Котляревский Иван Петрович - Ене³да, Страница 13 - Книги

="justify"> Хоть би варить на сто котл³в.

² перших Ф³ла, Тамар³са

На землю махом поваляв;

Пот³м Хлорея, Себар³са,

Мовби комашок, потоптав;

Дерету, Главку, Ферс³логу

Поранив руки, шию, ногу;

Нав³к кал³ками зробив.

Побив багацько Турн заклятий,

Не трохи потоптав зикратий,

В кров³ так, мов в багн³, бродив

Коробилась душа Енея,

Що Турн троянц³в так локшив;

Стогнав жалч³ше Прометея,

Бо був од рани ºле жив.

Япид, цилюрик лазаретний,

Був знахур в порошках нешпетний,

Л³чить Енея приступав:

По локт³ руки засукаº,

За пояс поли затикаº,

Очками кирпу ос³длав.

², зараз приступивши к д³лу,

В³н шпеник в ран³ розглядав,

Прикладовав припарки к т³лу

² шилом в ран³ колупав.

² шевську смолу прикладаº,

Но все те трохи помагаº;

Япид сердечний чуº жаль!

Обценьками питавсь, кл³щами,

Крючками, щипцями, зубами,

Щоб вирвать проклятущу сталь.

Венери серце засверб³ло

Од жалю, що Еней стогнав;

П³дтикавшись - ану за д³ло:

² Куп³дончик не гуляв.

Шатнулись, разних трав нарвали,

Зц³лющоï води примчали,

Гарлемських капель п³ддали,

², все те вкуп³ сколотивши,

Як³сь слова наговоривши,

Енею рану полили.

Таке л³карство чудотворне

Боль рани зараз уняло,

² стр³лки коп³йце упорне

Без прац³ винятись дало.

Еней наш знову ободрився,

Пальонки кубком п³дкрепився,

В пайматчину од³гся бронь.

Летить оп'ять враг³в локшити,

Летить троянц³в ободрити,

Роздуть в них храброст³ огонь.

За ним фр³г³йськ³ воºводи,

Що тьху, навзаводи летять;

А в³йсько - в потоках як води

Ревуть, все дном наверх, вертять

Еней лежачих не займаº,

Ут³кач³в н³защо маº,

А Турна повстр³чать бажа.

Хитрить лукавая Ютурна,

Яким би побитом ïй Турна

Спасти од смертного ножа.

На хитрост³ д³вчата здатн³,

Коли ïх серце защемить;

² в ремесл³ с³м так понятн³,

Сам б³с ïх не перемудрить.

Ютурна з облака злет³ла,

З³пхнула братня маштал³ра

² стала коней поганять;

Бо Турн ганяв тогд³ на воз³,

Зикратий же лежав в обоз³,

Не в силах б³гать, н³ стоять.

Ютурна, к³ньми управляя,

Шаталась з Турном м³ж полк³в;

Як од хорт³в лиса виляя,

Спасала Турна од враг³в.

То з ним наперед виïжджала.

То вмиг в другий к³нець скакала,

Но не туда, де був Еней,

Сей бачить хитрость тут непевну,

Трусливость Турнову н³кчемну,

Нап'явсь в погонь зо вс³х гужей.

Пустивсь Еней сл³дити Турна

² дума з ока не спустить;

Но мавка хитрая Ютурна

² тут найшлася кулю злить.

К тому ж Мессап, заб³гши збоку,

Зрадливо, зо всього наскоку,

Пустив в Енея кам³нець;

Но сей, по щастю, ухилився

² кам³нцем не повредився,

З султана ж т³лько збивсь к³нець.

Еней, таку уздр³вши зраду,

Великим гн³вом розпаливсь;

Гукнув на всю свою громаду

² тихо Зевсу помоливсь.

Всю рать свою вперед подвинув

² разом на враг³в нахлинув,

Вел³в вс³х с³кти та рубать.

П³шли латинцïв потрошити;

Рутульц³в шпиговать, кришити,

Та ба! Як Турна б нам достать.

Тепер без сорома признаюсь,

Що трудно битву описать;

² як н³ морщусь, н³ стараюсь,

Щоб гладко в³рш³ шкандовать,

Та бачу по моºму виду,

Що скомпоную панахиду.

Зроблю лиш розпис ³менам

Убитих воïн³в на пол³

² згинувших тут по невол³

Для примхи ïх князьк³в душам.

На сей батал³ï пропали:

Цетаг, Танаïс ³ Толон;

Од рук Енеºвих лежали.

Пор³зан³: Он³т, Сукрон.

Троянц³в Г³лла ³ Ам³ка

З³пхнула в пекло Турна п³ка...

Та де вс³х по³менно знать?

Там вороги вс³ так зм³шались,

Ст³снились, що уже кусались,

Руками ж н³льзя ³ махать.

Як ось ³ сердобольна мати

Енею хукнула в кабак,

Вел³в, щоб штурмом город брати,

Рутульських перебить собак.

Столичний же Лаврент достати,

Латину з Турном перцю дати;

Бо цар в будинках н³ гугу.

Еней на старших галасаº.

Мерщ³й до себе ïх ззиваº

² мовить, ставши на бугру:

"Моºï мови не жахайтесь

(Бо нею управля Зевес)

² зараз з в³йськом одправляйтºсь

Брать город, де паршивий пес,

Латин зрадливий, п'º сивуху,

А ми б'ºмось зо всього духу.

²д³ть пал³ть, рубайте вс³х;

Громадська ратуш, зборн³ ³зби

Щоб наперед всього ³зслизли,

Амату ж зав'яж³те в м³х".

Сказав, ³ в³йсько загрим³ло,

Як громом, разним оружжям;

Построïлось ³ полет³ло

Простесенько к градським ст³нам.

Огн³ через ст³ну шпурляли,

До ст³н драбини приставляли

² хмари напустили стр³л.

Еней, на город руки знявши,

Латина в зрад³ укорявши,

Кричить: "Латин вина злих д³л".

Як³ï в город³ остались,

Злякались од такой б³ди,

² голови ïх збунтовались,

Не знали, ут³кать куди.

Одн³ тряслись, друг³ пот³ли.

Ворота одчинять хот³ли,

Щоб в город напустить троян.

Друг³ Латина визивали,

На вал пол³зти принуждали,

Щоб сам спасав своïх мирян.

Амата, глянувши в в³конце,

Уздр³ла в город³ пожар;

Од диму, стр³л затьмилось сонце;

Напав Амату сильний жар.

Не бачивши ж рутульц³в, Турна,

Вся кров скип³лася зашкурна,

² вмиг царицю одур взяв.

Здалося ïй що Турн убитий,

Через неï стидом покритий,

Нав³к з рутульцями пропав.

&IUML;й жизнь зробилася немила

² осоружився ввесь св³т,

Себе, ол³мпських кобенила,

² видно ³зо вс³х прим³т,

Що глузд останн³й потеряла;

Бо царськеº убрання рвала

² в сам³й смутн³й с³й пор³.

Очкур вкруг шиï обкрутивши,

К³нець за жердку зачепивши,

Пов³силась на очкур³.

Амати смерть ся бусурменська

Як до Лавин³ï д³йшла,

То крикнула "уви!" з-письменська,

По хат³ гедзатись п³шла.

Одежу всю цв³тну порвала,

А чорну к цер³ прибирала,

Мов галка, нарядилась вмах;

В маленьке дзеркальце дивилась,

Кривитись жал³бно училась

² мило хлипати в сльозах.

Такая роз³мчалась чутка

В народ³, в город³, в полках,

Латин же, як старий плохутка,

Устояв ледве на ногах.

Тепер в³н берега пустився

² так злиденно ³скривився,

Що став похожим на верзун.

Амати смерть вс³х сполошила,

В тугу, в печаль вс³х утопила,

Од неï звомпив сам пан Турн.

Як т³лько Турн осв³домився,

Що дав цариц³ смерть очкур,

То так на вс³х остервенився,

П³дстрелений мов дикий кнур.

Б³жить, кричить, маха руками

² гр³зними велить словами

Латинцям ³ рутульцям бой

З енеïвцями перервати.

Якраз противн³ супостати,

Утихомирясь, стали в строй.

Еней од радост³ не стямивсь,

Що Турн виходить битись з ним;

Оскалив зуб, на вс³х оглянувсь

² списом помахав своïм.

Прямий, як сосна, величавий.

Бувалий, здатний, тертий, жвавий

Такий, як був Нечоса-князь.

На нього вс³ баньки п'ялили,

² сами вороги хвалили,

Його любив всяк - не боявсь.

Як т³лько виступили к бою

Завзята пара ватажк³в,

То, зглянувшися м³ж собою,

Зубами всякий заскрип³в.

Тут хвись! Шабельки засвист³ли,

Цок-цок!-³ ³скри полет³ли;

Один другого полосять!

Турн перший зац³див Енея,

Що з плеч упала ³ керея,

Еней був поточивсь назад.

² вмиг, прочумавшись, з наскоком

Еней на Турна напустив,

Оддячивши йому сто з оком,

² вражу шаблю перебив.

Яким же побитом спастися?

Трохи не лучче уплестися?

Без шабл³ н³льзя воювать.

Так Турн зробив без дальней думки.

Як кажуть, п³добравши клунки,

Ану! Чим тьху навт³ки драть.

Б³жить пан Турн, ³ репетуº,

² просить у своïх меча;

Н³хто сердеги не рятуº

Од рук троянська силача!

Як ось ³ще перерядилась

Сестриця, ³ пред ним явилась,

² в руку сунула палаш;

Оп'ять шабельки заблищали,

Оп'ять панцири забряжчали,

Оп'ять пан Турн оправивсь наш.

Тут Зевс не втерп³в, об³звався,

Юнон³ з гн³вом так сказав:

"Чи ум од тебе одцурався?

Чи хочеш, щоб тоб³ я дав

По пан³ стар³й блискавками?

Б³да з злосливими бабами!

Уже ж в³стимо вс³м богам:

Еней в Ол³мп³ буде з нами

Живитись тими ж пирогами,

Як³ кажу пекти я вам.

Безсмертного ж хто ма убити.

Або хто може рану дать?

Про що ж мазку мирянську лити?

За Турна щиро так стоять?

Ютурна на одну проказу,

² певне, по твому приказу,

Палаш рутульцю п³ддала.

² поки ж будеш ти б³ситься?

На Трою ³ троянц³в злиться?

Ти зла ïм вдоволь задала".

Юнона в первий раз смирилась,

Без крику к Зевсу р³ч вела:

"Прости, паноче! Проступилась,

Я, далеб³, дурна була;

Нехай Еней с³дла рутульця,

Нехай спиха Латина з стульця,

Нехай поселить тут св³й р³д.

Но т³лько щоб латинське плем'я

Удержало на в³чне врем'я

²мення, мову, в³ру, вид".

"²носи! с³льк³сть! Як мовляла",-

Юнон³ Юп³тер сказав.

Богиня з рад³щ, танцювала.

А Зевс метелицю свистав.

² все на шальках розважали,

Ютурну в воду од³слали,

Щоб з братом Турном розлучить;

Бо книжка Зевсова з судьбами,

Несмертних писана руками,

Так мусила установить.

Еней махаº довгим списом.

На Турна м³цно наступа.

"Тепер,- кричить, п³дбитий б³сом,-

Тебе н³хто не захова.

Хоть як вертись ³ одступайся,

Хоть в в³що хоч перекидайся,

Хоть зайчиком, хоть вовком стань,

Хоть в небо л³зь, ниряй хоть в воду,

Я витягну тебе сп³дсподу

² розм³зчу, погану дрянь".

Од сей бундючко³ Турн реч³

Безпечно усик закрутив

², зжав своï широк³ плеч³,

Енею глузд³вно сказав:

"Я ставлю р³ч твою в дурницю;

Ти в руку не п³ймав синицю,

Не тебе, далеб³г, боюсь.

Ол³мпськ³ нами управляють,

Вони на мене налягають,

Пред ними т³лько я смирюсь".

Сказавши, круто повернувся

² кам³нь пуд³в в п'ять п³дняв;

Хоть з прац³ трохи ³ надувся;

Бо, бач, не тим в³н Турном став,

Не та була в н³м жвавость, сила,

Йому Юнона ³зм³нила;

Без бог³в ж людська моч - пустяк.

Йому ³ кам³нь ³зм³няº,

Енея геть не дол³таº,

² Турна взяв великий страх.

В таку щасливую годину

Еней чимдуж спис розмахав

² Турну, гадовому сину,

На в³чний поминок послав;

Гуде, свистить, несеться п³ка,

Як зверху за курчам шульп³ка,

Торох рутульця в л³вий б³к!

Простягся Турн, як щогла, дол³,

Качаºться од г³ркой бол³,

Клене ол³мпських ºретик.

Латинц³ од сього жахнулись,

Рутульц³ галас п³дняли,

Троянц³ глумно осм³хнулись,

В Ол³мп³ ж могорич пили.

Турн тяжку боль одол³ваº,

К Енею руки простягаº

² мову слезную рече:

"Не жизн³ хочу я подарка;

Твоя, Анх³зович, припарка

За Ст³кс мене поволоче.

Но ºсть у мене батько р³дний,

Старий ³ дуже ветхих сил;

Без мене в³н хоть буде б³дний,

Та св³т мен³ сей став не мил;

Тебе о т³м я умоляю,

Прошу, як козака, благаю:

Коли мен³ смерть задаси,

Одправ до батька труп дублений;

Ти будеш за с³º спасенний,

На викуп же, що хоч, проси".

Еней од реч³ сей зм'ягчився

² меч п³днятий опустив;

Трохи-трохи не прослезився

² Турна ряст топтать пустив.

Аж зирк - Паллантова ладунка

² золота на н³й карунка

У Турна висить на плеч³.

Енея оч³ запалали,

Уста од гн³ву задрижали,

Ввесь зашар³всь, мов жар в печ³.

² вмиг, вхопивши за чуприну,

Шкереберть Турна повернув,

Нас³в кол³ном злу личину

² басом громовим гукнув:

"Так ти троянцям нам для см³ха

Глумиш з Паллантова досп³ха

² думку маºш буть живим?

Паллант тебе тут убиваº,

Тебе в³н в пекл³ дожидаº,

²ди к чортам, дядькам своïм".

З сим словом меч св³й устромляº

В роззявлений рутульця рот

² трич³ в ран³ повертаº,

Щоб б³льше не було хлопот.

Душа рутульська полет³ла

До пекла, хоть ³ не хот³ла,

К пану Плутону на бенкет.

Живе хто в св³т³ необачно,

Тому н³где не буде смачно,

А б³льш, коли ³ сов³сть жметь.