Главная » Книги

Котляревский Иван Петрович - Ене³да, Страница 6

Котляревский Иван Петрович - Ене³да


1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

/div>
   З людьми на св³т³ так буваº:
   Коли кого м³х налякаº,
   То посл³ торба спать не дасть.
  
   Уже троянц³ вгамовались,
   Могоричу вс³ потягли;
   ², мов меньки, повивертались,
   Безпечно спати залягли;
   Аж ось поромщик ïх, проноза,
   На землю впав, як м³х ³з воза,
   ², мов на пуп, репетовав:
   "Пропали вс³ ми з головами,
   Прощаймось з т³лом ³ душами,
   Остатн³й наш народ пропав.
  
   Заклятий остр³в перед нами,
   ² ми його не минемо,
   Не пропливем н³где човнами,
   А на йому пропадемо;
   Живе на остров³ цариця
   Ц³рцея, люта чар³вниця
   ² дуже злая до людей:
   Як³ лиш не остережуться,
   А ïй на остр³в попадуться,
   Тих переверне на зв³рей.
  
   Не будеш тут ходить на пар³,
   А п³деш зараз чотирма.
   Пропали! Як с³рко в базар³!
   Готовте шиï до ярма!
   По нашому хохлацьку строю
   Не будеш цапом, н³ козою,
   А вже запевне, що волом:
   ² будеш в плуз³ походжати,
   До броваря дрова таскати,
   А може, п³деш бовкуном.
  
   Лях цвенькати уже не буде,
   Загубить чуйку ³ жупан,
   ² "не позвалям" там забуде,
   А заблеº так, як баран.
   Москаль - бодай би. не козою
   Замекекекав з бородою;
   А прус хвостом не завиляв.
   Як, знаºш, лис хвостом виляº,
   Як дуже Дойда налягаº
   ² як Чухрай угонку дав.
  
   Цесарц³ ходять журавлями,
   Ц³рцеï служать за гусар
   ² в остров³ т³м сторожами.
   ²тал³янець же маляр,
   ²сквапн³ший на всяк³ штуки,
   Сп³вак, танцюра на вс³ руки,
   Ум³º ³ чиж³в ловить;
   Сей переряжен в обезьяну,
   Ошийник носить ³з сап'яну
   ² осужден людей см³шить.
  
   Французи ж, давн³ï с³паки,
   Головор³зи-р³зники,
   С³ перевернут³ в собаки,
   Чуж³ щоб гризли маслаки.
   Вони ³ на владику лають,
   За горло всякого хватають,
   Гризуться ³ пром³ж себе:
   У них хто хитрий, то ³ старший,
   ², знай, вс³м наминаº парш³,
   Чуприну всякому скубе.
  
   Повзуть швейцарц³ черв'яками,
   Голландц³ квакають в багн³,
   Чухонц³ лазять мурав'ями,
   П³знаºш жида там в свин³.
   ²ндиком ходить там г³шпанець,
   Кротом же лазить португалець,
   Зв³ркуº шведин вовком там,
   Датчанин добре жеребцюº,
   Ведмедем турчин там танцюº;
   Побачите, що буде нам".
  
   Б³ду побачив неминучу,
   Троянц³ вс³ ³ пан Еней
   З³бралися в одну вс³ кучу
   Подумать о б³д³ своºй
   ² миттю тут уговорились,
   Щоб вс³ хрестились ³ молились,
   Щоб т³лько остр³в ïм минуть.
   Молебень же втяли Еолу,
   Щоб в³трам, по його ³зволу,
   В другий б³к повел³в дмухнуть.
  
   Еол молебнем вдовольнився
   ² в³тр³в зараз одвернув,
   Троянський плав перем³нився,
   Еней буть зв³рем увильнув.
   Втага вся повесел³ла,
   Гор³лка з пляшок булькот³ла,
   Н³хто н³ капл³ не пролив;
   Пот³м взялися за весельця
   ² пригребнули вс³ од серця,
   Мовби Еней по пошт³ плив.
  
   Еней, по човну походжая,
   Роменський тютюнець курив;
   На вс³ чотири розглядая,
   Коли б чого не пропустив.
   "Хвал³те,- крикнув,- братця, бога!
   Греб³те дужче якомога,
   От Т³бр перед носом у нас,
   Ся р³чка Зевсом об³щана
   ² з берегами нам оддана.
   Греби! - от закричу шабас!"
  
   Гребнули раз, два, три, чотири,
   Як на! - у берега човни;
   Троянц³ наш³ чуприндир³
   На землю ск³ць-як там були!
   ² зараз стали розкладатись,
   Копати, строïть, ташоватись,
   Мов ïм п³д лагер суд одв³в.
   Еней кричить: "Моя тут воля,
   ² к³лько оком скинеш поля,
   Скр³зь геть настрою город³в".
  
   Земелька ся була Латинська,
   Завзятий цар в н³й був Латин;
   Старий скупиндя - скурвасинська,
   Дрижав, як Каïн, за алтин.
   А также вс³ його п³дданц³
   Носили латан³ галанц³.
   Дивившись на свого царя;
   На грош³ там не козиряли,
   А в к³тьки крашанками грали,
   Не в³зьмеш даром сухаря.
  
   Латин сей, хоть не дуже близько,
   А все ол³мпським був р³дня,
   Не кланявся н³кому низько,
   Для його все була бридня.
   Мерика, кажуть, його мати,
   До Фавна стала учащати
   Та ³ Латина добула.
   Латин дочку мав чепуруху,
   Проворну, гарну ³ моргуху,
   Одна у нього ³ була.
  
   Дочка була зальотна птиця
   ² ззаду, спереду, кругом;
   Червона, св³жа, як кислиця,
   ² все ходила павичом.
   Дородна, росла ³ красива,
   Приступна, добра, не спесива,
   Гнучка, юрлива, молода;
   Хоть хто на неï ненароком
   Закине молодецьким оком,
   То так ïï ³ вподоба.
  
   Така д³вча - кусочок ласий,
   Заслинишся, як глянеш раз;
   Що ваш³ гречеськ³ ковбаси!
   Що ваш первак, грушевий квас!
   Зав³йниця од неï вхопить,
   На голову насяде клоп³т;
   А може, тьохне ³ не там.
   Поставить рогом ясн³ оч³,
   Що не доспиш петр³вськой ноч³;
   Те по соб³ я знаю сам.
  
   Сус³дн³ хлопц³ женихались
   На гарну д³вчину таку,
   ² сватать деяк³ питались,
   Як³ хот³ли, щоб смаку
   В Латинов³й дочц³ добиться,
   Царя приданим поживиться,
   Геть, геть - ³ царство за чуб взять.
   Но ненечка ïï Амата
   В душ³ своïй була строката,
   Не всякий ïй любився зять.
  
   Один був Турн, царьок нешпетний
   З Латином у сус³дств³ жив,
   Дочц³ ³ матер³ прикметний,
   ² батько дуже з ним дружив.
   Не в шутку молодець був жвавий,
   Товстий, високий, кучерявий,
   Обточений, як ог³рок;
   ² в³йська мав свого чимало,
   ² грошик³в таки бряжчало,
   Куди не кинь, був Турн царьок.
  
   Пан Турн щось дуже п³дсипався
   Царя Латина до дочки,
   Як з нею був, то виправлявся
   ² п³дн³мавсь на каблучки.
   Латин, дочка, стара Амата
   Щодень в³д Турна ждали свата,
   Уже нашили рушник³в
   ² всяких всячин напридбали.
   Як³ на сватанн³ давали,
   Все спод³вались старост³в.
  
   Коли чого в руках не маºш,
   То не хвалися, що твоº;
   Що буде, ти того не знаºш,
   Утратиш, може, ³ своº.
   Не розгляд³вши, кажуть, броду,
   Не л³зь прожогом перший в воду,
   Бо щоб не насм³шив людей.
   ² перше в волок подивися,
   Тод³ ³ рибою хвалися;
   Бо будеш йолоп, дуралей.
  
   Як пахло сватанням в Латина
   ² ждали т³лько четверга,
   Аж тут Анх³зова дитина
   Припленталась на берега
   Зо вс³м своïм троянським плем'ям.
   Еней немарно тратив врем'я,
   По-молодецьку закурив:
   Гор³лку, пиво, мед ³ брагу
   Поставивши перед ватагу,
   Для збору в труби засурмив.
  
   Троянство, знаºш, все голодне
   Сипнуло ристю на той клик;
   Як галич в врем'я непогодне,
   Вс³ п³дняли великий крик.
   Сивушки зараз ковтонули
   По к³вшику, ³ не здригнули,
   ² докосились до потрав.
   Все в³йсько добре убирало,
   Аж поза ухами лящало,
   Один перед другим хватав.
  
   Вбирали с³чену капусту,
   Шатковану, ³ ог³рки
   (Хоть се було в час м'ясопусту),
   Хр³н з квасом, редьку, буряки;
   Рябка, тетерю, саламаху-
   Як не було: поïли з маху
   ² вс³ строщили сухар³,
   Що не було, все поз'ïдали,
   Гор³лку всю повипивали,
   Як на вечер³ косар³.
  
   Еней оставив ³з носатку
   Було гор³лки про запас,
   Но клюкнув добре по порядку,
   Розщедривсь, як бува у нас,
   Хот³в посл³дн³м под³литись,
   Щоб до к³нця уже напитись,
   ² добре ц³вкою смикнув;
   За ним ³ вся його голота
   Тягла, поки була охота,
   Що деякий ³ хв³ст надув.
  
   Барильця, пляшечки, носатку,
   Сул³ï, тикви, баклажки,
   Все висушили без остатку,
   Посуду потовкли в шматки.
   Троянц³ з хмелю просипались,
   Скучали, що не похмелялись;
   П³шли, щоб землю озирать,
   Де ïм показано селитись,
   Жить, будоватися, женитись,
   ² щоб латинц³в розп³знать.
  
   Ходили там чи не ходили,
   Як ось вернулись ³ назад
   ² чепухи нагородили,
   Що пан Еней не був ³ рад.
   Сказали: "Люди тут бурмочуть,
   Язиком дивним нам сокочуть.
   ² ми ïх мови не втнемо;
   Слова своï на ус кончають,
   Як ми що кажем ïм,- не знають,
   М³ж ними ми пропадемо".
  
   Енеи тут зараз взяв догадку,
   Вел³в поб³гти до дяк³в,
   Купить п³ярськую граматку,
   Полуставц³в, октоïх³в;
   ² вс³х зачав сам мордовати,
   Поверх, по словам складати
   Латинськую тму, мну, здо, тло;
   Троянське плем'я все зас³ло
   Коло книжок, що аж пот³ло,
   ² по-латинському гуло.
  
   Еней в³д них не одступався,
   Тройчаткою вс³х приганяв;
   ² хто хоть трохи л³новався,
   Тому суб³тки ³ давав.
   За тиждень так лацину взнали,
   Що вже з Енеºм розмовляли
   ² говорили все на ус:
   Енея звали Енеусом,
   Уже не паном - дом³нусом,
   Себе ж то звали - троянус.
  
   Еней троянц³в похваливши,
   Що так лацину поняли,
   Сивушки в кубочки наливши,
   ² могорич вс³ запили.
   Пот³м з десяток щомудр³йших,
   В лацин³ щонайрозумн³йших,
   З ватаги вибравши якраз,
   Послав послами до Латина
   Од ³мен³ свого ³ чина,
   А з чим послав, то дав приказ.
  
   Посли, прийшовши до столиц³,
   Послали до царя сказать,
   Що до його ³ до цариц³
   Еней прислав поклон оддать
   ² з хл³бом, з с³ллю ³ з другими
   Подарками предорогими,
   Щоб познакомитись з царем;
   ² як доб'ºться панськой ласки
   Еней-сподар ³ князь троянський,
   То прийде сам в царський терем
  
   Латину т³лько що сказали,
   Що од Енея ºсть посли,
   ²з хл³бом, з с³ллю причвалали,
   Та ³ подарки принесли,
   Хотять Латину поклониться,
   Знакомитись ³ подружиться,
   Як тут Латин ³ закричав:
   "Впусти! Я хл³ба не цураюсь
   ² з добрими людьми братаюсь.
   От на ловця зв³р наскакав!"
  
   Вел³в тут зараз прибирати
   Св³тлиц³, с³ни, дв³р мести:
   Клечання по двору саджати,
   Шпалер³в разних нанести
   ² вибивать царськую хату,
   Либонь, покликав ³ Амагу,
   Щоб ³ вона дала сов³т,
   Як лучче, краще прибирати,
   Де, як коврами застилати
   ² п³дбирать до цв³ту цв³т.
  
   Послав г³нця до богомаза,
   Щоб мальовання накупить
   ² также розного припаса,
   Щоб що було ³ ïсть, ³ пить.
   Вродилось ренське з курдимоном
   ² пиво чорнеº з лимоном,
   Сивушки же трохи не з спуст;
   Де не взялись воли, телята,
   Барани, в³вц³, поросята;
   Латин прибравсь, мов на запуст.
  
   Ось привезли ³ мальовання
   Роботи перв³йших майстр³в,
   Царя Гороха пановання,
   Патрети вс³х багатир³в:
   Як Александр царев³ Пору
   Давав ³з в³йськом добру хльору;
   Чернець Мамая як побив;
   Як Муромець ²лля гуляº,
   Як б'º половц³в, проганяº,-
   Як Переясл³в боронив;
  
   Бова з Полканом як водився,
   Один другого як вихрив;
   Як Соловей Харциз женився,
   Як в Польщ³ Жел³зняк ходив.
   Патрет був француза Картуша,
   Против його стояв Гаркуша,
   А Ванька Каïн вперед³.
   ² всяких всячин накупили;
   Вс³ ст³ни ними обл³пили;
   Латин дививсь ïх красот³!
  
   Латин, так дома спорядивши,
   Кругом все в хатах оглядав,
   Св³телки, с³ни обходивши,
   Соб³ убори добирав:
   Плащем з клейонки обвернувся,
   Циновим ´удзем застебнувся,
   На голову взяв капелюх;
   Набув на ноги кинд³ нов³
   ² рукавиц³ взяв шкапов³,
   Надувсь, мов на огн³ лопух.
  
   Латин, як цар, в своïм наряд³
   ²шов в кругу своïх вельмож,
   Котор³ вс³ були в парад³,
   Надувшись всякий з них, як йорж,
   Царя на дзи´лик посадили,
   А сами мовчки одступили
   В³д покутя аж до дверей.
   Цариця ж с³ла на ослон³,
   В ºдамашковому шушон³,
   В кораблику ³з соболей.
  
   Дочка Лавися-чепуруха
   В н³мецьк³м фуркальц³ була,
   Верт³лась, як в окроп³ муха,
   В верцадло оч³ все п'яла.
   Од дзи´лика ж царя Латина
   Скр³зь прослана була ряднина
   До самой хв³ртки ³ вор³т;
   Стояло в³йсько тут зальотне,
   Волове, к³нне ³ п³хотне,
   ² ввесь був з³браний пов³т.
  
   Посл³в ввели к царю з пихою,
   Як водилося у латин;
   Несли подарки пред собою:
   Пир³г завдовжки ³з аршин
   ² сол³ кримки ³ бахмутки,
   Лахм³ття розного три жмутки,
   Еней Латину що прислав.
   Посли к Латину приступились,
   Три рази низько поклонились,
   А старший рац³ю сказав:
  
   "Енеус постер магнус панус
   ² славний троянорум князь,
   Шмигляв по морю як циганус,
   Ад те, о рекс! прислав нунк нас.
   Рогамус, дом³не Латине,
   Нехай наш капут не загине,
   Перм³тте жить в земл³ своºй,
   Хоть за пекун³ï, хоть грат³с,
   Ми дяковати будем, сат³с
   Бенеф³ценц³ï твоºй.
  
   О рекс! будь нашим Меценатом,
   ² ласкам туам покажи,
   Енеусу зробися братом,
   О опт³ме! не одкажи:
   Енеус пр³нцепс ºсть моторний,
   Формозус, гарний ³ проворний,
   Побачиш сам ³нном³не!
   Вели акц³пере подарки
   З ласкавим видом ³ без сварки,
   Що прислан³ через мене:
  
   Се килим -самольот чудесний,
   За Хмеля виткався царя,
   Л³та п³д облака небесн³,
   До м³сяця ³ де зоря;
   Но можна ст³л ним застилати,
   ² перед л³жком простилати,
   ² тарадайку закривать.
   Цар³вн³ буде в³н в пригоду,
   ² то найб³льш для того году,
   Як замуж прийдеться давать.
  
   Ось скатерть шльонськая нешпетна,
   Ïï у Липську добули;
   Найб³льше в т³м вона прикметна,
   На ст³л як т³лько настели
   ² загадай якоï страви,
   То всяк³ вродяться потрави,
   Як³ на св³т³ т³лько ºсть:
   Пивце, винце, медок, гор³лка,
   Рушник, н³ж, ложка ³ тар³лка.
   Цариц³ мусим сю п³днесть.
  
   А се сап'янц³-самоходи,
   Що в них ходив ³ще Адам;
   В старинн³ï пошит³ годи,
   Не знаю, як достались нам;
   Либонь, достались од пендос³в,
   Що в Троï нам утерли нос³в,
   Про те Еней зна молодець;
   Сю вещ, як р³дку ³ старинну,
   П³дносимо царю Латину
   З поклоном низьким на ралець".
  
   Цариця, цар, дочка Лавина
   Зглядалися пром³ж себе.
   ²з рота покотилась слина,
   До себе всякий ³ гребе,
   Як³ достались ïм подарки,
   Насилу об³йшлось без сварки;
   Як ось Латин сказав послам:
   "Скаж³те вашому Енею,
   Латин ³з ц³лою с³мº`ю,
   Крий боже, як вс³ рад³ вам.
  
   ² вся моя маºтн³сть рада,
   Що бог вас навернув сюди;
   Мн³ мила ваша вся громада,
   Я не пущу вас н³куди;
   Прошу Енею покланятись
   ² хл³ба-сол³ не цуратись,
   Кусок останн³й розд³лю.
   Дочка у мене одиначка,
   Хазяйка добра, пряха, швачка.
   То, може, ³ в р³дню вступлю".
  
   ² зараз попросив до столу
   Латин Енеºвих бояр,
   Пили гор³лку до ³зволу
   ² ïли бублики, кав'яр;
   Був борщ до шпундр³в з буряками,
   А в юшц³ потрух з галушками,
   Пот³м до соку каплуни;
   З отр³бки баба-шарпанина,
   Печена з часником свинина,
   Крохналь, який ïдять пани.
  
   В об³д пили заморськ³ вина,
   Не можна вс³х ïх розказать,
   Бо потече ³з рота слина
   У декого, як описать:
   Пили сикизку, дерен³вку
   ² кримську вкусную дул³вку,
   Що то айвовкою зовуть.
   На в³ват - з мущир³в стр³ляли,
   Туш - гр³мко трубач³ ³грали,
   А многол³т - дяки ревуть.
  
   Латин по царському звичаю
   Енею дари одрядив:
   Лубенського шмат короваю,
   Корито оп³шнянських слив,
   Гор³х³в киïвських смажених,
   Полтавських пундик³в пряжених
   ² гусячих п'ять к³п яºць;
   Рогатого скота з Лип'янки,
   Сивухи в³дер з п'ять Будянки,
   Сто решетил³вських овець.
  
   Латин старий ³ полигався
   З Енеºм нашим молодцем.
   Еней ³ зятем називався,-
   Но д³ло краситься к³нцем!
   Еней по щастю без пом³хи
   Вдавався в жарти, ³гри, см³хи,
   А о Юнон³ ³ забув,
   Його котора не любила
   ² скр³зь за ним, де був, сл³дила,
   Н³где од неï не ввильнув.
  
   ²рися, цьохля проклятуща,
   Завзят³йша од вс³х брехух,
   Ол³мпська мчалка невсипуща,
   Криклив³йша ³з щебетух,
   Прийшла, Юнон³ розказала,
   Енея як Латинь приймала,
   Який м³ж ними ºсть уклад:
   Еней за тестя мав Латина,
   А сей Енея як за сина,
   ² у дочки з Енеºм лад.
  
   "Еге!-Юнона закричала,-
   Поганець, як же роз³брав!
   Я нарошно йому спускала,
   А в³н ³ ноги роз³клав!
   Ого! провчу я вис³каку
   ² перцю дам йому ³ маку,
   Потямить, якова-то я.
   Проллю троянську кров, латинську,
   Вм³шаю Турна скурвасинську,
   Я наварю ïм киселя".
  
   ² на! через штафет к Плутону
   За п³дписом своïм приказ,
   Щоб фур³ю в³н Тез³фону
   Послав к Юнон³ той же час;
   Щоб н³ в берлин³, н³ в дормез³,
   ² н³ в ридван³, н³ в портшез³,
   А б³гла б на перекладних;
   Щоб не було в пут³ препони,
   То б заплатив на три прогони,
   Щоб на Ол³мп вродилась вмиг.
  
   Приб³гла фур³я ³з пекла,
   Яхидн³йша од вс³х в³дьом,
   Зла, хитра, злобная, запекла,
   Робила з себе скр³зь содом.
   Вв³йшла к Юнон³ з ревом, стуком,
   З великим треском, свистом, гуком,
   Зробила об соб³ лепорт,
   Якраз ïï взяли гайдуки
   ² повели в терем п³д руки,
   Хоть так страшна була, як чорт.
  
   "Здорова, люба, мила доню,-
   Юнона в радощах кричить,-
   До мене швидше, Тез³фоню! -
   ² ц³ловать ïï б³жить.-
   С³дай, голубко! Як ся маºш?
   Чи. пса троянського ти знаºш?
   Тепер к Латину зав³тав
   ² крутить там, як в Карфаген³;
   Достанеться дочц³ ³ нен³,
   Латин щоб в дурн³ не попав.
  
   Ввесь знаºть св³т, що я не злобна,
   Людей губити не люблю;
   Но р³ч така богоугодна,
   Коли Енея погублю.
   Зроби ти похорон з вес³лля,
   Задай ти добре вс³м похм³лля,
   Хоть би побрали вс³х чорти:
   Амагу, Турна ³ Латина,
   Енея, гадового сина,
   Пужни по-своºму ïх ти!"
  
   "Я наймичка твоя покорна,-
   Ревнула фур³я, як гр³м,-
   На всяку х³ть твою неспорна,
   Сама троянц³в вс³х поïм;
   Амату з Турном я з'ºднаю
   ² сим Енея укараю,
   Латину ж в т³м'я дур пущу;
   Побачать то боги ³ люде,
   Що з сватання добра не буде,
   Вс³х, вс³х в шматочки потрощу".
  
   ² перекинулась клубочком.
   К³ть-к³ть з Ол³мпа, як стр³ла;
   Як йшла чер³дка вечерочком,
   К Амат³ шусть - як там була!
   Смутна Амата п³р'я драла,
   Сл³зки ронила ³ вздихала,
   Що Турн-князьок не буде зять;
   Кляла Лавини родини,
   Кляла кум³в, кляла хрестини,
   Та що ж? - против р³жна не прать.
  
   Яга, п³д пелену п³дкравшись,
   Гадюкой в серце поповзла,
   По вс³х куточках позвивавшись,
   В Амат³ рай соб³ найшла.
   В стравлену ïï утробу
   Наклала злост³, мовби бобу;

Категория: Книги | Добавил: Armush (28.11.2012)
Просмотров: 341 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа