники ïх назначили;
Дали ïм в сотники пан³в.
Дали значки ïм з хоругвою,
Бунчук ³ бубни з булавою,
Спис³в, мушкет³в, палаш³в.
На тиждень сала з сухарями,
Барильце з ср³бними рублями,
Муки, пшона, ковбас, корж³в.
Евандр, Палланта п³дозвавши,
Так³ слова йому сказав:
"Я, рать Енею в пом³ч давши,
Тебе начальником назвав.
А доки в пац³ будеш грати?
З д³вками день ³ н³ч ганяти
² красти голуб³в у вс³х?
Одважний жид гр³шить ³ в школ³,
²ди лиш послужи на пол³;
Ледащо син - то батьк³в гр³х.
²ди служи, годи Енею,
В³н зна воºнне ремесло;
Умом ³ храбростю своºю
В опр³чнеº попав число.
А ви, аркадц³,- ви не труси,
Давайте вс³м ³ в н³с, ³ в уси,
Паллант м³й ваш ºсть отаман.
За його бийтесь, умирайте,
Енеºвих враг³в карайте,
Еней м³й сват,- а ваш гетьман.
А вас, Анх³зович, покорно
Прошу Палланта доглядать;
Воно хоть паруб'я, неспорно,
Ум³º ³ склади читать;
Та дурень, молоде, одважне,
В бою як буде необачне,
То може згинуть неборак;
Тогд³ не буду жить чрез силу,
Живцем пол³зу я в могилу,
²згину, без води мов рак.
Бер³те рать, ³д³те з богом,
Нехай Зевес вам помага,-
Тут частовались за порогом,
Евандр додав так³ слова: -
Зайд³ть к л³д³йському народу,
Вони послужать вам в пригоду,
На Турна п³дуть воювать.
Мезент³й ïх т³снить, зжимаº,
На чинш н³кого не пускаº,
Готов³ зараз бунт п³днять".
П³шли, розвивши короговку,
² сльози молодьож лила,
Хто ж³нку мав, сестру, ятровку,
У ³нших милая була.
Тогд³ найб³льш нам доп³каº,
Коли зла доля одн³маº,
Що нам всього мил³ше ºсть.
За милу все терять готов³:
Клейноди, животи, обнови,
Одна дорожº милой - честь!
² так, питейним п³д крепившись,
Утерли сльози ³з очей;
П³шли, марш сумно затрубивши;
Перед же в³в сам пан Еней.
Ïх первий марш був до байраку.
Прийшовши, стали на б³ваку;
Еней порядок учредив.
Паллант по арм³ï д³журив.
Трудивсь, всю н³ч очей не жмурив,
Еней тож по л³су бродив...
Як в п³вн³ч самую глухую
Еней лиш т³лько мав др³мать,
Побачив хмару золотую,
Свою на хмар³ гарну мать.
Венера б³лолика, красна,
Курносенька, очима ясна
² вся, як з кров'ю молоко,
Духи од себе ³спускала
² збрую чудную держала,
Явилась так перед синком.
Сказала: "Милий, на, Енею,
Ту збрую, що ковав Вулкан;
Коли себе устроïш нею,
То струсить Турн, Бова, Полкан;
До збруï що н³ доторкнеться,
Все зараз ламнеться ³ гнеться,
Ïï ³ куля не бере;
Устройсь, храбруй, коли, рубайся
² на Зевеса полагайся,
То носа вже н³хто не втре".
Сказавши, аромат пустила:
Васильки, м'яту ³ амбре;
На хмар³ в Пафос покотила.
Еней же збрую ³ бере,
Ïï очима пожираº,
На себе панцир натягаº,
Палаш до бока прив'язав,
Насилу щит п³дняв чудесний,
Не легкий був презент небесний;
Еней роботу розглядав:
На щит³, в сам³й середин³,
П³д чернь, з нас³чкой золотой,
Конала муха в павутин³,
Павук торкав ïï ногой.
Поодаль був малий Телешик,
В³н плакав ³ лигав кулешик,
До його кралася зм³я
Крилатая, з с³м'ю главами,
З хвостом в версту, страшна, з рогами,
А звалася Жерет³я.
Вокруг же щита на заломах
Найлучч³ лицарськ³ д³ла
Були бляхован³ в персонах
²скусно, живо, без числа,
Котигорох, ²ван Царевич,
Кухарчич, Сучич ³ Налетич.
Услужливий Кузьма-Дем'ян.
Кощ³й з прескверною ягою,
² дурень з ступою новою,
² славний лицар Марципан.
Так пан Еней наш знаряджався,
Щоб дружби Турну доказать;
Напасть на ворог³в збирався,
Зненацька копот³ ïм дать.
Но зла Юнона не др³маº,
Навильот умисли вс³ знаº,
Оп'ять ²рисю посила:
Як можна Турна роздрочити,
Против троянц³в насталити,
Щоб викоренив ïх дотла.
²рися виль, скользнула з неба,
До Турна в п³вн³ч шусть в намет;
В³н дожидавсь тогд³ вертепа,
Хлистав з нудьги охтирський мед.
К Лавис³ од любв³ був в гор³,
Топив печаль в питейном мор³,
Так в арм³ï колись велось:
К 
| |
| Просмотров: 387 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |
Жанры