| Главная » Книги |
Котляревский Иван Петрович - Ене³да, Страница 2
Котляревский Иван Петрович - Ене³даsp; Приб³г к троянцям, засапався,
Обмок в поту, як би купався,
Мов з торгу в школу курохват;
Пот³м, в човен хутенько с³вши
² ïхати своïм вел³вши,
Не оглядався сам назад.
Д³дона тяжко зажурилась,
Ввесь день н³ ïла, н³ пила;
Все тосковала, все нудилась,
Кричала, плакала, ревла.
То б³гала, як би шалена,
Стояла довго тороплена,
Кусала ногт³ на руках;
А дал³ с³ла на пороз³,
Аж зануд³ло ïй, небоз³,
² не встояла на ногах.
Сестру кликнула на пораду,
Щоб горе злеº розказать,
Енеºву оплакать зраду
² льготи серцю трохи дать.
"Ганнусю, рибко, душко, любко,
Рятуй мене, моя голубко,
Тепер пропала я нав³к!
Енеºм кинута я, б³дна,
Як сама паплюга посл³дня,
Еней злий зм³й - не чолов³к!
Нема у серця мого сили,
Щоб я змогла його забуть.
Куди мн³ б³гти? - до могили!
Туди один надежний путь!
Я все для його потеряла,
Людей ³ славу занедбала;
Боги! я з ним забула вас.
Ох! дайте з³лля мн³ напитись,
Щоб серцю можна розлюбитись,
Утихомиритись на час.
Нема на св³т³ мн³ покою,
Не ллються сльози ³з очей,
Для мене б³лий св³т ºсть тьмою,
Там ясно т³лько, де Еней.
О пуцьверинку Куп³доне!
Любуйся, як Д³дона стогне...
Щоб ти маленьким був пропав!
Познайте, молодиц³ гож³,
З Енеºм бахур³ вс³ схож³,
Щоб враг зрадливих вс³х побрав!"
Так б³дна з горя говорила
Д³дона, жизнь свою кляла;
² Ганна, що ïй н³ робила,
Н³якой ради не дала.
Сама з царицей горювала,
² сльози рукавом втирала,
² хлипала соб³ в кулак.
Пот³м Д³дона мов унишкла,
Звел³ла, щоб ³ Гандзя вийшла,
Щоб ïй насумуватись всмак.
Довгенько так посумувавши,
П³шла в будинки на пост³ль;
Подумавши там, погадавши,
Проворно скочила на п³л.
², взявши з зап³чка кресало
² клоччя в пазуху чимало,
Тихенько вийшла на город.
Ночною се було добою
² самой тихою порою.
Як спав хрещений ввесь народ.
Стояв у неï на город³
В костр³ на зиму очерет;
Хоть се не по царськ³й пород³,
Та де ж взять дров, коли все степ;
В костр³ був зложений сухенький,
Як порох був уже палкенький,
Його й держали на п³дпал.
П³д ним вона огонь кресала,
² в клочч³ гарно розмахала,
² розвела пожар чимал.
Кругом костер той запаливши,
Зо всей одеж³ роздяглась,
В огонь лахм³ття все зложивши,
Сама в огн³ т³м простяглась.
Вкруг неï полум'я палало,
Пок³йниц³ не видно стало,
П³шов од неï дим ³ чад!
Енея так вона любила,
Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад.
Частина Друга
Еней, попливши син³м морем,
На Карфагену оглядавсь;
Боровсь з своïм, сердега, горем,
Сл³зьми, б³дняжка, обливавсь.
Хоть од Д³дони плив посп³шно,
Та плакав г³рко, неут³шно.
Почувши ж, що в огн³ спеклась,
Сказав: "Нехай ïй в³чне царство,
Мен³ же довгол³тнº панство
² щоб друга вдова найшлась!"
Як ось ³ море стало грати,
Велик³ хвил³ п³днялись,
² в³три зачали бурхати,
Аж човни на мор³ тряслись.
Водою чортзна-як крутило,
Що трохи вс³х не потопило.
Верт³лись човни, мов дурн³.
Троянц³ з страху задрижали,
² що робити, вс³ не знали,
Стояли мовчки вс³ смутн³.
Один з троянськоï ватаги,
По ïх в³н звався Пал³нур;
Сей б³льше мав других одваги,
См³ленький був ³ балагур;
Що наперед сей схаменувся
² до Нептуна окликнувся:
"А що ти робиш, пан Нептун!
Чи се ³ ти пустивсь в ледащо,
Що хочеш нас звести н³нащо?
Х³ба п³вкопи ³ забув? -
А дал³ п³сля сеï мови
Троянцям в³н так вс³м сказав: -
Бувайте, братця, ви здоров³!
Оце Нептун замудровав.
Куди тепер ми, братця, п³йдем?
В ²тал³ю ми не доïдем,
Бо море дуже щось шпуº,
²тал³я в³дс³ль не близько,
А морем в бурю ïхать слизько,
Човн³в н³хто не п³дкуº.
От тут земелька ºсть, хлоп'ята,
В³дс³ль вона невдалеку:
С³ц³л³я, земля багата,
Вона мен³ щось по знаку.
Дмухн³м лиш, братця, ми до неï
Збувати горест³ своºï,
Там добрий цар живе Ацест.
Ми там, як дома, очуняºм
², як у себе, загуляºм,
Всього у нього вдоволь ºсть".
Троянц³ разом прийнялися
² стали веслами гребти,
Як стр³лки, човники неслися,
Мов ззаду пхали ïх чорти.
Ïх с³ц³л³йци як уздр³ли,
То з города, мов подур³ли,
До моря б³гли вс³ встр³чать,
Тут м³ж собою розпитались,
Чоломкались ³ обн³мались,
П³шли до короля гулять.
Ацест Енею, як би брату,
Велику ласку показав
², зараз попросивши в хату,
Гор³лкою почастовав;
На закуску наклали сала,
Лежала ковбаса чимала
² хл³ба повне решето.
Троянцям вс³м дали тетер³
² в³дпустили на кватер³:
Щоб йшли, куди потрапить хто.
Тут зараз п³дняли бенкети,
Замурмотали, як коти,
² в кахлях понесли пашкети
² киселю ïм до сити;
Гарачую, м'яку бухинку,
Зразову до рижк³в печ³нку,
Гречаних з часником пампух.
Еней з дороги налигався
² п³нноï так нахлистався,
Трохи не виперсь з його дух.
Еней хоть трохи був п³дпилий,
Та з розумом не потерявсь;
В³н син був богобоязливий,
По смерт³ батька не цуравсь.
В сей день його отець опрягся,
Як чикилдихи об³жрався, -
Анх³з з гор³лочки умер.
Еней схот³в об³д справляти
² тут старц³в нагодовати, -
Щоб б³г душ³ св³й рай одпер.
З³брав троянську всю громаду
² сам п³шов на дв³р до них,
Просить у ïх соб³ пораду,
Сказав ïм р³ч в словах таких:
"Панове, знаºте, трояне
² вс³ хрещен³ï миряне,
Що м³й отець бував Анх³з,
Його сивуха запалила
² живота укоротила,
² в³н, як муха в зиму, зслиз.
Зробити поминки я хочу,
Поставити об³д старцям -
² завтра ж - дал³ не одстрочу.
Скаж³те: як здаºться вам?"
Сього троянц³ ³ бажали,
² вс³ у голос закричали:
"Енею, боже, поможи;
Коли же хочеш, пане, знати,
² сами будем помагати,
Бо ми тоб³ не вороги".
² зараз миттю вс³ пустились
Гор³лку, м'ясо куповать,
Хл³б, бублики, книши вродились,
П³шли посуди добувать;
² коливо з кут³ зробили,
Сити ³з меду наситили,
Договорили ³ попа;
Хазяïн³в своïх ззивали,
Старц³в по улицям шукали,
П³шла на дзв³н дякам копа.
На другий день раненько встали,
Огонь на двор³ розвели
² м'яса в казанки наклали,
Варили страву ³ пекли.
П'ять казан³в стояло юшки,
А в чотирьох були галушки,
Борщу трохи було не з ш³сть;
Баран³в тьма була варених,
Курей, гусей, качок печених,
Досита щоб було вс³м ïсть.
Цебри сивушки там стояли
² браги повн³ï д³жки;
Всю страву в вагани вливали
² роздавали вс³м ложки.
Як просп³вали "со святими",
Еней обливсь сл³зьми г³ркими,
² принялися вс³ трепать;
Наïлися й нахлистались,
Що деяк³ аж повалялись,
Тогд³ ³ год³ поминать.
Еней ³ сам зо старшиною
Анх³за добре поминав;
Не здр³в н³чого пред собою,
А ще з-за столу не вставав;
А дал³ трошки проходився,
Прочумався, протверезився,
П³шов к народу, хоть побл³д.
З кишен³ вийнявши п³вк³пки,
Шпурнув в народ др³бних, як р³пки,
Щоб тямили його об³д.
Енея забол³ли ноги,
Не чув н³ рук, н³ голови;
Напали з хмелю перелоги,
Опухли очи, як в сови,
² ввесь обдувся, як барило,
Було на св³т³ все немило,
Мисл³те по земл³ писав.
З нудьги охляв ³ ³знем³гся,
В одеж³ л³г ³ не розд³гся,
П³д лавкою до св³та спав.
Прокинувшися, ввесь трусився,
За серце ссало, мов глисти;
Перевертався ³ нудився,
Не здужав голови звести,
Поки не випив п³вкварт³вки
З ³мбером п³нноï гор³лки
² кухля сир³вцю не втер.
З-п³д лавки вил³з ³ струхнувся,
Закашляв, чхнув ³ стрепенувся:
"Давайте, - крикнув, - пить тепер".
З³бравшися, вс³ панетята
²знов кружати начали,
Пили, як брагу поросята,
Гор³лку так вони тягли;
Тягли тут п³нненьку троянц³,
Не вомпили с³ц³л³анц³,
Черкали добре назахват.
Хто пив тут б³льш од вс³х сивухи
² хто пив разом три осьмухи,
То той Енеºв³ був брат.
Еней наш роздоброхотався,
²грища вздумав завести
² п'яний зараз розкричався,
Щоб переб³йц³в привести.
У в³кон школяри сп³вали,
Халяндри циганки скакали,
²грали в кобзи ³ сл³пц³;
Було тут разн³ чути крики,
Водили в город³ музики
Моторн³, п'ян³ молодц³.
В прис³нках вс³ пани сид³ли,
На двор³ ж вкруг стояв народ.
У в³кна деяк³ гляд³ли,
А ³нший був наверх ворот;
Аж ось прийшов ³ переб³ºць,
Убраний так, як компан³ºць,
² звався молодець Дарес;
На кулаки став викликати
² переб³йця визивати,
Кричав, опарений мов пес:
"Гей, хто зо мною вийде битись,
Покуштовати стусан³в?
Мазкою хоче хто умитись?
Кому не жаль своïх зуб³в?
А нуте, нуте, йд³те швидше
Сюди на кулаки лиш ближче!
Я бебех³в вам надсаджу;
На оч³ вставлю окуляри,
Сюди, поганц³-бакаляри!
Я всякому лоб розм³жжу.-
Дарес довгенько дожидався,
Мовчали вс³, н³хто не йшов;
З ним всякий битися боявся,
Собою страху вс³м задав. -
Так ви, бачу, вс³ легкодухи,
Передо мною так, як мухи,
² пудофети наголо".
Дарес тут дуже насм³хався,
Собою чванивсь, величався,
Аж слухать сором вс³м було.
Абсест троянець був сердитий,
Згадав Ентелла-козака,
Зробився мов несамовитий,
Чимдуж дав в³дт³ль дропака.
Ентелла скр³зь п³шов шукати,
Щоб все, що бачив, розказати
² щоб Дареса п³дцьковать.
Ентелл був тяжко см³лий, дужий,
Мужик плечистий ³ невклюжий,
Тогд³ в³н, п'яний, вклався спать.
Знайшли Ентелла-с³ромаху,
Що в³н п³д тином гарно спав;
Сього сердешного т³маху
Будити стали, щоб устав.
Вс³ голосно над ним кричали,
Ногами всилу розкачали.
Очима в³н на них лупнув:
"Чого ви? Що за вража мати,
З³брались не давати спати".
Сказавши се, оп'ять заснув.
"Та встань, будь ласкав, пане-свату!" -
Абсест Ентеллов³ сказав,
"П³йд³ть лиш ви соб³ ³к кату! -
Ентелл на ïх так закричав.
А посл³ баче, що не шутка,
Абсест сказав, яка погудка,
Проворно скочивши, здригнувсь: -
Хто, як, Дарес? Ну, ст³йте, наш³!
Зварю пану Даресу каш³,
Гор³лки дайте лиш нап'юсь".
Примчали з казанок сивухи,
Ентелл ïï разком дмухнув
² од с³ºï в³н мокрухи
Скрививсь, наморщивсь ³ з³внув,
Сказав: "Тепер ход³мо, братця,
До хвастуна Дареса-ланця!
Йому я ребра пол³чу,
З³мну всього я на кабаку,
На смерть зув³чу, мов собаку,
Як битися - я научу!"
Прийшов Ентелл перед Дареса,
Сказав йому на см³х: "Гай-гай!
Ховайсь, проклята неотеса,
Зарання в³дс³ль ут³кай;
Я роздавлю тебе, як жабу,
З³тру, з³мну, мороз як бабу,
Що тут ³ зуби ти з³тнеш.
Тебе диявол не п³знаº,
З к³стками чорт тебе злигаº.
Уже в³д мене не влизнеш".
На землю шапку положивши,
По локоть руки засукав
², цупко кулаки стуливши,
Дареса битись визивав.
²з серця скреготав зубами,
Об землю тупотав ногами
² на Дареса нал³зав.
Дарес не рад своïй лихот³,
Ентелл потяг не по охот³
Дареса, щоб його в³н знав.
В се врем'я в рай боги з³брались
К Зевесу в гост³ на об³д,
Пили там, ïли, забавлялись,
Забули наших людських б³д.
Там лакомини р³зн³ ïли,
Буханчики пшеничн³ б³л³,
Кислиц³, ягоди, корж³
² всяк³-разн³ витребеньки,-
Уже, либонь, були п'яненьк³,
Понадувались, мов йорж³.
Як ось знечев'я вб³г Меркур³й,
Засапавшися, до бог³в,
Прискочив, мов котище мурий
До сирних в масл³ пирог³в!
"Ге! Ге! от тут-то загулялись,
Що ³ од св³та одцурались,
Диявол-ма вам ³ стида.
В С³ц³л³ï таке твориться,
Що вам би треба подивиться,-
Там крик, мов п³дступа орда".
Боги, почувши, зашатались,
²з неба виткнули носи,
Дивитись на б³йц³в хватались,
Як жаби л³том, ³з роси.
Ентелл там сильно храбровався,
Аж до сорочки ввесь роздягся,
Совав Даресу в н³с кулак.
Дарес ³звомпив, с³ромаха,
Бо був Ентелл непевна птаха,
Як чорноморський злий козак.
Венеру за виски хватило,
Як глянула, що там Дарес;
Ïй дуже се було не мило,
Сказала: "Батечку, Зевес!
Дай моºму Даресу сили,
Йому хвоста щоб не вкрутили,
Щоб в³н Ентелла поборов.
Мене тогд³ ввесь св³т забуде,
Коли Дарес живий не буде;
Зроби, щоб був Дарес здоров".
Тут Бахус п'яний об³звався,
Венеру лаяти начав,
До неï з кулаком совався
² так ³сп'яна ïй сказав:
"П³йди лиш ти к чортам, плюгава,
Нев³рна, пакосна, халява!
Нехай ³зслизне тв³й Дарес,
Я за Ентелла сам вступлюся,
Як б³льш сивухи натягнуся,
То не заступить ³ Зевес.
Чи знаºш, в³н який парнище?
На св³т³ трохи ºсть таких,
Сивуху так, як брагу, хлище,
Я в парубках кохаюсь сих.
Уже заллº за шкуру сала,
Н³ неня в браз³ не скупала,
Як в³н Даресов³ задасть.
Уже хоть як ти не вертися,
З своïм Даресом попростися,
Бо прийдеться йому пропасть".
Зевес до реч³ сей дочувся,
Язик насилу повернув.
В³н од гор³лки весь обдувся
² гр³мко так на ïх гукнув:
"Мовч³ть!.. Чого ви задрочились?
Чи бач, у мене розходились!
Я дам вам зараз тришия!
Н³хто в кулачки не м³шайтесь,
К³нця од самих дожидайтесь, -
Побачим, - в³зьметь-то чия?"
Венера, облизня п³ймавши,
Сл³зки пустила ³з очей,
², як собака, хв³ст п³джавши,
П³шла к порогу до дверей,
² з Марсом у куточку стала,
З Зевеса добре глузовала;
А Бахус п³нненьку лигав,
²з Ган³медова пуздерка
Утер трохи не з п³вв³дерка;
Напивсь - ³ т³лько що кректав.
Як м³ж собой боги сварились
В раю, попившись в небесах,
Тогд³ в С³ц³л³ï творились
Велик³ дуже чудеса.
Дарес од страху оправлявся
² до Ентелла п³дбирався,
Цибульки б дать йому п³д н³с.
Ентелл од ляпаса здригнувся,
Раз³в ³з п'ять перевернувся,
Трохи не попустив ³ сл³з.
Розсердився ³ роз'ярився,
Аж п³ну з рота попустив,
² саме в м³ру п³дмостився,
В висок Дареса затопив:
З очей аж. ³скри полет³ли,
² оч³ ясн³ солов³ли,
Сердешний об землю упав.
Чмел³в довгенько дуже слухав,
² землю носом рив ³ нюхав,
² дуже жал³бно стогнав.
Тут вс³ Ентелла вихваляли,
Еней з панами реготавсь,
З Дареса ж дуже глузовали,
Що силою в³н величавсь.
Звел³в Еней його п³дняти,
На в³тр³ щоб поколихати
Од ляпаса ³ щоб прочхавсь;
Ентеллов³ ж дав на кабаку
Трохи не ц³лую гривняку
За те, що так в³н показавсь.
Еней же, сим не вдовольнившись,
²ще гуляти захот³в
², цупко п³нноï напившись,
Ведмед³в привести звел³в.
Литва на труби засурмила,
Ведмед³в зараз зупинила,
Заставила ïх танцьовать.
Сердешний зв³р перекидався,
Плигав, верт³вся ³ качався,
Забув ³ бджоли п³ддерать.
Як пан Еней так забавлявся,
То лиха в³н соб³ не ждав,
Не думав ³ не спод³вався,
Щоб хто з Ол³мпа кучму дав.
Но те Юнона повернула
² в голов³ так коверзнула,
Щоб зараз учинить ярм³з;
Набула без панч³х патинки,
П³шла в ²рисин³ будинки,
Бо хитра ся була, як б³с.
Прийшла, ²рис³ п³дморгнула,
Черкнули разом в хижу вдвох,
² на ухо щось ïй шепнула,
Щоб не п³дслухав який бог;
² пальцем, цупко прикрутила,
Щоб зараз все то ³зробила
² ïй би принесла лепорт;
²рися низько поклонилась
² в л³жник зараз нарядилась,
Поб³гла з неба, як би хорт.
В С³ц³л³ю якраз спустилась,
Човни троянськ³ де були;
² м³ж троянок пом³стилась,
Котор³ човн³в стерегли.
В кружку сердешн³ с³ сид³ли
² кисло на море гляд³ли;
Бо ïх не кликали гулять,
Де чолов³ки ïх гуляли,
Медок, сивушку попивали
Без просипу нед³ль ³з п'ять.
Д³вчата з лиха горювали,
Нудило тяжко молодиць;
Лиш слинку з голоду ковтали,
Як хочеться кому кислиць.
Своïх троянц³в проклинали,
Що через ïх так горювали,
Д³вки кричали на ввºсь рот:
"Щоб ïм хот³лось так гуляти,
Як хочеться нам д³вовати,
Коли б замордовав ïх чорт".
Троянц³ волокли з собою
Стару бабу, як ягу,
Лукаву в³дьму, злу Берою,
²скорчившуюся в дугу.
²рися нею ³зробилась,
², як Бероя, нарядилась,
² п³дступила до д³вок;
² щоб к ним лучче п³дмоститься
² пред Юноной заслужиться,
То п³днесла ïм пир³жок.
Сказала "Помагай б³г, д³ти!
Чого сумуºте ви так?
Чи не остило тут сид³ти?
Оце гуляють наш³ як!
Мов божев³льних, нас морочать,
С³м л³т, як по морям волочать;
Глузують, як хотять, ³з вас,
Але з другими бахурують,
Своï ж ж³нки нехай горюють,
Коли водилось се у нас?
Послухайте лиш, молодиц³,
Я добрую вам раду дам,
² ви, д³вчата б³лолиц³,
Зроб³м к³нець своïм б³дам,
За горе ми заплатим горем -
А доки нам сид³ть над морем?
Прийм³мось човни попал³м.
Тогд³ ³ мусять тут остаться
² нехотя до нас прижаться;
Ось так на л³д ïх посад³м".
"Спасеть же б³г тебе, бабусю! -
Троянки вголос загули.-
Такоï б ради, пайматусю,
Ми ³згадати не могли".
² зараз приступили к флоту,
² принялися за роботу:
Огонь кресати ³ нести
Ск³пки, тр³ски, солому, клоччя;
Була тут всяка з них охоча,
Пожар щоб швидше розвести.
Розжевр³лось ³ загор³лось,
П³шов димок до самих хмар,
Аж небо все зачервон³лось,
Великий тяжко був пожар.
Човни ³ байдаки палали,
Соснов³ пороми тр³щали,
Гор³ли дьоготь ³ смола.
Поки троянц³ огляд³лись,
Що добре ïх троянки гр³лись,
То часть мала човн³в була.
&nb 
| |
| Просмотров: 392 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |
Жанры