| Главная » Книги |
Котляревский Иван Петрович - Ене³да, Страница 4
Котляревский Иван Петрович - Ене³даn="justify"> Як п³д кислицей опинився,-
За г³лку зараз ухвативсь.
², не подумавши н³мало,
Нап'явсь, за г³лечку смикнув,
Аж дерево те затр³щало,
² зараз г³лку одчахнув.
² дав чимдуж ³з л³су драла,
Що аж земля п³д ним дрижала,
Б³г так, що сам себе не чув;
Б³г швидко, не остановлявся,
Увесь об колючки подрався;
Як чорт, у реп'яхах ввесь був.
Приб³г к троянцям, утомився
² оддихати простягнувсь;
Як хлюща, потом ввесь облився,
Трохи-трохи не захлебнувсь.
Звел³в з бичн³ вол³в пригнати,
Цап³в з в³вцями припасати,
Плутону в жертву принести,
² вс³м богам, що пеклом правлять
² гр³шних тормошать ³ давлять,
Щоб гн³ву ïм не навести.
Як т³лько темна та похмурна
²з неба зслизла чорна н³ч,
Година ж стала балагурна,
Як зв³зди повт³кали пр³ч,
Троянц³ вс³ заворушились,
Завештались, закамешились
На жертву приганять бик³в;
Дяки з попами позбирались,
Зовс³м служити вс³ прибрались,
Огонь розкладений гор³в.
П³п зараз взяв вола за роги
² в лоб обухом зац³див,
², взявши голову м³ж ноги,
Н³ж в черево ³ засадив;
² вийняв тельбухи з кишками.
Розклав гарненько ïх рядами
² пильно кендюх розглядав;
Енею посл³ божу волю
² вс³м троянцям добру долю,
Мов по зв³здам, все в³щовав.
Як тут з скотиною возились
² харамаркали дяки,
Як в³вц³ ³ цапи дрочились,
В р³зницях мов ревли бики;
С³в³лла тут де не взялася,
Зап³нилася, ³ тряслася,
² галас зараз п³дняла:
"К чортам ви швидше вс³ ³згиньте,
Мене з Енеºм тут покиньте,
Не жд³ть, щоб тришия дала.
А ти,- мовляла ко Енею,-
Моторний, см³лий молодець,
Прощайся з юрбою своºю,
Ход³м лиш в пекло - там отець
Нас тв³й давно вже дожидаº
², може, без тебе скучаº.
Ану, пора чимчиковать.
Возьми на плеч³ з хл³бом клунок;
Нехай йому лихий прасунок,
Як голодом нам помирать.
Не йди в дорогу без запасу,
Бо хв³ст од голоду надмеш;
² де-где ³ншого ти часу
² крихти хл³ба не найдеш.
Я в пекло стежку протоптала,
Я там не раз, не два бувала,
Я знаю тамошн³й народ;
Дорожки вс³, вс³ уголочки,
Вс³ закоморочки, куточки
Уже не первий знаю год".
Еней в сю путь якраз з³брався,
Шкапов³ чоботи набув,
П³дтикався, п³дперезався
² пояс цупко п³дтягнув;
А в руки добру взяв дрючину,
Обороняти злу личину,
Як лучиться де, од собак.
А посл³ за руки взялися,
Прямцем до пекла поплелися,
П³шли на прощу до чортяк.
Тепер же думаю, гадаю,
Трохи не год³ ³ писать;
²зроду пекла я не знаю,
Нездатний, далеб³, брехать;
Х³ба, читател³, пожд³те,
Вгамуйтесь трохи, не гал³те,
П³ду я до людей старих,
Щоб ïх о пекл³ розпитати,
² попрошу ïх розказати,
Що чули од д³д³в своïх.
Верг³л³й же, нехай царствуº,
Розумненький був чолов³к,
Нехай не вадить, як не чуº,
Та в давн³й дуже жив в³н в³к.
Не так тепер ³ в пекл³ стало,
Як в старину колись бувало
² як пок³йник написав;
Я, може, що-небудь прибавлю,
Перем³ню ³ що оставлю,
Писну - як од старих чував.
Еней з С³в³ллою хватались,
До пекла швидше щоб прийти,
² дуже пильно приглядались,
До пекла двер³ як найти.
Як ось перед якуюсь гору
Прийшли, ³ в н³й велику нору
Знайшли, ³ вскочили туди.
П³шли п³д землю темнотою,
Еней все щупався рукою,
Щоб не ввалитися куди.
Ся улиця вела у пекло,
Була вонюча ³ грязна;
У н³й ³ вдень було, мов смеркло,
Од диму вся була чадна;
Жила з сестрою тут Др³мота,
Сестра же звалася З³вота,
Поклон с³ перш³ оддали
Т³мас³ нашому Енею
З його старою попадею,-
А посл³ дал³ повели.
А пот³м Смерть до артикулу
Ïм воздала косою честь;
Наперед стоя калавуру,
Який у ïï мосц³ ºсть:
Чума, война, харцизтво, холод,
Короста, трясця, парш³, голод;
За сими ж тут стояли в ряд:
Холера, шолуд³, бешиха
² вс³ мирянськ³, знаºш, лиха,
Що нас без милост³ морять.
²ще ж не все тут окошилось,
²ще брела ватага лих:
За смерт³ю сл³дом валилось
Ж³нок, свекрух ³ мачух злих.
В³тчими йшли, тест³-скуп'яги,
Зят³ ³ свояки-мотяги,
Сердит³ шурини, брати,
Зовиц³, нев³стка, ятровки-
Що все гризуться без умовки -
² всяк³ тут були кати.
Як³ïсь злидн³ ще стояли,
Жовали все в зубах пап³р,
В руках каламар³ держали,
За уха настромляли п³р.
Се все десятськ³ та соцьк³ï,
Начальники, п'явки людськ³ï,
² вс³ проклят³ писар³;
²справники все ваканцьов³,
Судд³ ³ стряпч³ безтолков³,
Пов³рен³, секретар³.
За сими йшли свят³ понури,
Що не дивились ³ на св³т,
Смиренноï були натури,
Складали руки на жив³т;
Умильно богу все молились,
На тиждень дн³ по три постились
² вслух не лаяли людей;
На чотках мир пересуждали
² вдень н³коли не гуляли,
Вноч³ ж було не без гостей.
Насупротив сих окаянниць
Квартал був ц³лий волоцюг,
Моргух, мандрьох, ярижниць, п'яниць
² бахур³в на ц³лий плуг;
З обстриженими головами,
З п³др³заними пеленами
Стояли хльорки наголо.
² панночок ф³льтиф³кетних,
Лакеïв, гарних ³ дотепних,
Багацько дуже щось було.
² молодиц³ молоденьк³,
Що вийшли замуж за старих,
Що всякий час були раденьк³
Пот³шить парн³в молодих,
² т³ тут молодц³ стояли,
Що недотепним помагали
Для них с³мейку розплодить;
А д³ти гуртов³ кричали,
Своïх паньматок проклинали,
Що не дали на св³т³ жить.
Еней хоть сильно тут дивився
Так³й велик³й новин³,
Та вже од страху так трусився,
Мов сидя охляп на кон³.
Побачивши ж ³ще ³здал³,
Як³ там дива плазовали
Кругом, куди н³ поглядиш,
Злякавсь, к С³в³лл³ прихилився.
Хватавсь за дергу ³ тулився,
Мов од кота в комор³ миш.
С³в³лла в дальший путь таскала
Не баскаличивсь би та йшов;
² так швиденько посп³шала,
Еней не чув аж п³дошов,
Хватаючися за ягою;
Як ось уздр³ли пред собою
Чрез р³чку в пекло перев³з.
Ся р³чка Ст³ксом називалась,
Сюди ватага душ збиралась,
Щоб хто на той б³к перев³з.
² перев³зчик тут явився,
Як циган, смуглой цери був,
Од сонця ввесь в³н попалився
² губи, як арап, оддув;
Очища в лоб позападали,
Сметаною позапливали.
А голова вся в ковтунах;
²з рота слина все котилась,
Як повстка, борода скомшилась,
Вс³м задавав собою страх.
Сорочка, зв'язана узлами.
Держалась всилу на плечах,
Попричепляна мотузками,
Як решето, була в д³рках;
Замазана була на палець,
Засалена, аж капав смалець,
Обутий в дран³ постоли,
²з д³р онуч³ волочились,
Зовс³м, хоть вижми, помочились,
Пошарпан³ штани були.
За пояс лико одв³чало,
На йому вис³в гаманець;
Тютюн, ³ люлька, ³ кресало,
Лежали губка, крем³нець.
Хароном перев³зчик звався,
Собою дуже величався,
Бо ³ не в шутку був божок:
З крючком весельцем погр³бався,
По Ст³ксов³, як стр³лка, мчався,
Був човен легкий, як пушок.
На ярмарку як слобожане
Або на красному торгу
До риби товпляться миряне,
Було на сьому так лугу.
Душа товкала душу в боки,
² скрекотали, мов сороки;
Той пхавсь, той сунувсь, ³нший л³з:
Вс³ м'ялися, перебирались,
Кричали, спорили ³ рвались,
² всяк хот³в, його щоб в³з,
Як гуща в сир³вц³ ³граº,
Шиплять, як кваснуть, буряки,
Як против сонця р³й гуляº.
Гули с³ так небораки,
Харона, плачучи, прохали,
До його руки простягали,
Щоб взяв з собою на каюк,
Но сей того плачу байдуже,
На просьби уважав не дуже:
Злий з сина був старий дундук.
² знай, що все веслом махаº,
² в морду тиче хоч кому,
Од каюка вс³х одганяº,
А по вибору своºму
Потрошечку в човен саджаº
² зараз човен одпихаº,
На другий перевозить б³к:
Кого не в³зьме, як затнеться,
Тому сид³ти доведеться,
Гляди - ³ ц³лий, може, в³к.
Еней в кагал сей як убрався,
Щоб зближитися к порому,
То з Пал³нуром повстр³чався,
Штурмановав що при йому.
Тут Пал³нур пред ним заплакав,
Про долю злу свою балакав,
Що через р³чку не везуть;
Но баба зараз розлучила,
Енею в батька загвоздила,
Щоб довго не баз³кав тут,
Попхались к берегу поближче,
Прийшли на самий перев³з,
Де засмальцьований д³дище
Вередовав, як в гребл³ б³с;
Кричав, буц³мто нав³жений,
² кобенив народ хрещений,
Як водиться в шинках у нас;
Досталось родичам сердешним,
Не дуже лаяв словом, гречним,
Нехай же зносять в добрий час.
Харон, таких гостей уздр³вши,
Оск³лками на ïх дививсь,
Як бик скажений зарев³вши,
Зап³нивсь дуже ³ озливсь:
"В³дк³ль так³ï се мандрьохи,
² так уже вас тут не трохи,
Якого чорта ви прийшли?
Вас треба хати холодити!
Вас треба так опроводити,
Щоб ви ³ м³сця не найшли.
Геть, преч, вбирайтесь в³дс³ль к чорту,
Я вам потиличника дам;
Поб'ю всю пику, зуби, морду,
Аж не п³зна вас д³дько сам;
²йон же як захрабровали,
Жив³ сюди примандровали,
Бач, гиряв³, чого хотять!
Не дуже я на вас покваплюсь,
Тут з мертвими ось не управлюсь,
Що так над шиºю стоять".
С³в³лла бачить, що не шутка,
Бо дуже сердиться Харон,
Еней же був соб³ плохутка,
Дала стариганю поклон:
"Та ну, на нас лиш придивися, -
Сказала,- дуже не гн³вися,
Не сами ми прийшли сюди;
Х³ба ж мене ти не п³знаºш,
Що так кричиш, на нас гукаºш,-
Оце невидан³ б³ди!
Ось глянься, що оце такеº!
Утихомирся, не бурчи;
Ось деревце, бач, золотеº,
Тепер же, коли хоч, мовчи".
Пот³м все др³бно розказала.
Кого до пекла проводжала,
До кого, як, про що, за чим...
Харон же зараз схаменувся,
Раз³в з чотири погребнувся
² з каючком причалив к ним.
Еней з С³в³ллою своºю,
Не м³шкавши, в човен вв³йшли;
Кальною р³чкою с³ºю
На той б³к в пекло попливли;
Вода в розколини лилася,
Що аж С³в³лла п³днялася,
Еней боявсь, щоб не втонуть,
Но пан Харон наш потрудився,
На той б³к так перехопився.
Що н³льзя оком ³змигнуть.
Приставши, висадив на землю;
Взяв п³в-алтина за труди,
За працьовиту свою греблю,
² ще сказав, ³ти куди.
Пройшовши в³дс³ль гон³в з двоº,
Побравшись за руки обоº,
Побачили, що ось лежав
У бур'ян³ бровко муругий,
Три голови мав пес сей мурий,
В³н на Енея загарчав.
Загавкав гр³зно в три язики.
Уже був кинувсь ³ кусать,
Еней п³дняв тут крик великий,
Хот³в чимдуж назад вт³кать.
Аж баба хл³б бровку шпурнула
² горло глевтяком заткнула,
То в³н за кормом ³ погнавсь;
Еней же з бабою старою,
То сяк, то так, поп³д рукою,
Тихенько од бровка убравсь.
Тепер Еней убрався в пекло,
Прийшов зовс³м на ³нший св³т;
Там все побл³дло ³ поблекло,
Нема н³ м³сяця, н³ зв³зд,
Там т³лько тумани велик³,
Там чутн³ жалобн³ï крики,
Там мука гр³шним не мала,
Еней з С³в³ллою гляд³ли,
Як³ï муки тут терп³ли,
Якая кара вс³м була.
Смола там в пекл³ клекот³ла
² гр³лася все в казанах,
Живиця, с³рка, нефть кип³ла;
Палав огонь, великий страх!
В смол³ с³й гр³шники сид³ли
² на огн³ пеклись, гор³ли,
Хто, як, за в³що заслужив.
Пером не можна написати,
Не можна ³ в казках сказати,
Яких було багацько див!
Пан³в за те там мордовали
² жарили зо вс³х бок³в,
Що людям льготи не давали
² ставили ïх за скот³в.
За те вони дрова возили,
В болотах очерет косили,
Носили в пекло на п³дпал.
Чорти за ними приглядали,
Зал³зним пруттям п³дганяли,
Коли який з них приставав.
Огненним пруттям оддирали
Кругом на спину ³ жив³т,
Себе що сами убивали,
Яким остив наш б³лий св³т,
Гарячим дьогтем заливали,
Ножами п³д боки штрикали,
Щоб не хапались умирать.
Робили розн³ï ïм муки,
Товкли у мужчирях ïх руки,
Не важились щоб убивать.
Багатим та скупим вливали
Розтопленеº ср³бло в рот,
А брехун³в там заставляли
Лизать гарячих сковород;
Як³ ж ³зроду не женились
Та по чужим куткам живились,
Так³ пов³шан³ на крюк,
Зачеплен³ за теº т³ло,
На св³т³ що гр³шило см³ло
² не боялося сих мук.
Вс³м старшинам тут без розбору,
Панам, п³дпанкам ³ слугам
Давали в пекл³ добру хльору,
Вс³м по заслуз³, як котам.
Тут всяк³ï були цехм³стри,
² ратмани, ³ бургом³стри,
Судд³, п³дсудки, писар³,
Як³ по правд³ не судили,
Та т³лько грошики лупили
² одбирали хабар³.
² вс³ розумн³ филозопи,
Що в св³т³ вчились мудровать;
Ченц³, попи ³ крутопопи,
Мирян щоб знали научать;
Щоб не ганялись за гривнями,
Щоб не возились з попадями
Та знали церков щоб одну;
Ксьондзи до баб щоб не ³ржали,
А мудр³ зв³зд щоб не зн³мали,-
Були в огн³ на сам³м дну.
Ж³нок своïх що не держали
В руках, а волю ïм дали,
По вес³ллях ïх одпускали,
Щоб часто в приданках були,
² до п³вноч³ там гуляли,
² в гречку деколи скакали,
Так³ сид³ли вс³ в шапках
² з превеликими рогами,
З зажмуреними вс³ очами,
В кип'ячих с³ркой казанах.
Батьки, як³ син³в не вчили,
А гладили по головах,
² т³лько знай, що ïх хвалили,
Кип³ли в нефт³ в казанах;
Що через ïх синки в ледащо
Пустилися, п³шли в н³нащо,
А посл³ чубили батьк³в
² всею силою бажали,
Батьки щоб швидше умирали,
Щоб ïм прийнятись до замк³в.
² т³ були там лигоминц³,
П³ддурювали що д³вок,
Що в в³кна дрались по драбинц³
П³д темний, тихий вечерок;
Що будуть сватать ïх, брехали.
П³дманювали, улещали,
Поки добрались до к³нця;
Поки д³вки од перечосу
До самого товст³ли носу,
Що сором посл³ до в³нця.
Були там купчики проворн³,
Що ïздили по ярмаркам
² на аршинець на п³дборний
Поганий продавали крам.
Тут всяк³ï були пронози,
Перекупки ³ шмаровози,
Жиди, м³няйли, шинкар³.
² т³, що фиги-миги возять,
Що в баклагах гарячий носять,
Там вс³ пеклися крамар³.
Паливоди ³ волоцюги,
Вс³ зводники ³ вс³ плуги;
Ярижники ³ вс³ п'янюги,
Обманщики ³ вс³ моти,
Вс³ ворожбити, чарод³ï,
Вс³ гайдамаки, вс³ злод³ï,
Шевц³, кравц³ ³ ковал³;
Цехи: р³зницький, коновальський,
Кушн³рський, ткацький, шаповальський -
Кип³ли в пекл³ вс³ в смол³.
Там вс³ нев³рн³ ³ христьяне,
Були пани ³ мужики,
Була тут шляхта ³ м³шане,
² молод³, ³ старики;
Були багат³ ³ убог³,
Прям³ були ³ кривоног³,
Були видющ³ ³ сл³п³,
Були ³ штатськ³, ³ воºнн³,
Були ³ панськ³, ³ казенн³,
Були миряни ³ попи.
Гай! гай! та н³где правди д³ти,
Брехня ж наробить лиха б³льш;
Сид³ли там скучн³ п³ïти,
Писарчуки поганих в³рш,
Велик³ï терп³ли муки,
Ïм зв'язан³ були ³ руки,
Мов у татар терп³ли пл³н.
От так ³ наш брат попадеться,
Що пише, не остережеться,
Який же втерпить його хр³н!
Якусь особу мацапуру
Там шкварили на шашлику,
Гарячу м³дь лили за шкуру
² розпинали на бику.
Натуру мав в³н дуже бридку,
Кривив душею для прибитку,
Чужеº оддавав в печать;
Без сорому, без бога бувши
² восьму запов³дь забувши,
Чужим пустився промишлять.
Еней як в³дс³ль в³дступився
² дал³ трохи од³йшов.
То на другеº нахопився,
Ж³ночу муку тут найшов.
В друг³м зовс³м сих караван³
П³джарьовали, як у бан³,
Що аж кричали на ч³м св³т;
Оц³-то галас ³справляли,
Гарчали, вили ³ пищали,
П³сля кут³ мов на жив³т.
Д³вки, баби ³ молодиц³
Кляли себе ³ ввесь св³й р³д.
Кляли вс³ жарти, вечерниц³,
Кляли ³ жизнь, ³ б³лий св³т;
За те ïм так там задавали,
Що через м³ру мудровали
² верховодили над вс³м;
Хоть чолов³к ³ не онеº,
Коли же ж³нц³, бачиш, теº,
Так треба угодити ïй,
Були там чесн³ пустомолки,
Що знали весь святий закон,
Молилися без остановки
² били сот по п'ять поклон,
Як в церкв³ м³ж людьми стояли
² головами все хитали;
Як же були на самот³,
То молитовники ховали,
Казились, б³гали, скакали
² г³рше дещо в темнот³.
Були ³ т³ï там панянки,
Що наряджались напоказ:
Мандрьохи, хльорки ³ д³птянки,
Що продають себе на час.
С³ в с³рц³ ³ в смол³ кип³ли
За те, що жирно дуже ïли
² що ïх не страшив ³ п³ст;
Що все прикушовали губи,
² скалили б³леньк³ зуби,
² дуже волочили хв³ст.
Пеклись тут гарн³ молодиц³,
Аж жаль було на них гляд³ть,
Чорняв³, повн³, милолиц³;
² с³ тут мусили кип³ть,
Що замуж за старих ходили
² мишаком ïх поморили,
Щоб посл³ гарно погулять
² з парубками поводитись,
На св³т³ весело нажитись
² не голодним умирать.
Як³ïсь мучились там птахи
З куделями на головах;
Се чесн³ï, не пот³пахи,
Були тенд³тн³ при людях;
А без людей - не можна знати,
Себе чим мали забавляти,
Про те лиш знали до дверей.
Ïм тяжко в пекл³ докоряли,
Смоли на щоки нал³пляли,
Щоб не дурили так людей.
Бо щоки терли ман³ºю,
А блейвасом ³ н³с, ³ лоб,
Щоб краскою, хоч не своºю,
Причаровать к соб³ кого б;
²з р³пи п³дставляли зуби,
Ялозили все смальцем губи,
Щоб п³двести на гр³х людей;
Пиндючили як³ïсь бочки,
Мостили в пазус³ платочки,
В которих не було грудей.
За сими по ряду шкварчали
В розпалених сковородах
Стар³ баби, що все ворчали,
Баз³кали о вс³х д³лах.
Все т³лько старину хвалили,
А молодих товкли та били,
Не думали ж, як³ були,
²ще як сами д³вовали,
&nb 
| |
| Просмотров: 377 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |
Жанры