| Главная » Книги |
Котляревский Иван Петрович - Ене³да, Страница 7
Котляревский Иван Петрович - Ене³даiv>
Амата стала не своя;
Сердита лаяла, кричала,
Себе, Латина проклинала
² вс³м давала тришия.
Пот³м ³ Турна нав³стила
Пресуча, лютая яга;
² ³з сього князька зробила
Енею лишнього врага.
Турн, по воºнному звичаю
З гор³лкою напившись чаю,
Сказать попросту, п'яний спав,
Яга тихенько п³дступила,
² люте снище п³дпустила,
Що Турн о т³м не помишляв.
Йому, бач, сонному верзлося,
Буц³м Анх³зове дитя
З Лавин³ºю десь з³йшлося
² женихалось не шутя:
Буц³м з Лависей обн³мався,
Буц³м до пазухи добрався,
Буц³м ³ перстень з пальця зняв;
Ловися перше мов пручалась,
А посл³ мов угамовалась,
² ïй буц³м Еней сказав:
"Лависю, милеº кохання!
Ти бачиш, як тебе люблю;
Нащо се наше женихання,
Коли тебе нав³к гублю?
Рутулець Турн тебе вже свата,
За ним, бач, тягне ³ Амата,
² ти в йому находиш смак.
До кого х³ть ти б³льшу маºш,
Скажи, кого з нас вибираºш?
Нехай я згину, неборак!"
"Живи, Енеºчку м³й милий,-
Цар³вна сей дала одв³т,-
Для мене завжди Турн остилий,
Очам моïм один ти св³т!
Тебе коли я не побачу,
То день той ³ годину трачу,
Моº ти щастя, животи;
Турн швидше нагло окол³º,
Н³ж, дурень, мною завлад³º,
Я вся-твоя, ³ пан м³й - ти!"
Тут Турн без пам'ят³ схватився,
Стояв, як в землю вритий стовп;
Од злост³ з хмелю ввесь трусився
² сна од яву не розчовп:
"Кого? - мене! ³ хто? - троянець!
Голяк, вт³кач, приплентач, ланець!
Звести? Лавин³ю однять?
Не князь я! - г³рше шмаровоза,
² дам соб³ ур³зать носа,
Коли Еней Латину зять.
Ловися шмат не для харциза,
Який пройдисв³т ºсть Еней;
А то - ³ ти, голубко сиза,
²згинеш од руки моºй!
Я вс³х поставлю вверх ногами,
Не подарую вас душами,
А б³льш Енею докажу.
Латина же, старого д³да,
Прижму незг³рше, як сус³да,
На к³л Амату посаджу".
² зараз лист послав к Енею,
Щоб вийшов битись сам на сам,
Пом³рявсь силою своºю,
Достав од Турна по усам;
Хоть на киï, хоть кулаками
Поштурхатись поп³д боками
Або побитись ³ на смерть.
А также пхнув в³н драгомана
² до латинського султана,
Щоб ³ сьому мордаси втерть.
Яхидна фур³я раденька,
Що по ïï все д³ло йшло;
До людських б³д вона швиденька,
² горе миле ïй було.
Махнула швидко до троянц³в,
Щоб сих латинських постоянц³в
По-своºму осатанить.
Тогд³ троянц³ вс³ з хортами
Збирались ïхать за зайцями,
Князька свого повеселить.
Но "горе гр³шников³ сущу,-
Так киïвський скубент сказав,-
Благих д³л вовся не ³мущу!"
Хто бож³ï судьби п³знав?
Хто де не дума - там ночуº,
Хот³в де б³гти - там гальмуº.
Так гр³шними судьба вертить!
Троянц³ сами то п³знали,
З малою реч³ пострадали,
Як то читатель сам уздрить.
Поблизь троянська кочовання
Був на одльот³ хуторок,
Було в н³м щупле будовання,
Ставок був, гребля ³ садок.
Жила Аматина там нянька,
Не знаю, ж³нка чи панянка,
А знаю, що була стара,
Скупа, ³ зла, ³ воркотуха,
Наушниця ³ щебетуха,
Давала чиншу до двора.
Ковбас десятк³в з три Латину,
Лавин³ï к Петру мандрик,
Амат³ в тиждень по алтину,
Три хунти воску на ставник;
Льняноï пряж³ три п³вм³тки,
Серпанк³в в³с³м на нам³тки
² дв³ст³ валяних ´нот³в.
Латин од няньки наживався,
Зате ж за няньку ³ вступався,
За няньку хоть на н³ж гот³в.
У няньки був б³ленький цуцик,
Ïï в³н завжди забавляв;
Не дуже простий - родом муцик,
Носив поноску, танцьовав,
² пан³ï лизав од скуки
Частенько ноги скр³зь ³ руки,
² т³мениц³ вигризав.
Цар³вна часто з ним ³гралась,
Сама цариця любовалась,
А цар то часто годував.
Троянц³, в роги затрубивши,
Пустили гончих в чагар³,
Кругом болото обступивши,
Бичами ляскали псар³;
Як т³лько гонч³ заганяли,
Загавкали, заскавучали,
То муцик, вирвавшись надв³р,
На голос гончих од³звався,
Чмихнув, завив, до них помчався.
Стременний думав, що то зв³р.
"Атю його! гуджа! - ³ крикнув,
² з свори поспускав хорт³в;
Тут муцик до земл³ прилипнув
² дух в³д ляку затаïв;
Но пси, сонюхавшись, досп³ли,
Шарпнула муцика, ³з'ïли
² посмоктали к³сточки.
Як в³сть така д³йшла до няньки,
То оч³ вип'яла, як баньки,
А з носа спали ³ очки.
Осатан³ла вража баба
² крикнула, як на жив³т,
Зробилась зараз дуже слаба,
Холодний показався п³т,
Порвали маточн³ припадки,
²стерика ³ лихорадки,
² спазми жили потягли;
П³д н³с ïй клали асафету
² теплую на пуп сервету,
²ще кл³стир з ромну дали.
Як т³лько к пам'ят³ вернулась,
То зараз галас п³дняла;
До неï челядь вся сунулась
Для дива, як ввесь св³т кляла;
Пот³м, схвативши головешку
² вибравшись на добру стежку,
Чкурнула просто до троян;
Вс³ курен³ ïх попалити,
Енея заколоть, побити
² вс³х троянських бусурман.
За нею челядь покотила,
Схвативши хто що запопав:
Кухарка чапл³ю вхопила,
Лак³й тар³лками шпурляв;
З рублем там прачка храбровала,
З д³йницей ричка наступала.
Гуменний з ц³пом скр³зь совавсь,
Тут рота косар³в з гребцями
Йшла битись з косами, з граблями.
Н³хто од бою не цуравсь.
Но у троянського народу
За шаг алтина не проси:
Хто москаля об'ïхав зроду?
А займеш - ноги унеси.
Завзятого троянц³ кшталту,
Не струсять н³чийого ´валту
² носа хоть кому утруть;
² няньчину всю рать розбили -
Скал³чили, розпотрошили
² вс³х в т³сний загнали кут.
В с³º-то нещасливе врем'я
² в самий штурхобочний бой,
Троянське ³ латинське плем'я
Як умивалося мазкой,
Приб³г г³нець з письмом к Латину,
Нерадосну прив³з новину,
Князь Турн йому в³йну писав;
Не в пир, бач, запрошав напитись,
А в поле визивав побитись;
Г³нець ³ на словах додав:
Щарю Латине неправдивий!
Ти слово царськеº зламав;
Зате узол дружелюбивий
Нав³ки з Турном роз³рвав.
Од Турна шмат той одн³маºш
² в рот Енеºв³ соваºш.
Що Турнов³ сам об³щав.
Виходь же завтра навкулачки,
В³дт³ль пол³зеш, мабуть, рачки,
Бодай ³ лунь щоб не злизав".
Не так розсердиться доброд³й,
Коли пан возний позов дасть;
Не так лютуº голий злод³й,
Коли немаº що украсть;
Як наш Латин тут розгн³вився
² на г³нця сього озлився,
Що губи з серця покусав.
² т³лько одпов³дь мав дати
² гн³в царський св³й показати,
Посол щоб Турнов³ сказав,
Як виглянув в в³кно зненацька,
Прийшов Латин в великий страх;
Побачив люду скр³зь багацько
По улицях ³ вс³х кутках.
Латинц³ перлися товпами,
Шпурляли вгору вс³ шапками,
Кричали вголос на ввесь рот:
"В³йна! В³йна! Проти троянц³в!
Ми вс³х Енеºвих поганц³в
Поб'ºм,- ³скореним ïх род".
Латин старий був не рубака
² воюватись не любив.
Од слова "смерть" в³н, неборака,
Був без душ³ ³ мов не жив.
В³н стичку т³лько мав на л³жку,
Амат³ як не грав п³д н³жку,
² то тогд³, як п³дтоптавсь;
Без того ж завжди був тихенький,
Як всякий д³д старий, слабенький.
В чужеº д³ло не м³шавсь.
Латин, ³ серцем, ³ душею
Далекий бувши од в³йни,
З³бравшись з мудростю своºю,
Щоб не попастись в кайдани,
З³звав к соб³ пан³в вельможних,
Старих, чиновних ³ заможних,
Которих ради слухав сам;
² виславши геть-преч Амату,
Зав³в ïх вс³х в свою к³внату,
Таку сказав р³ч старшинам:
"Чи ви од чаду, чи з похм³лля?
Чи чорт за душу удряпнув?
Чи напились дурного з³лля,
Чи глузд за розум завернув?
Скаж³ть, з чого в³йна взялася?
З чого ся мисль вам приплелася?
Коли я т³шився в³йной?
Не зв³р я - людську кров пролити,
² не харциз, людей щоб бити.
Для мене гидкий всякий бой.
² як в³йну вести без збруï,
Без в³йська, хл³ба, без гармат,
Без грошей?.. Голови ви буï!
Який вас обезглуздив кат?
Хто буде з вас пров³янтмейстер
Або хто буде кригсцальмейстер,
Кому казну пов³рю я?
Не дуже хочете ви битись,
А т³лько хочете нажитись,
² буде все б³да моя.
Коли сверблять ³з вас у кого
Чи спина, ребра чи боки;
Нащо просити вам чужого?
Моï велик³ кулаки
Почешуть ребра вам ³ спину;
Коли ж то мало, я дубину
Готов на ребрах сокрушить.
Служить вам рад малахаями,
Р³зками, кнуттям ³ киями,
Щоб жар воºнний потушить.
Покиньте ж се дурне юнацтво
² роз³йд³ться по домах,
Панове виборне боярство;
А про в³йну ³ в головах
Соб³ н³коли не клад³те,
А мовчки в зап³чках сид³те,
Розгадуйте, що ïсть ³ пить.
Хто ж о в³йн³ проговориться
Або кому в³йна присниться,
Тому дам чортзна-що робить".
Сказавши се, махнув рукою
² зараз сам п³шов з к³внат
Бундючно-гр³зною ходою,
Що всякий був соб³ не рад.
Пристиджен³ його вельмож³
На йолоп³в були похож³,
Н³хто з уст пари не пустив.
Не швидко б³дн³ схаменулись
² в ратуш п³дтюпцем сунулись,
Уже як веч³р наступив.
Тут думу довгую держали,
² всяк компоновав своº,
² вголос гр³мко закричали,
Що на Латина всяк плюº
² на грозьбу не уважаº,
В³йну з Енеºм починаº,
Щоб некрут зараз набирать;
² не просить щоб у Латина
З казни його ан³ алтина,
Боярськ³ грош³ шафовать.
² так Латинь заворушилась,
Задумав всяк побить троян;
В³д к³ль та храбр³сть уродилась
Против Енеºвих прочан?
Вельмож³ царство збунтовали,
Против царя вс³х наущали;
Вельмож³! лихо буде вам.
Вельмож³! хто царя не слуха,
Таким обр³зать н³с ³ уха
² в руки вс³х оддать катам.
О музо, панночко Парнаська!
Спустись до мене на часок;
Нехай твоя научить ласка,
Нехай тв³й шепчеть голосок,
Латинь к в³йн³ як знаряджалась,
Як арм³я ïх набиралась,
Який порядок в в³йську був;
Вс³ опиши мундири, збрую
² казку мн³ скажи такую,
Якой ³ще н³хто не чув.
Бояри вмиг скомпоновали,
На аркуш ман³хвест, кругом,
По вс³х пов³тах роз³слали,
Щоб в³йсько йшло п³д коругов;
Щоб голови вс³ обголяли,
Чуприни довг³ оставляли,
А ус в п³влокоть би тирчав;
Щоб сала ³ пшона набрали,
Щоб сухар³в понап³кали,
Щоб ложку, казанок всяк мав.
Все в³йсько зараз розписали
По разним сотням, по полкам,
Полковник³в понаставляли,
Дали патенти сотникам.
По городам всяк полк назвався.
По шапц³ всякий розличався,
Вписали в³йсько п³д ранжир;
Пошили син³ вс³м жупани,
Насп³д же б³л³ï каптани,-
Щоб був козак, а не мугир.
В полки людей розпред³ливши,
² по кватирям розвели,
², вс³х в мундири, нарадивши,
К присяз³ зараз привели,
На конях сотники финтили,
Хорунж³ усики крутили,
Кабаку нюхав асаул;
Урядники з атаманами
Новими чванились шапками,
² ратник всякий губу дув.
Так в³чной пам'ят³ бувало
У нас в Гетьманщин³ колись,
Так просто в³йсько шиковало,
Не знавши: ст³й, не шевелись;
Так славн³ï полки козацьк³
Лубенський, Гадяцький, Полтавський
В шапках, було, як мак, цв³туть.
Як грянуть, сотнями ударять,
Перед себе списи наставлять,
То мов м³тлою все метуть.
Було тут в³йсько волонтир³,
То всяких юрбиця людей,
Мов запорожц³-чуприндир³,
Що ïх не втне ³ Асмодей.
Воно так, бачиш, ³ негарне,
Як кажуть-то - не регулярне,
Та до в³йни самий злий гад:
Чи вкрасти що, язик достати,
Кого живцем чи об³драти,
Н³ сто не вдержать ïх гармат.
Для сильной арм³ï своºï
Рушниць, мушкет³в, оружжин
Наклали повн³ гамазеï,
Гвинт³вок, фуз³й без пружин,
Булдимок, флинт ³ яничарок.
А в особливий закамарок
Спис³в, п³к, ратищ, гак³вниць.
Були тут страшн³ï гармати,
Од вистр³лу дрижали хати,
А пушкар³ то клались ниць.
Жлукта ³ улики на пушки
Робить галили на захват;
Днища, осн³вниц³, ветушки
На принадлежность приправлять.
Нужда перем³нить закони!
Квач³, помела, макогони
В пушкарське в³домство п³шли;
Колеса, бендюги ³ кари
² сам³ï церковн³ мари
В депо пушкарськеº тягли.
Держась воºнного обряду,
Готовили заздалег³дь
Багацько всякого снаряду,
Що сумно аж було гляд³ть.
Для куль - то галушки сушили,
А бомб - то з глини нал³пили,
А слив солоних - для картеч;
Для щит³в ночви припасали,
² дна ³з д³жок вибивали,
² приправляли вс³м до плеч.
Не мали палаш³в, н³ шабель,
У них, бач, Тули не було;
Не шаблею ж убит ³ Авель,
Пол³но смерть йому дало.
Соснов³ копистки стругали
² до бок³в поначепляли
На валяних в³рьовочках;
²з лик плетен³ козубеньки,
З якими ходять по опеньки,
Були, мов суми, на плечах.
Як амуницю спорядили
² насушили сухар³в,
На сало кабан³в набили,
Взяли подимне од двор³в;
Як п³дсус³дк³в розписали
² виборних поназначали,
Хто тяглий, к³нний, хто же п³ш,
За себе хто, хто на п³дставу,
В якеº в³йсько, сотню, лаву,
Порядок як зав³всь незг³рш:
Тогд³ ну в³йсько муштровати,
Учить мушкетний артикул,
Вперед як ногу викидати,
Ушкварить як на калавур.
Коли п³шком-то марш шульгою,
Коли верхом - гляди ж, правою,
Щоб шкапа скочила вперед.
Такеº ратнеº ф³глярство
Було у них за регулярство
² все Енеºв³ на вред.
Мов посполитеº рушення
Латина в царств³ началось,
Повсюдна муштра та учення,
Все за жолн³рство прийнялось.
Д³вки на прутах роз'ïжджали,
Ц³пками хлопц³в муштровали,
Стар³ ж учились кидать в ц³ль.
А баб старих на п³ч саджали
² на печ³ ïх штурмовали,
Бач, для баталïï в прим³р.
Були латинц³ дружн³ люди
² воюватись мали х³ть,
Не вс³ з добра, хто од причуди,
Щоб битися, то рад лет³ть.
З гаряча часу, перш³ три дн³,
Зносили всяке зб³жжя, злидн³
² оддавали все на рать:
Посуду, хл³б, одежу, грош³
Своºй отчизни для сторож³,
Що не було де ³ д³вать.
Се поралася так Амата,
К в³йн³ латинц³в п³двела;
Смутна була для неï хата,
На улиц³ все ³ жила.
Ж³нки з Аматою з'ºднались,
По всьому городу таскались
² п³дмовляли воювать.
Робили з Турном шури-мури
² затялись, хоть вон ³з шкури,
Енеºв³ дочки не дать.
Коли ж³нки де зам³шались,
² ïм ворочати дадуть;
Коли з розказами втаскались
Та пхикання ще додадуть,
Прощайсь нав³к тогд³ з порядком,
П³шло все к чорту неоглядком,
Ж³нки поставлять на своº!
Ж³нки! Коли б ви б³льше ïли,
А менш пащиковать ум³ли,
Були б в раю ви за с³º.
Як Турн б³снуºться, лютуº,
В сус³дн³ царства шле посл³в,
Чи хто ³з них не порятуº
Против троянських злих син³в;
Коли Латин од поºдинк³в
Сховавсь п³д сп³д своïх будинк³в
² ждав, що буде за к³нець;
Коли Юнона скр³зь л³таº,
Вс³х на Енея навертаº
Вес³льний збить з його в³нець,-
Гуде в Лат³ï дзв³н в³щовий
² гасло вс³м к в³йн³ даº,
Щоб всяк латинець був готовий
К в³йн³, в яку ïх злость веде.
Там крик, тут галас, там клепало,
Т³сниться люд, ³ все тр³щало.
В³йна в кровавих ризах тут;
За нею рани, смерть, ув³ччя,
Безбожность ³ безчолов³ччя
Хв³ст мант³ï ïï несуть.
Була в Лат³ï синагога,
Збудована за давн³х л³т
Для Януса, сердита бога,
Которий дивних був прим³т:
В³н мав на голов³ дв³ твар³,
Чи гарн³ï були, чи хар³,
Об т³м Верг³л³й сам мовчить;
Но в мирне врем'я запирався,
Коли ж ³з храма показався,
Якраз в³йна ³ закипить.
По дзвону вся латинь сунула,
До храма з криком вс³ неслись,
² навстяж двер³ од³мкнула,
² Янус виб³г, як харциз.
Воºнна буря закрутила,
Латинське серце замутила,
Завзятость всякого бере;
"В³йни, в³йни!" - кричать, бажають,
Пекельним пламенем палають
² молодеº, ³ старе.
Латинц³ в³йсько хоть з³брали,
Та треба ж в³йську должносних,
Як³ б на щотах класти знали,
Як³ письменн³йш³ ³з них.
Уже ж се мусить всякий знати,
Що в³йсько треба харчовати
² воïн без вина -хом'як.
Без битой голоï коп³йки,
Без сей прелесниц³-злод³йки
Не можна воювать н³як.
Були злат³ï дн³ Астреï,
² славний був тогд³ народ;
М³няйл³в брали в казначеï,
А ф³гляр³ писали щот,
К роздач³ порц³ï - обтекар;
Картьожник - хл³бний добрий пекар,
Гевальдигером - був шинкар,
Вожатими - сл³пц³, кал³ки,
Ораторами - недор³ки,
Шпигоном - з церкви паламар.
Всього не можна описати,
В Лат³ï що тогд³ було,
Уже зволялися читати,
Що в голов³ у них гуло.
К в³йн³ хватались, посп³шались,
² сами о св³т³ не знались,
² все робили назворот;
Що строïть треба, те ламали,
Що треба кинуть, те ховали,
Що класть в кишеню, клали в рот.
Нехай турбуються латинц³,
Готовляться против троян,
Нехай видумують гостинц³
Енею нашому в ³з'ян.
Загляньмо, Турн що коверзуº,
Троянцям рать яку готуº,
Бо Турн ³ сам дз³ндз³вер-зух!
Коли чи п'º - не проливаº,
Коли чи б'º - то вже влучаº,
Йому людей давить, як мух!
Та й видно, що не був в зневаз³,
Бо вс³ сус³дн³ корольки
По просьб³, мовби по приказ³,
Позапаляючи люльки,
П³шли в поход з своïм народом,
З начинням, потрухом ³ плодом,
Щоб Турнов³ допомагать:
Не дать Енеºв³ женитись,
Не дать в Лат³ï поселитись,
К чортам енейц³в вс³х послать.
Не хмара сонце заступила,
Не вихор порохом вертить.
Не галич чорна поле вкрила,
Не буйний в³тер се шумить:
Се в³йсько йде вс³ма шляхами,
Се ратне брязкотить збруями,
В Ардею-город посп³ша.
Стовп пороху п³д небо в'ºться,
Сама земля, здаºться, гнеться;
Енею! Де тепер душа?
Мезент³й наперед т³рренський
Пред страшним воï 
| |
| Просмотров: 353 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |
Жанры