| Главная » Книги |
Котляревский Иван Петрович - Ене³да, Страница 11
Котляревский Иван Петрович - Ене³да Заставлю чесно в св³т³ жити
² зараз дам себе вам знать.
Занишкн³ть, уха наставляйте
² слухайте, що я скажу,
Мовч³ть! Роти пороззявляйте,
Хто писне,- морду розм³жжу.
Пром³ж латинц³в ³ троянц³в
² всяких Турнових поганц³в
Не с³кайся н³хто в в³йну;
Н³хто н³як не помагайте,
Князьк³в ïх також, не займайте,
Побачим, здасться хто кому".
Замовк Зевес, моргнув бровами.
² боги врозт³ч вс³ п³шли.
² я прощаюсь з небесами,
Пора спуститись до земл³
² стать на Шведськую могилу,
Щоб озирнуть воºнну силу
² битву в³рно описать;
Купив би муз³ на охвогу,
Щоб кончить помогла роботу,
Бо н³где рифм уже достать.
Турн осушивсь п³сля купання
² ганусною п³дкрепивсь,
З намету виïхав зарання,
На кр³пость сентябрем дививсь.
Трубить в р³жок! - оп'ять тривога!
Кричать, б³жать, сп³шать якмога;
Великая настала с³ч!
Троянц³ дуже славно бились,
Рутульц³ трохи поживились,
Насилу розвела ïх н³ч.
В сю н³ч Еней уже зближався
До городка що Турн обл³г;
З Паллантом в човн³ частовався,
Поïв всю старшину, як м³г.
В розказах чванився д³лами.
Як храбровав з людьми, з богами,
Як без розбору вс³х тузив.
Паллант ³ сам був зла брехачка,
Язик його тож не клесачка,
В брехн³ Енею не вступив.
Ану, старая цар-д³вице,
С³дая музо, схаменись!
Прокашляйсь, без зуб³в сестрице,
До мене ближче прихились!
Кажи: як³ï там прасунки
В Енеºв³ п³шли вербунки,
Щоб против Турна воювать.
Ти, музо, кажуть вс³, письменна,
В полтавськ³й школ³ наученна,
Вс³х мусиш по³менно знать.
Читайте ж, муза що бормоче:
Що там з Енеºм плив Массик,
Л³нтяй, ледащо неробоче,
А сильний ³ товстий, мов бик.
Там правив каюком Тигренко,
²з Стех³вки то шинкаренко,
² в³в з собою сто яриг.
Близ сих плили дуби Аванта,
В³н був страшн³йший од сержанта,
Бо вс³х за все по спин³ стриг.
Поодаль плив байдак Астура,
Сей лежнем в винницях служив;
На н³м була свиняча шкура,
Котору в³н як плащ носив.
За ним Аз³ллас плив на барц³,
Се родич наш³й паламарц³,-
Недавно з кошельком ходив;
Но, бач, безокая фортуна
Зробила паном ³з чупруна.
Таких немало бачим див!
А то на легкому дубочку,
Що роззолочений ввесь в прах,
Сидить, розхриставши сорочку,
З турецьким чубуком в зубах?
То Ц³нарис, цехм³стр картьожний.
Ф³гляр, обманщик, плут безбожний,
З собой вс³х шахраïв веде;
Коли, бач, Турна не здол³ють.
То картами уже под³ють,
Що м³ж старц³ Турн попаде.
А то сидить в брил³, в кереï,
З товстою книжкою в руках,
² вс³м, бач, гонить ахинеï,
² спорить о своïх правах?
То родом з Глухова юриста,
В³н маº чин канцеляриста
² ºсть доброд³й Купавон.
Щоб значкового дослужиться
² на в³йн³ чим поживиться,
Вступив в Енеïв лег³он.
А то-беззубий, говорливий,
Сухий, нев³рний, як шкелет,
² лисий, ³ брехун сварливий?
То вихрист ³з жид³в, Авлет.
Недавно на друг³й женився,
Та, бач, в рахунку помилився.
²з жару в полом'я попав;
Щоб од яги як одв'язатись,
То мусив в в³йсько записатись
² за шпигона на год став.
²ще там ºсть до п³вдесятка,
Но др³б'язок ³ гольт³па;
В таких не буде недостатка,
Хоть в день ïх згине ³ копа.
А ск³лько ж вс³х? - того не знаю,
Хоть муза я,- не одгадаю,
По пальцям тож не розл³чу;
Б³гме! На щотах не училась,
Над карб³жем тож не трудилась,
Я, що було, те лепечу.
Уже Волосожар п³днявся,
В³з на неб³ вниз повертавсь,
² дехто спати укладався,
А хто п³д буркой витягавсь.
Онуч³ ³нш³ полоскали,
Друг³ï лежа розмовляли,
А хто прудився у кабиць.
Старш³, п³дпивши, роз³йшлися
² дома за люльки взялися,
Лежали боком, навзнич, ниць.
Еней один не роздягався,
Еней один за вс³х не спав;
В³н думав, мислив, умудрявся
(Бо сам за вс³х ³ одв³чав),
Як Турна-ворога побити,
Царя Латина ускромити
² успоко³ти народ.
В с³й думц³ смутно походжая
² мислю бог зна де л³тая,
П³д носом бачить коровод.
Н³ риби то були, н³ раки,
А так, якби кружок д³вчат;
² бовталися, як собаки,
² вголос, як к³шки, нявчать.
Еней здригнувсь, ³ одступаº,
² "Да воскреснеть" вслух читаº,
Но сим н³трохи не пом³г;
Т³ чуда з см³хом, з реготнею
Вхватились за поли з матнею;
Еней аж на пом³ст прил³г.
Тогд³ одна к йому сплигнула
Так, мов цв³ркун або блоха,
До уха самого прильнула,
Мов гадина яка лиха.
"Чи не п³знаºш нас, Енею?
Та ми ж з персоною твоºю
Троянський ввесь возили род;
Ми ²дськоï гори дубина,
Липки, гор³шина, соснина.
З яких був зроблений тв³й флот.
До нас було Турн докосився
² байдаки вс³ попалив,
Та Зевс, спасиб³, посп³шився,
Як бач, мавками поробив.
Була без тебе зла година.
Трохи-трохи твоя дитина
Не оддала душ³ богам.
Сп³ши св³й городок спасати;
Ти мусиш ворогам тьху дати,
Ти сам,- пов³р моïм словам".
Сказавши, за н³с ущипнула;
Еней мов трохи ободривсь;
² на других хвостом махнула,
Ввесь флот неначе посп³шивсь;
Мавки-бо стали човни пхати,
Путем найлучиим направляти.
² т³лько починався св³т.
Еней уздр³в св³й стан в осад³;
Кричить во гн³в³ ³ досад³,
Що Турна лусне тут жив³т.
А сам, матню прибравши в жменю,
По пояс в воду з човна плиг
² кличе в пом³ч гарну неню
² вс³х ол³мп³вських бог³в.
За ним Паллант, за сим вся сволоч
Стриб-стриб з човн³в, Енею в помоч,
² т³сно строяться на бой.
"Ну, разом! - закричав.- Напр³мо!
² недов³рк³в сокруш³мо,
Рушайте як один, шульгой".
Троянц³, з города уздр³вши,
Що князь на пом³ч к ним ³де,
Вс³ кинулись, мов одур³вши,
Земля од топотн³ гуде.
Летять ³ все перевертають,
Як мух, рутульц³в убивають,
Сам Турн стоïть н³ в сих н³ в тих;
Скр³зь ярим оком окидаº,
Енея з в³йськом уздр³ваº
² репетуº до своïх:
"Реб'ята! бийтесь, не виляйте,
Настав тепер-то с³ч³ час!
Доми, ж³нок, батьк³в спасайте,
Спасайте, любо що для вас!
Ступня не оддавайте даром,
Ïх кост³ загребем тут ралом,
Або... но ми храбр³ш³ ïх!
Ол³мпськ³ нас не одступились,
Вперед! Троянц³ щось смутились,
Не жалуйте бок³в чужих".
Прим³тя ж Турн гармидер в флот³,
Туда всю силу волоче;
Скр³зь йорзаº, як чорт в болот³,
² о пожив³ вс³м товче.
Построïвши рутульц³в в лаву,
Одборних молодц³в на славу,
Пустився на союзних вскач.
Кричить, рубаº, вередуº,
Не б'ºться, бач, а мов жартуº,
Бо був вертлявий ³ силач.
Еней пройдисв³т ³ не промах.
В в³йн³ ³ взр³с, ³ постар³в;
Прив³дця був во вс³х содомах,
Ведмед³в бачив ³ тхор³в.
Дитина хукаº на жижу;
Енею ж дур невдивовижу,
Видав в³н разних мастак³в.
На Турна скоса поглядаº
² на рутульц³в наступаº,
Пощупать ребер ³ бок³в.
Фарона першого погладив
По т³м'ю гострим, кладенцем
² добре так його уладив,
Що сей вильнув наверх денцем.
Пот³м Л³хаса в груди тиснув,
Сей поваливсь ³ б³льш не писнув:
За ним без голови К³сей,
Як м³х з пашнею, повалився,
² Фар на теº ж нахопився,
Розплющив ³ сього Еней.
Еней тут добре колобродив
² вс³х на чудо потрошив;
Робив в³н ³з людей урод³в
² щиро вс³х на смерть душив.
Паллант був перший раз на битв³,
Кричав, жидки як на молитв³,
Аркадян к бою п³дтруняв;
По фрунту б³гав, турбовався,
Плигав, верт³вся, ухилявся,
Як огир в стад³, ярував.
Тут Даг, рутулець прелукавий,
П³знав одразу новичка,
Хот³в попробовать для слави
Паллантов³ п³ддать тичка;
Но наш аркадець ухилився,
Рутулець з жизнею простився,
В аркадцях закип³ла кров!
Одн³ других випереджають,
Враг³в, як хмиз, трощать, ламають,
Така п³дданц³в ºсть любов.
Паллант Евандрович наскоком
Якраз Г³бсона ³ нас³в,
Шпигнув в висок над правим, оком,
Г³бсон ³ дутеля ³з'ïв,
За сим такая ж смертна кара
² лютого постигла Лара.
Ось Рет³й в бендюгах летить!
Сього Паллант стягнув за ногу,
Ударив, як пузир, об дрогу,
Мазка ³з трупа капотить,
Ось! ось! яриться, б³сом дише!
Агамемноненко Галес
² бистрим б³гом все колише,
Неначе в гн³в³ сам Зевес;
Вокруг себе все побиваº,
Фарет, з ним зб³гшись, погибаº,
Душ³ пустився Демоток,
Ладона сплющив, як блошицю,
Кричить: "Палланта-ледащицю
Злигаю я в один ковток".
Паллант, любесенький хлопчина,
Скр³пивсь, стоïть, як твердий дуб,
² жде, яка то зла личина
Йому нам'яти хоче чуб.
Дождавсь - ³ зо всього розгона
Вл³пив такого макогона,
Що пан Галес шкереберть став.
Паллант, його поволочивши,
Пот³м на горло наступивши,
Всього ногами потоптав.
За сим Авента, пхнувши ззаду,
Поставив раком напоказ;
² тут сього ж понюхав чаду
Одважний паруб³йка Клавз.
Хто н³ сус³ль, тому кабаки
Давав Паллант ³ вс³ бурлаки,
З Аркад³ï що з ним прийшли.
Побачив Турн соб³ зневагу,
Не мед дають тут пить, а брагу,
² коси не траву найшли.
Зробився Турн наш б³сноватим,
Реве, як ранений кабан;
Гаса, финтить своïм зикратим;
Що ваш против його Полкан!
Простесенько к Палланту мчиться,
Зубами скреготить, яриться
² гамка ïсти здалека.
Уже шаблюкою махаº,
Конев³ к шиï прилягаº,
Хитрить, як ловить к³т шпака.
Паллант, мов од хорта лисиця,
Вильнув ³ об³руч мечем
Опоясав по поясниц³,
Що Турн аж поморгав плечем;
² вмиг, не давши схаменутись,
Н³ головою повернутись,
Стьогнув ще Турна через лоб.
Но Турн байдуже, не скривився,
Бо, бач, булатом ввесь обшився
² був, як в шкаралуп³ боб.
Так Турн, Палланта п³дпустивши,
Зо вс³х сил келепом мазмув;
За рус³ кудри ухвативши,
Безчувственна з коня стягнув;
Кров з рани джерелом лилася,
В устах ³ в нос³ запеклася,
Надвоº череп розваливсь;
Як травка, скошеная в пол³,
Ув'яв Паллант, судеб по вол³,
Сердега в св³т³ не наживсь!
Турн злобно сильною п'ятою
На труп Палланта настоптав,
Ремень з ладункой золотою
З бездушного для себе зняв;
Пот³м сам на коня схватився,
Над мертвим паничем глумився
² так аркадянам сказав:
"Аркадц³! Лицаря возьм³те,
В ралець к Евандру однес³те,
К Енею що в союз пристав".
Таку побачивши утрату,
Аркадц³ галас п³дняли,
Клялися учинить одплату,
Хоча би трупом вс³ лягли;
На щит Палланта положили,
Комлицькой буркою прикрили,
²з бою потаскали в стан.
О смерт³ князя вс³ ридали,
Харциза Турна проклинали,
Та де ж троянський наш султан?
Но що за стук, за гом³н чую?
Який гармидер бачу я!
Хто землю так трясе сирую?
² сила там мутить чия?
Як вихри на п³сках бушують,
В порогах води як лютують,
Коли прорватися хотять;
Еней так в лют³м гн³в³ рветься,
Одмстить Палланта смерть несеться,
Сустави вс³ на н³м дрижать.
До лясу! Турна розбишаки,
Вам б³льше рясту не топтать!
Вам дасть Еней м³цной кабаки,
Що будете за Ст³ксом чхать.
Еней совавсь, як нав³жений,
Кричав, скакав, мов в³л скажений,
² супротивних потрошив:
Махне мечем - враг³в десятки
Лежать, повиставлявши п'ятки;
Так в гн³в³ сильно ïх локшив!
В запал³ налет³в на Мага,
Як на мале курча шул³к;
Пропав нав³к сей Маг б³дняга,
Порхне душа на другий б³к;
Видючой смерт³ в³н боявся,
Енея у ногах валявся,
Просив живцем в неволю взять,
Но сей, коп'ºм наскр³зь пробивши
² до земл³ врага пришивши,
Других пустився доганять.
Тут на б³гу п³ймав за рясу
Попа рутульського полку,
Смертельного завдавши прасу,
Як пса, покинув на п³ску.
Погиб тут также храбрий Нума,
Убив Сереста, його кума,
Таркв³ту голову одтяв;
Камерта висадив з кульбаки,
Ансула в ад послав по раки,
А Луку пузо розплатав.
Як задавав Еней затьору
Вс³м супостатам на заказ,
Як вс³х кал³чив без розбору
² убивав по десять враз:
Л³гар з Лукуллом посп³шають
² в тарадайц³ напирають
Енея к³ньми потоптать.
Но тут ïх доля зла насп³ла,
² душ³ сих брат³в ³з т³ла
П³шли к Плутону погулять.
Так наш Еней тут управлявся
² стан св³й чистив од враг³в;
Прогнавши супостат, зближався
До городка свого вал³в.
Трояни, вилазку зробивши,
Латинян к чорту протуривши,
З Енеºм вкупу ³з³йшлись.
Здоровкалися, обн³мались,
Розпитовались, ц³ловались,
А деяк³ пить прийнялись.
²ул, як комендант ³справний,
Енеºв³ лепорт подав,
Як в³йська ватажок начальний,
Про все др³бненько розказав.
Еней ²ула вихваляº,
Пот³м, до серця прижимаº,
Ц³луºть люб'язно в уста.
Енея серце трепетало,
Воно о син³ в³щовало,
Що в³н надежда не пуста.
В се врем'я Юп³тер, п³дпивши,
З нудьги до ж³нки п³дмощавсь
² морду на плече склепивши,
Як блазень, чмокавсь та лизавсь;
Щоб б³льше ж угодить коханц³,
Сказав: "Дивися, як троянц³
Од Турна врозт³ч вс³ летять,
Венера пас перед тобою:
Од неï краща ти собою,
До тебе вс³ лапки мостять.
Моº безсмерт³º яруº,
Розкошних ласк твоïх бажа;
Тебе Ол³мп ³ св³т шануº,
Юп³теру ти госпожа.
Захоч - ³ вродиться все зразу,
Все в св³т³ ждеть твого приказу,
За тв³й смачний ³ ласий цмок..."
Сказавши, стиснув так Юнону,
Що трохи не скотилась з трону,
А т³лько Зевс набив висок.
Юнона, козир-молодиця,
Юп³теру не п³ддалась;
Бо знала, що стара лисиця
На всяк³ штуки удалась.
Сказала: "О очей вс³х св³те,
Старий ол³мпський ªзуïте!
З медовими р³чми сховайсь.
Уже мене давно не любиш,
А т³лько п'яний ³ голубиш,
Одсунься геть - не п³дсипайсь.
Чого передо мной лукавиш,
Не д³вочка я в двацять л³т,
² теревен³-вен³ правиш,
Щоб т³лько заморочить св³т.
Нехай все буде по-твоºму;
Дай т³лько Турнов³ моºму
Хоть трохи на св³т³ пожить,
Щоб м³г в³н з батьком повидаться
² перед смертю попрощаться,
Нехай,-не буду б³льш просить".
Сказавши, в Йовиша вп'ялася,
² обняла за поперек,
² так натужно простяглася,
Що св³т в очах обох померк.
Розм'як Зевес, як п³сля пару,
² вижлуктив п³дп³нка чару,
На все ³звол Юнон³ дав.
Юнона в котика з ним грала,
А в мишки так залескотала,
Що аж Юп³тер задр³мав.
Ол³мпськ³ï во всяку пору
² гр³м пускающий ïх пан
Ходили гол³ без зазору,
Без сорому, на кшталт циган.
Юнона, з неба увильнувши
² гола, як долоня, бувши,
По-паруб'ячу одяглась;
Кликнувши ж в пом³ч Асмодея,
Взяла на себе вид Енея,
До Турна просто понеслась.
Тогд³ пан Турн з³ло гн³вився
² приступу к соб³ не мав,
Що у троян не поживився
² тьху Енеºв³ не дав.
Як ось мара в лиц³ Енея.
В кереï б³дного С³хея,
Явилась Турна задирать:
"Ану лиш, лицарю м³зерний,
Злиденний, витязю н³кчемний,
Виходь сто лих покуштовать".
Турн зирк - ³ бачить пред собою
Присяжного свого врага,
Що так не греч³ кличе к бою
² явно в труси пострига.
Осатан³в ³ затрусився,
Холодним потом ввесь облився,
Од гн³ву сумно застогнав.
Напер мару - мара виляº,
Еней в³д Турна ут³каº!
² Турн вдогонку поскакав,
Той не втече, сей не догонить,
От т³лько-т³лько не вшпигне;
Зикратого мечем супонить,
Та ба! Мари не п³дстьобне.
"Та не втечеш,- кричить,- паничу!
Ось зараз я тебе п³дтичу,
Се не в кукли з Лависей грать;
Тебе я швидко пов³нчаю
² ворон³в пот³шу стаю,
Коли начнуть тв³й труп клювать".
Мара Енеºва, примчавшись
До моря, де стояв байдак,
Н³трохи не остановлявшись
(Щоб показать великий ляк),
Стрибнула в нього, щоб спастися;
Тут без числа Турн осл³пився,
Туди ж в байдак ³ сам стрибнув,
Щоб там з Енея поглумиться,
Убить його, мазки напиться,
Тогд³ б Турн первий лицар був!
Тут вмиг байдак заворушився
² сам, одчаливши, поплив,
А Турн скр³зь б³гав, ³ храбрився,
² т³шивсь, що врага настиг.
Таку Юнона зливши кулю,
Перевернувшуся в зозулю,
Махнула в вир³й навпростець.
Турн глядь, аж в³н уже средь моря,
Трохи не луснув з серця,- з горя.
Та мусив плить, де жив отець.
Юнона з Турном як шутила,
Еней про теº н³ гугу;
Бо на його туман пустила,
Що був невидим н³кому;
² сам н³кого тож не бачив,
Но посл³, як прозр³в, кулачив
Рутулян ³ других враг³в:
Убив Лутага, Лавза, Орсу,
Парфену, Палму витер ворсу,
Згубив багацько ватажк³в.
Мезент³й, ватажок т³рренський,
Одважно дуже п³дступив
² закричав по-бусурменськи,
Що т³лько пан Еней ³ жив!
"Виходь,- кричить,- тичка подм³мо,
Н³кого в пом³ч не прос³мо,
Годящ³ парн³: ти ³ я;
Ану!"-³ сильно так стовкнулись,
Що трохи в'язи не звихнулись,
Мезент³й же упав з коня.
Еней, не милуя чванливих,
В Мезент³я всадив палаш;
Дух вискочив в словах лайливих,
П³шов до чорта на шабаш.
Еней поб³дой ут³шався,
Зо вс³ми добре частовався,
Ол³мпським жертви закурив.
Пили до ноч³ та гуляли
² п'ян³ спати полягали,
Еней був п'яний, ºле жив.
Уже св³товая з³рниця
Була на неб³, як п'ятак
Або пшенична варяниця,
² небо рд³лося, мов мак.
Еней троянц³в в гурт ззиваº
² з смутним видом об'являº,
Що мертвих треба поховать;
Щоб зараз прийнялися дружно,
Братерськи ³ ºдинодушно,
Троян убитих звол³кать.
Пот³м Мезент³я досп³хи
На пень високий насадив.
² се робив не для пот³хи,
А Марса щоб удоволив.
Шишак, панцир ³ меч булатний;
Спис з прапором, щит дуже знатний!
² пень, мов рицар, в збруï був.
Тогд³ до в³йська обернувся,
Прокашлявся ³ раз смаркнувся.
² р³ч таку ïм уджигнув:
"Козацтво! Лицар³! Трояне!
Храбруйте! Наша, бач, бере;
Оце 
| |
| Просмотров: 405 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |
Жанры