| Главная » Книги |
Котляревский Иван Петрович - Ене³да, Страница 6
Котляревский Иван Петрович - Ене³да/div>
З людьми на св³т³ так буваº:
Коли кого м³х налякаº,
То посл³ торба спать не дасть.
Уже троянц³ вгамовались,
Могоричу вс³ потягли;
², мов меньки, повивертались,
Безпечно спати залягли;
Аж ось поромщик ïх, проноза,
На землю впав, як м³х ³з воза,
², мов на пуп, репетовав:
"Пропали вс³ ми з головами,
Прощаймось з т³лом ³ душами,
Остатн³й наш народ пропав.
Заклятий остр³в перед нами,
² ми його не минемо,
Не пропливем н³где човнами,
А на йому пропадемо;
Живе на остров³ цариця
Ц³рцея, люта чар³вниця
² дуже злая до людей:
Як³ лиш не остережуться,
А ïй на остр³в попадуться,
Тих переверне на зв³рей.
Не будеш тут ходить на пар³,
А п³деш зараз чотирма.
Пропали! Як с³рко в базар³!
Готовте шиï до ярма!
По нашому хохлацьку строю
Не будеш цапом, н³ козою,
А вже запевне, що волом:
² будеш в плуз³ походжати,
До броваря дрова таскати,
А може, п³деш бовкуном.
Лях цвенькати уже не буде,
Загубить чуйку ³ жупан,
² "не позвалям" там забуде,
А заблеº так, як баран.
Москаль - бодай би. не козою
Замекекекав з бородою;
А прус хвостом не завиляв.
Як, знаºш, лис хвостом виляº,
Як дуже Дойда налягаº
² як Чухрай угонку дав.
Цесарц³ ходять журавлями,
Ц³рцеï служать за гусар
² в остров³ т³м сторожами.
²тал³янець же маляр,
²сквапн³ший на всяк³ штуки,
Сп³вак, танцюра на вс³ руки,
Ум³º ³ чиж³в ловить;
Сей переряжен в обезьяну,
Ошийник носить ³з сап'яну
² осужден людей см³шить.
Французи ж, давн³ï с³паки,
Головор³зи-р³зники,
С³ перевернут³ в собаки,
Чуж³ щоб гризли маслаки.
Вони ³ на владику лають,
За горло всякого хватають,
Гризуться ³ пром³ж себе:
У них хто хитрий, то ³ старший,
², знай, вс³м наминаº парш³,
Чуприну всякому скубе.
Повзуть швейцарц³ черв'яками,
Голландц³ квакають в багн³,
Чухонц³ лазять мурав'ями,
П³знаºш жида там в свин³.
²ндиком ходить там г³шпанець,
Кротом же лазить португалець,
Зв³ркуº шведин вовком там,
Датчанин добре жеребцюº,
Ведмедем турчин там танцюº;
Побачите, що буде нам".
Б³ду побачив неминучу,
Троянц³ вс³ ³ пан Еней
З³бралися в одну вс³ кучу
Подумать о б³д³ своºй
² миттю тут уговорились,
Щоб вс³ хрестились ³ молились,
Щоб т³лько остр³в ïм минуть.
Молебень же втяли Еолу,
Щоб в³трам, по його ³зволу,
В другий б³к повел³в дмухнуть.
Еол молебнем вдовольнився
² в³тр³в зараз одвернув,
Троянський плав перем³нився,
Еней буть зв³рем увильнув.
Втага вся повесел³ла,
Гор³лка з пляшок булькот³ла,
Н³хто н³ капл³ не пролив;
Пот³м взялися за весельця
² пригребнули вс³ од серця,
Мовби Еней по пошт³ плив.
Еней, по човну походжая,
Роменський тютюнець курив;
На вс³ чотири розглядая,
Коли б чого не пропустив.
"Хвал³те,- крикнув,- братця, бога!
Греб³те дужче якомога,
От Т³бр перед носом у нас,
Ся р³чка Зевсом об³щана
² з берегами нам оддана.
Греби! - от закричу шабас!"
Гребнули раз, два, три, чотири,
Як на! - у берега човни;
Троянц³ наш³ чуприндир³
На землю ск³ць-як там були!
² зараз стали розкладатись,
Копати, строïть, ташоватись,
Мов ïм п³д лагер суд одв³в.
Еней кричить: "Моя тут воля,
² к³лько оком скинеш поля,
Скр³зь геть настрою город³в".
Земелька ся була Латинська,
Завзятий цар в н³й був Латин;
Старий скупиндя - скурвасинська,
Дрижав, як Каïн, за алтин.
А также вс³ його п³дданц³
Носили латан³ галанц³.
Дивившись на свого царя;
На грош³ там не козиряли,
А в к³тьки крашанками грали,
Не в³зьмеш даром сухаря.
Латин сей, хоть не дуже близько,
А все ол³мпським був р³дня,
Не кланявся н³кому низько,
Для його все була бридня.
Мерика, кажуть, його мати,
До Фавна стала учащати
Та ³ Латина добула.
Латин дочку мав чепуруху,
Проворну, гарну ³ моргуху,
Одна у нього ³ була.
Дочка була зальотна птиця
² ззаду, спереду, кругом;
Червона, св³жа, як кислиця,
² все ходила павичом.
Дородна, росла ³ красива,
Приступна, добра, не спесива,
Гнучка, юрлива, молода;
Хоть хто на неï ненароком
Закине молодецьким оком,
То так ïï ³ вподоба.
Така д³вча - кусочок ласий,
Заслинишся, як глянеш раз;
Що ваш³ гречеськ³ ковбаси!
Що ваш первак, грушевий квас!
Зав³йниця од неï вхопить,
На голову насяде клоп³т;
А може, тьохне ³ не там.
Поставить рогом ясн³ оч³,
Що не доспиш петр³вськой ноч³;
Те по соб³ я знаю сам.
Сус³дн³ хлопц³ женихались
На гарну д³вчину таку,
² сватать деяк³ питались,
Як³ хот³ли, щоб смаку
В Латинов³й дочц³ добиться,
Царя приданим поживиться,
Геть, геть - ³ царство за чуб взять.
Но ненечка ïï Амата
В душ³ своïй була строката,
Не всякий ïй любився зять.
Один був Турн, царьок нешпетний
З Латином у сус³дств³ жив,
Дочц³ ³ матер³ прикметний,
² батько дуже з ним дружив.
Не в шутку молодець був жвавий,
Товстий, високий, кучерявий,
Обточений, як ог³рок;
² в³йська мав свого чимало,
² грошик³в таки бряжчало,
Куди не кинь, був Турн царьок.
Пан Турн щось дуже п³дсипався
Царя Латина до дочки,
Як з нею був, то виправлявся
² п³дн³мавсь на каблучки.
Латин, дочка, стара Амата
Щодень в³д Турна ждали свата,
Уже нашили рушник³в
² всяких всячин напридбали.
Як³ на сватанн³ давали,
Все спод³вались старост³в.
Коли чого в руках не маºш,
То не хвалися, що твоº;
Що буде, ти того не знаºш,
Утратиш, може, ³ своº.
Не розгляд³вши, кажуть, броду,
Не л³зь прожогом перший в воду,
Бо щоб не насм³шив людей.
² перше в волок подивися,
Тод³ ³ рибою хвалися;
Бо будеш йолоп, дуралей.
Як пахло сватанням в Латина
² ждали т³лько четверга,
Аж тут Анх³зова дитина
Припленталась на берега
Зо вс³м своïм троянським плем'ям.
Еней немарно тратив врем'я,
По-молодецьку закурив:
Гор³лку, пиво, мед ³ брагу
Поставивши перед ватагу,
Для збору в труби засурмив.
Троянство, знаºш, все голодне
Сипнуло ристю на той клик;
Як галич в врем'я непогодне,
Вс³ п³дняли великий крик.
Сивушки зараз ковтонули
По к³вшику, ³ не здригнули,
² докосились до потрав.
Все в³йсько добре убирало,
Аж поза ухами лящало,
Один перед другим хватав.
Вбирали с³чену капусту,
Шатковану, ³ ог³рки
(Хоть се було в час м'ясопусту),
Хр³н з квасом, редьку, буряки;
Рябка, тетерю, саламаху-
Як не було: поïли з маху
² вс³ строщили сухар³,
Що не було, все поз'ïдали,
Гор³лку всю повипивали,
Як на вечер³ косар³.
Еней оставив ³з носатку
Було гор³лки про запас,
Но клюкнув добре по порядку,
Розщедривсь, як бува у нас,
Хот³в посл³дн³м под³литись,
Щоб до к³нця уже напитись,
² добре ц³вкою смикнув;
За ним ³ вся його голота
Тягла, поки була охота,
Що деякий ³ хв³ст надув.
Барильця, пляшечки, носатку,
Сул³ï, тикви, баклажки,
Все висушили без остатку,
Посуду потовкли в шматки.
Троянц³ з хмелю просипались,
Скучали, що не похмелялись;
П³шли, щоб землю озирать,
Де ïм показано селитись,
Жить, будоватися, женитись,
² щоб латинц³в розп³знать.
Ходили там чи не ходили,
Як ось вернулись ³ назад
² чепухи нагородили,
Що пан Еней не був ³ рад.
Сказали: "Люди тут бурмочуть,
Язиком дивним нам сокочуть.
² ми ïх мови не втнемо;
Слова своï на ус кончають,
Як ми що кажем ïм,- не знають,
М³ж ними ми пропадемо".
Енеи тут зараз взяв догадку,
Вел³в поб³гти до дяк³в,
Купить п³ярськую граматку,
Полуставц³в, октоïх³в;
² вс³х зачав сам мордовати,
Поверх, по словам складати
Латинськую тму, мну, здо, тло;
Троянське плем'я все зас³ло
Коло книжок, що аж пот³ло,
² по-латинському гуло.
Еней в³д них не одступався,
Тройчаткою вс³х приганяв;
² хто хоть трохи л³новався,
Тому суб³тки ³ давав.
За тиждень так лацину взнали,
Що вже з Енеºм розмовляли
² говорили все на ус:
Енея звали Енеусом,
Уже не паном - дом³нусом,
Себе ж то звали - троянус.
Еней троянц³в похваливши,
Що так лацину поняли,
Сивушки в кубочки наливши,
² могорич вс³ запили.
Пот³м з десяток щомудр³йших,
В лацин³ щонайрозумн³йших,
З ватаги вибравши якраз,
Послав послами до Латина
Од ³мен³ свого ³ чина,
А з чим послав, то дав приказ.
Посли, прийшовши до столиц³,
Послали до царя сказать,
Що до його ³ до цариц³
Еней прислав поклон оддать
² з хл³бом, з с³ллю ³ з другими
Подарками предорогими,
Щоб познакомитись з царем;
² як доб'ºться панськой ласки
Еней-сподар ³ князь троянський,
То прийде сам в царський терем
Латину т³лько що сказали,
Що од Енея ºсть посли,
²з хл³бом, з с³ллю причвалали,
Та ³ подарки принесли,
Хотять Латину поклониться,
Знакомитись ³ подружиться,
Як тут Латин ³ закричав:
"Впусти! Я хл³ба не цураюсь
² з добрими людьми братаюсь.
От на ловця зв³р наскакав!"
Вел³в тут зараз прибирати
Св³тлиц³, с³ни, дв³р мести:
Клечання по двору саджати,
Шпалер³в разних нанести
² вибивать царськую хату,
Либонь, покликав ³ Амагу,
Щоб ³ вона дала сов³т,
Як лучче, краще прибирати,
Де, як коврами застилати
² п³дбирать до цв³ту цв³т.
Послав г³нця до богомаза,
Щоб мальовання накупить
² также розного припаса,
Щоб що було ³ ïсть, ³ пить.
Вродилось ренське з курдимоном
² пиво чорнеº з лимоном,
Сивушки же трохи не з спуст;
Де не взялись воли, телята,
Барани, в³вц³, поросята;
Латин прибравсь, мов на запуст.
Ось привезли ³ мальовання
Роботи перв³йших майстр³в,
Царя Гороха пановання,
Патрети вс³х багатир³в:
Як Александр царев³ Пору
Давав ³з в³йськом добру хльору;
Чернець Мамая як побив;
Як Муромець ²лля гуляº,
Як б'º половц³в, проганяº,-
Як Переясл³в боронив;
Бова з Полканом як водився,
Один другого як вихрив;
Як Соловей Харциз женився,
Як в Польщ³ Жел³зняк ходив.
Патрет був француза Картуша,
Против його стояв Гаркуша,
А Ванька Каïн вперед³.
² всяких всячин накупили;
Вс³ ст³ни ними обл³пили;
Латин дививсь ïх красот³!
Латин, так дома спорядивши,
Кругом все в хатах оглядав,
Св³телки, с³ни обходивши,
Соб³ убори добирав:
Плащем з клейонки обвернувся,
Циновим ´удзем застебнувся,
На голову взяв капелюх;
Набув на ноги кинд³ нов³
² рукавиц³ взяв шкапов³,
Надувсь, мов на огн³ лопух.
Латин, як цар, в своïм наряд³
²шов в кругу своïх вельмож,
Котор³ вс³ були в парад³,
Надувшись всякий з них, як йорж,
Царя на дзи´лик посадили,
А сами мовчки одступили
В³д покутя аж до дверей.
Цариця ж с³ла на ослон³,
В ºдамашковому шушон³,
В кораблику ³з соболей.
Дочка Лавися-чепуруха
В н³мецьк³м фуркальц³ була,
Верт³лась, як в окроп³ муха,
В верцадло оч³ все п'яла.
Од дзи´лика ж царя Латина
Скр³зь прослана була ряднина
До самой хв³ртки ³ вор³т;
Стояло в³йсько тут зальотне,
Волове, к³нне ³ п³хотне,
² ввесь був з³браний пов³т.
Посл³в ввели к царю з пихою,
Як водилося у латин;
Несли подарки пред собою:
Пир³г завдовжки ³з аршин
² сол³ кримки ³ бахмутки,
Лахм³ття розного три жмутки,
Еней Латину що прислав.
Посли к Латину приступились,
Три рази низько поклонились,
А старший рац³ю сказав:
"Енеус постер магнус панус
² славний троянорум князь,
Шмигляв по морю як циганус,
Ад те, о рекс! прислав нунк нас.
Рогамус, дом³не Латине,
Нехай наш капут не загине,
Перм³тте жить в земл³ своºй,
Хоть за пекун³ï, хоть грат³с,
Ми дяковати будем, сат³с
Бенеф³ценц³ï твоºй.
О рекс! будь нашим Меценатом,
² ласкам туам покажи,
Енеусу зробися братом,
О опт³ме! не одкажи:
Енеус пр³нцепс ºсть моторний,
Формозус, гарний ³ проворний,
Побачиш сам ³нном³не!
Вели акц³пере подарки
З ласкавим видом ³ без сварки,
Що прислан³ через мене:
Се килим -самольот чудесний,
За Хмеля виткався царя,
Л³та п³д облака небесн³,
До м³сяця ³ де зоря;
Но можна ст³л ним застилати,
² перед л³жком простилати,
² тарадайку закривать.
Цар³вн³ буде в³н в пригоду,
² то найб³льш для того году,
Як замуж прийдеться давать.
Ось скатерть шльонськая нешпетна,
Ïï у Липську добули;
Найб³льше в т³м вона прикметна,
На ст³л як т³лько настели
² загадай якоï страви,
То всяк³ вродяться потрави,
Як³ на св³т³ т³лько ºсть:
Пивце, винце, медок, гор³лка,
Рушник, н³ж, ложка ³ тар³лка.
Цариц³ мусим сю п³днесть.
А се сап'янц³-самоходи,
Що в них ходив ³ще Адам;
В старинн³ï пошит³ годи,
Не знаю, як достались нам;
Либонь, достались од пендос³в,
Що в Троï нам утерли нос³в,
Про те Еней зна молодець;
Сю вещ, як р³дку ³ старинну,
П³дносимо царю Латину
З поклоном низьким на ралець".
Цариця, цар, дочка Лавина
Зглядалися пром³ж себе.
²з рота покотилась слина,
До себе всякий ³ гребе,
Як³ достались ïм подарки,
Насилу об³йшлось без сварки;
Як ось Латин сказав послам:
"Скаж³те вашому Енею,
Латин ³з ц³лою с³мº`ю,
Крий боже, як вс³ рад³ вам.
² вся моя маºтн³сть рада,
Що бог вас навернув сюди;
Мн³ мила ваша вся громада,
Я не пущу вас н³куди;
Прошу Енею покланятись
² хл³ба-сол³ не цуратись,
Кусок останн³й розд³лю.
Дочка у мене одиначка,
Хазяйка добра, пряха, швачка.
То, може, ³ в р³дню вступлю".
² зараз попросив до столу
Латин Енеºвих бояр,
Пили гор³лку до ³зволу
² ïли бублики, кав'яр;
Був борщ до шпундр³в з буряками,
А в юшц³ потрух з галушками,
Пот³м до соку каплуни;
З отр³бки баба-шарпанина,
Печена з часником свинина,
Крохналь, який ïдять пани.
В об³д пили заморськ³ вина,
Не можна вс³х ïх розказать,
Бо потече ³з рота слина
У декого, як описать:
Пили сикизку, дерен³вку
² кримську вкусную дул³вку,
Що то айвовкою зовуть.
На в³ват - з мущир³в стр³ляли,
Туш - гр³мко трубач³ ³грали,
А многол³т - дяки ревуть.
Латин по царському звичаю
Енею дари одрядив:
Лубенського шмат короваю,
Корито оп³шнянських слив,
Гор³х³в киïвських смажених,
Полтавських пундик³в пряжених
² гусячих п'ять к³п яºць;
Рогатого скота з Лип'янки,
Сивухи в³дер з п'ять Будянки,
Сто решетил³вських овець.
Латин старий ³ полигався
З Енеºм нашим молодцем.
Еней ³ зятем називався,-
Но д³ло краситься к³нцем!
Еней по щастю без пом³хи
Вдавався в жарти, ³гри, см³хи,
А о Юнон³ ³ забув,
Його котора не любила
² скр³зь за ним, де був, сл³дила,
Н³где од неï не ввильнув.
²рися, цьохля проклятуща,
Завзят³йша од вс³х брехух,
Ол³мпська мчалка невсипуща,
Криклив³йша ³з щебетух,
Прийшла, Юнон³ розказала,
Енея як Латинь приймала,
Який м³ж ними ºсть уклад:
Еней за тестя мав Латина,
А сей Енея як за сина,
² у дочки з Енеºм лад.
"Еге!-Юнона закричала,-
Поганець, як же роз³брав!
Я нарошно йому спускала,
А в³н ³ ноги роз³клав!
Ого! провчу я вис³каку
² перцю дам йому ³ маку,
Потямить, якова-то я.
Проллю троянську кров, латинську,
Вм³шаю Турна скурвасинську,
Я наварю ïм киселя".
² на! через штафет к Плутону
За п³дписом своïм приказ,
Щоб фур³ю в³н Тез³фону
Послав к Юнон³ той же час;
Щоб н³ в берлин³, н³ в дормез³,
² н³ в ридван³, н³ в портшез³,
А б³гла б на перекладних;
Щоб не було в пут³ препони,
То б заплатив на три прогони,
Щоб на Ол³мп вродилась вмиг.
Приб³гла фур³я ³з пекла,
Яхидн³йша од вс³х в³дьом,
Зла, хитра, злобная, запекла,
Робила з себе скр³зь содом.
Вв³йшла к Юнон³ з ревом, стуком,
З великим треском, свистом, гуком,
Зробила об соб³ лепорт,
Якраз ïï взяли гайдуки
² повели в терем п³д руки,
Хоть так страшна була, як чорт.
"Здорова, люба, мила доню,-
Юнона в радощах кричить,-
До мене швидше, Тез³фоню! -
² ц³ловать ïï б³жить.-
С³дай, голубко! Як ся маºш?
Чи. пса троянського ти знаºш?
Тепер к Латину зав³тав
² крутить там, як в Карфаген³;
Достанеться дочц³ ³ нен³,
Латин щоб в дурн³ не попав.
Ввесь знаºть св³т, що я не злобна,
Людей губити не люблю;
Но р³ч така богоугодна,
Коли Енея погублю.
Зроби ти похорон з вес³лля,
Задай ти добре вс³м похм³лля,
Хоть би побрали вс³х чорти:
Амагу, Турна ³ Латина,
Енея, гадового сина,
Пужни по-своºму ïх ти!"
"Я наймичка твоя покорна,-
Ревнула фур³я, як гр³м,-
На всяку х³ть твою неспорна,
Сама троянц³в вс³х поïм;
Амату з Турном я з'ºднаю
² сим Енея укараю,
Латину ж в т³м'я дур пущу;
Побачать то боги ³ люде,
Що з сватання добра не буде,
Вс³х, вс³х в шматочки потрощу".
² перекинулась клубочком.
К³ть-к³ть з Ол³мпа, як стр³ла;
Як йшла чер³дка вечерочком,
К Амат³ шусть - як там була!
Смутна Амата п³р'я драла,
Сл³зки ронила ³ вздихала,
Що Турн-князьок не буде зять;
Кляла Лавини родини,
Кляла кум³в, кляла хрестини,
Та що ж? - против р³жна не прать.
Яга, п³д пелену п³дкравшись,
Гадюкой в серце поповзла,
По вс³х куточках позвивавшись,
В Амат³ рай соб³ найшла.
В стравлену ïï утробу
Наклала злост³, мовби бобу;
| |
| Просмотров: 372 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |
Жанры