Главная » Книги

Котляревский Иван Петрович - Ене³да, Страница 12

Котляревский Иван Петрович - Ене³да


1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

опудало погане
   Латин³в город од³пре.
   Но перше, чим начнем ми битись,
   Для мертвих треба потрудитись,
   Зробить ïх душам упокой;
   ²мення лицар³в прославить.
   Палланта к батьков³ одправить,
   Що наложив тут головой".
  
   За сим п³шов в кур³нь просторий,
   Де труп царевича лежав,
   Над ним аркадський п³дкомор³й
   Любистком мухи обганяв.
   Троянськ³ плакси тут ридали,
   Як на зав³йницю кричали,
   Еней зарюмав басом сам:
   "Гай! гай!-сказав.-Ув'яв м³й гайстер!
   Який то був до бою майстер.
   Угодно, бачу, так богам!"
  
   Звел³в носилки з верболозу
   ² з очерету балдахин
   Зготовить т³ла для виносу,
   Щоб в них Паллант, Евандр³в син,
   Вельможна, панськая персона
   Явилася перед Плутона
   Не як абиякий харпак.
   Ж³нки пок³йника обмили,
   Нове убрання наложили,
   Запхнули за щоку п'ятак,
  
   Як все уже було готово,
   Тогд³ якийсь ïх филозоп
   Хот³в сказать надгробне слово,
   Та збився ³ почухав лоб;
   Сказав: "Се мертвий ³ не дишеть,
   Не видить, то ºсть ³ не слишить,
   ªй, ºй! уви! Он мертв, ам³нь!"
   Народ в³д р³ч³ умилився,
   ² г³рко-г³рко прослезився,
   ² мурмотав: "Паноче, згинь".
  
   Пот³м Палланта покадили,
   К носилкам винесли надв³р;
   П³д балдахином положили,
   Еней тут убивавсь без м³р.
   Накривши гарним покривалом,
   Либонь, тим самим од³ялом,
   Що од Д³дони взяв Еней,
   Взмостили воïни на плеч³
   ² помаленьку, по-старечи
   Несли в м³стечко Паллантей.
  
   Як вибрались на чисте поле,
   Еней з пок³йником прощавсь,
   Сказав: "О жизнь! Бурливе море,
   Хто ц³лий на тоб³ оставсь?
   Прости, приятелю любезний,
   Оддячу я за вид сей слезний,
   ² Турн получить з баришком".
   Пот³м Палланту уклонився,
   Облобизав ³ прослезився,
   Додому почвалав тишком.
  
   К господ³ т³лько що вернувся
   Наш смутний лицар, пан Еней.
   Уже в прис³нках ³ наткнувся
   На присланих к ньому гостей:
   Були посли се од Латина,
   ² вс³ асесорського чина,
   Один армейський копитан;
   Сей скр³зь по св³ту волочився
   ² по-фр³г³йську научився,
   В посольств³ був як драгоман.
  
   Латинець старший по пород³
   К Енею рац³ю начав,
   ² в наш³м, значить, перевод³
   Буц³мто ось в³н що сказав:
   "Не ворог, хто уже дублений,
   Не супостат, чий труп н³кчемний
   На пол³ без душ³ лежить.
   Позволь т³ла убитой рат³.
   Як водиться, земл³ продати;
   Нехай князь милость сю явить".
  
   Еней, к добру з натури склепний,
   Сказав послам латинським так:
   "Латинус рекс ºсть невгомонний,
   А Турнус песс³мус дурак.
   ² кваре воювать вам мекум?
   Латинуса буть путоцекум,
   А вас, сеньйорес, без ума;
   Латинусу рад пацем даре,
   Перм³тто мертвих поховаре,
   ² злост³ корам вас нема,
  
   Один ºсть Турнус ворог меус,
   Сам, ерго, дебет воювать;
   Велять так фата, ут Енеус
   Вам буде рекс, Амат³ зять.
   Щоб привести, ад ф³нем беллюм,
   Ми зробим з Турнусом дуеллюм,
   Про що вс³х сангв³с проливать?
   Чи Турнус буде, чи Енеус,
   Укажеть гляд³ус, вель деус,
   Латинським сцептро управлять".
  
   Латинськ³ï посли ззиркнулись,
   По серцю ïм ся р³ч була;
   Знечев'я трохи схаменулись,
   Дрансеса см³лость тут взяла:
   "О князь,- крикнув,- пресловутий!
   Великим ти родився бути!
   Ми все в Латинов³ уста
   Внесем, др³бнесенько розкажем
   ² щиро, щиро те докажем,
   Що з Турном дружба ºсть пуста".
  
   ² мировую тут зробили
   На тиждень, два або ³ три
   ² в договор³ положили,
   Щоб тесл³ ³ друг³ майстри
   Латинськ³ помогли троянам,
   Сим ланцям, голякам, прочанам,
   Достроïть новий городок;
   Щоб нарубать дали соснини,
   Кленк³в, дубк³в ³ берестини,
   На крокви годних осичок.
  
   За сим тут началось гуляння,
   ² чарочка п³шла кругом;
   Розкази, см³хи, обн³мання,
   Д³лились дружно тютюном.
   Як³ пили, як³ трудились
   ² над убитими возились;
   В л³сах же страшна стукотня.
   В коротке мировеº врем'я
   Латинське ³ троянське плем'я
   Було як близькая р³дня.
  
   Тепер би треба описати
   Евандра батьк³вську печаль
   ² хлипання вс³ розказати,
   ² крик, ³ охання, ³ жаль.
   Та ба! Не всякий так змудруº,
   Як сам Верг³л³й намалюº,
   А я ж до жалю не мастак;
   Я сл³з ³ охання боюся
   ² сам н³коли не журюся;
   Нехай соб³ се п³де так.
  
   Як т³лько св³това з³рниця
   На неб³ зачала моргать,
   То вся троянськая станиця
   Взялася мертвих звол³кать.
   Еней з Трахоном роз'ïжджаº.
   К трудам дружину понуждаº,
   Кладуть ³з мертвих т³л костри;
   Соломой ïх обвол³кають,
   Ол³ю з дьогтем поливають
   На всякий зруб раз³в по три.
  
   Пот³м солому п³дпалили,
   ² плам'я трупи обняло.
   ² в³чну пам'ять заквилили,
   Аж сумно слухати було,
   Тут кость, ³ плоть, ³ жир шкварчали,
   Тут ³нш³ смалець ³сточали,
   У ³нших репався жив³т;
   Смрад, чад ³ дим кругом носились,
   Жерц³ найб³льше тут трудились,
   ²зконебº халтурний р³д.
  
   Други, товариш³ ³ кревн³,
   Батьки, сини, куми, свати,
   На в³ки в³чн³ незабвенн³,
   А може, хто ³з суºти,
   В огонь шпурляли р³зну збрую,
   Одежу, обув дорогую,
   Шабл³, ладунки, келепи.
   Шашки, свитки, кульбаки, троки,
   Онуч³, постоли, волоки
   Шпурлялись, як на т³к снопи.
  
   Не т³лько в пол³ так робилось,
   В Лаврент³ сумно тож було;
   Багацько трупа там палилось,
   Поспульство ж на ч³м св³т ревло.
   Там батько сина-паруб³йку
   Оплакував ³ кляв злод³йку
   В³йну ³ ветхого царя;
   Тут д³вка вельми убивалась,
   Що без в³нця вдовой осталась,
   Утративши, багатиря.
  
   Ж³нки, порозпускавши, коси,
   Розхристан³ ³ без свиток,
   Розтрьопан³, простоволос³
   Галасовали на ввесь рот.
   По мертвих жал³бно кричали,
   По грудях билися, стогнали,
   Латин³в проклинали р³д;
   Про Турна ж вс³ кричали см³ло,
   Що за своº любовне д³ло
   Погубить даром ввесь нар³д.
  
   Дрансес на Турна тут доносить,
   Що Турн вс³м гибелям вина;
   Еней на бой його лиш просить,
   ² так би й кончилась в³йна.
   Но ³ у Турна був сутяга,
   Брехун, юриста, крюк, п³дтяга,
   ² д³ло Турна защищав;
   Та ³ Аматин³ пролази
   Пускали розн³ï розкази,
   Щоб Турн н³ в ч³м не уважав.
  
   Як ось од хана Д³омида
   Латинов³ прийшли посли,
   ² ³з охлявшого ïх вида
   Не видно, рад³сть щоб несли.
   Латин вельможам з старшиною
   Велить явитись пред собою,
   Що все ³ сталося якраз;
   Посл³в кликнули до громади.
   ², виповнивши вс³ обряди,
   Латин прорек такий приказ:
  
   "Скажи, Венуле нежахливий,
   Всю хана Д³омида р³ч,
   Здаºться, був ти не брехливий,
   Таким тебе зна наша С³ч".
   "П³дн³жок тв³й я ³ п³дданець,
   ²з слуг твоïх посл³дн³й ланець,-
   Сказав Венул,- не погн³вись!
   Мужича правда ºсть колюча,
   А панська на вс³ боки гнуча,
   ² хан сказав так, не сумнись:
  
   "Не з мордою Латина битись
   Против троянських розбишак,
   Вам треба б перше придивитись,
   Який то ºсть Еней козак!
   П³д Троºю в³н дався знати
   Нам вс³м, як взявся рятовати
   Бог³в домашн³х ³ р³дню.
   В³н батька спас в злу саму пору,
   На плечах зн³с на ²ду-гору,
   Сього не майте за бридню.
  
   Против Енея не храбруйте,
   Для нас здаºться в³н святим;
   ² так Латину розтолкуйте.
   Щоб лучче помирився з ним.
   Гай! гай! Де д³ти ºсть так³ï,
   Щоб кудр³ батьков³ с³д³ï
   Найвище ставили всього?..
   Не ворог я царю Латину,
   Но чту Анх³зову дитину
   ² не п³ду против його.
  
   Прощайте, дом³н³ латинц³!
   Поклон м³й вашому царю;
   Возьм³ть назад своï гостинц³,
   Одправте ïх к багатирю
   Енею ³ прос³ть покою",
   Венул утерся тут рукою
   ² р³ч³ с³й зробив к³нець.
   Збентежила ся р³ч Латина,
   Здавалось, близька зла година;
   На лисин³ трусивсь в³нець.
  
   Латин од думки схаменувся,
   Ол³мпським трохи помоливсь;
   Наморщивсь, сентябрем надувся
   ² смутно на вельмож дививсь.
   "А що?-сказав.-Чи поживились?
   От з Д³омидом ви носились,
   А в³н вам фигу показав;
   Заздалег³дь було змовлятись,
   Як з пан Енеºм управлятись,
   Поки лапок не роз³клав.
  
   Тепер не приберу б³льш глузду,
   Як тут сих поселить прочан;
   Земл³ шматок ºсть не п³д нужду,
   То ïм з угоддями оддам.
   Оддам нив'я, ³ с³нокоси,
   ² риболовн³ т³брськ³ коси,
   То буде нам Еней сус³д;
   Коли ж не схоче в³н остаться,
   А пуститься ³ще таскаться,
   То все ж ³збавимся од б³д.
  
   А щоб з Енеºм лад зробити,
   Пошлю посл³в десятк³в п'ять;
   ² мушу дари одрядити,
   Диковинки коли б достать:
   Повидла, сала, осятрини,
   Шалевий пояс ³ люстрини,
   Щоб к празнику пошив каптан,
   Сап'янц³ ³з Торжка новеньк³,
   Мальован³ï потибеньки.
   А нуте! Як здаºться вам?"
  
   Дрансес був дивний говоруха
   ² Турнов³ був враг лихий,
   Встаº, ус гладить, в нос³ чуха,
   Даº одв³т царю такий:
   "Латине св³тлий, знаменитий,
   Твоïми мед устами пити!
   Всяк тягне в серц³ за тебе;
   Но од³зватися не см³ють,
   Сидять, мовчать, сопуть, пот³ють,
   ² всяк м³зкуº про себе.
  
   Нехай же та личина люта,
   Що нас впровадила в в³йну
   ² ганьбою до вс³х надута,
   Походить б³льш на сатану:
   Що ст³лько бол³ причинила,
   Що ст³лько люду погубила,
   А в смутний час навт³кача!
   Нехай лиш Турн, що верховодить
   ² вс³х пан³в за кирпи водить.
   З Енеºм пор³вня плеча.
  
   Нехай оставить нас в свобод³,
   Нехай цар³вн³ дасть покой,
   Нехай живе в своïй господ³.
   А щоб в Лат³ю н³ ногой.
   А ти, Латине, вс³х благ³йший,
   Прибав Енею дар смачн³йший:
   Йому Лавин³ю оддай.
   Сим сватовством нам мир даруºш
   ² царства рани урятуºш;
   Дочц³ ж з Енеºм буде рай.
  
   Тебе ж прошу я, пане Турне!
   Покинь к Лавин³ï любов
   ² проясни чоло нахмурне,
   Щади латинську нашу кров.
   Еней тебе лиш визиваº,
   А нас, латинц³в, не займаº,
   ²ди з троянцем потягайсь!
   Коли ти храбрий не словами,
   Так докажи нам те д³лами,
   Побить Енея постарайсь".
  
   Од реч³ сей Турн роз'ярився,
   Як втопленик, посин³в ввесь;
   Дрижали губи, сам дрочився,
   Зубами клацав, мовби пес,
   Сказав; "О стара пустомеля!
   Яхидств ³ каверз вс³х оселя!
   ² ти тхором мене зовеш!
   ² небилиц³ вимишляºш,
   Народ лукаво ввесь лякаºш,
   На мене ж чортзна-що плетеш.
  
   Що буц³м хочу я одтяти
   Головку лисую твою;
   Та згинь! - не хочу покаляти
   Честь багатирськую свою.
   А ти, Латине милостивий,
   Коли такий став полохливий,
   Що ³ за царством байдуже?
   Так л³зьте ж до Енея раком,
   Плазуйте перед сим трояком,
   В³н мир дам славний устриже.
  
   Коли ж до миру я пом³ха.
   Коли Еней мене бажа
   ² смерть моя вам ºсть пот³ха;
   Моя душа не ºсть чужа
   Од храброст³ ³ од над³ï,
   ²ду, де ждуть мене злод³ï,
   ²ду ³ б'юся з вт³качем!
   Нехай хоть стане в³н Бовою,
   Не наляка мене собою,
   Пом³ряюсь з його плечем".
  
   Коли в конгрес³ так тягались,
   Еней к Лавренту п³дступав;
   На штурм троянц³ шиковались,
   До бою всякий аж дрижав.
   Латин таку почув новинку,
   Злякавсь, пустив ³з рота слинку,
   ² вся здригнула старшина.
   "От вам ³ мир",-сказав Турн лютий
   ², не терявши н³ минути,
   Пред в³йськом опинивсь як на!
  
   Оп'ять настав гармидер, лихо;
   Народ, як черв, заворушивсь,
   То вс³ кричать, то шепчуть тихо,
   Хто лаявся, а хто моливсь.
   Оп'ять в³йна ³ р³занина,
   Оп'ять б³да гне в сук Латина,
   Сердешний каявсь од душ³,
   Що тестем не зробивсь Енею
   ² посл³ б з мирною душею
   Лигав потапц³ ³ книш³.
  
   Турн миттю нарядився в збрую,
   Летить, щоб потрошить троян;
   ² роз'ярив дружину злую
   Побить Енеºвих прочан.
   Прискочив перше до Кам³лли,
   Як огир добрий до кобили,
   ² став ïй зараз толковать:
   Куди ïй з в³йськом напирати;
   Мессап же мусить п³дкрепляти
   Цариц³ сей прокляту рать.
  
   Розпорядивши Турн як треба,
   Махнув, засаду щоб зробить,
   На гору, що торкалась неба,
   ² щоб фр³г³йц³в окружить.
   Еней построïв тож отряди,
   Де вс³м назначив для осади
   Без одступу на вал ³ти.
   ²дуть, з³мкнувшись м³цно, т³сно,
   ²дуть, щоб поб³дить посп³шно
   Або щоб трупом полягти.
  
   Троянц³ сильно наступали
   ² тиснули своïх враг³в,
   Не раз латинц³в проганяли
   До самих городських вал³в.
   Латинц³ также оправлялись
   ² од троянц³в одбивались,
   Один другого товк на прах;
   Тут ïх чиновники тузились,
   Як п³вн³ за гребн³ возились;
   Товклись кулаччям по зубах.
  
   Но як Арунт убив Кам³ллу,
   Тогд³ латинц³в жах напав,
   Утратили ³ дух, ³ силу,
   Поб³гли, хто куди попав.
   Троянц³ з б³глими зм³шались,
   Над ïх плечами забавлялись
   ² задавали вс³м сто лих.
   Ворота в баштах запирали,
   Своïх ховатись не пускали,
   Бо напустили б ³ чужих.
  
   Як в³сть така прийшла до Турна,
   То так мерзенно ³скрививсь,
   Що твар зробилась нечепурна,
   ² косо, зашморгом дививсь.
   Пот³м яруº од досади,
   Виводить в³йсько ³з засади
   ² гору покида, ³ л³с;
   ² т³лько що спустивсь в долину,
   То в тую ж самую годину
   Уздр³в Енеºвих гульв³с.
  
   П³знав пан Турн пана Енея,
   А Турна тож Еней п³знав:
   Вспалали духом Асмодея,
   Один другого б роз³драв;
   Не об³йшлося б тут без бою,
   Коли б пан Феб од перепою
   Заранше в воду не зал³з
   ² не послав на землю ноч³;
   Тут вс³х до сна стулились оч³,
   ² всяк уклався горлор³з.
  
   Турн, облизня в бою п³ймавши,
   Зубами з серця скреготав;
   Од дуру, що робить не знавши,
   Латину з злост³ю сказав:
   "Нехай злиденн³ï прочани,
   Задрипанц³ твоï трояни,
   Нехай своïх держаться слов³
   ²ду з Енеºм поштурхаться.
   В моïх проступках оправдаться:
   Убить ³ окол³ть готов.
  
   Пошлю Енея до Плутона
   Або ³ сам в ад копирсну;
   Уже мн³ жизнь ³ так солона;
   Оддай Енею нав³сну..."
   "Гай, гай!-Латин тут об³звався.-
   Чого ти так розлютовався?
   Що ж буде, як розсерджусь я?
   Уже мен³ брехати стидно,
   А потаïть - богам, обидно,
   Святая правда дорога!
  
   Послухай же, судьби ºсть воля,
   Щоб я дочки не оддавав
   За земляка, а то зла доля
   Насяде, хто злама устав.
   Мене Амата ублагала
   ² так боки натасовала,
   Що я Енею одказав.
   Тепер сам мусиш м³рковати,
   Чи треба жить, чи умирати;
   А лучче, якби в ум ти взяв
  
   ² занедбав мою Лависю;
   Чи трохи в св³т³ панночок?
   Ну, взяв би Муньку або Пр³сю,
   Шатнувсь то в сей, то в той куток,
   В ²вашки, Мильц³, Пушкар³вку,
   ² в Будища, ³ в Горбан³вку,
   Тепер д³вчат, хоть гать гати;
   Тепер на сей товар не скудно,
   ² замужню украсть не трудно,
   Аби по норову найти".
  
   На слово се прийшла Амата
   ² зараз в Турна ³ вп'ялась;
   Лобзала в губи стратилата
   ² од плачу над ним тряслась,
   "В напасть,- сказала,- не вдавайся
   ² битися не посп³шайся,
   Як луснеш ти, то згину я;
   Без тебе нас боги покинуть,
   Латинц³ ³ рутульц³ згинуть.
   ² пропаде дочка моя".
  
   Но Турн на се не уважаº,
   ² байдуже н³ сльоз, н³ слов;
   Г³нця к Енею посилаº,
   Щоб битись завтра був готов.
   Еней ³ сам трусивсь до бою,
   Щоб сильною своºй рукою
   Головку Турну одчесать.
   А щоб пов³рить Турна слову,
   Тож посила зробить умову,
   Як завтра виставляти рать.
  
   На завтра, т³лько що св³тало,
   Уже народ заворушивсь;
   Все вешталося, все кишало,
   На бой дивитись всяк галивсь.
   Межовщики там розм³ряли,
   К³лочки в землю забивали
   На чак, де в³йськов³ стоять.
   Жрец³ молитви зачитали,
   Ол³мпським в жертву убивали
   Цап³в, баран³в, поросят.
  
   Тут в³йсько стройними рядами
   В парад³ йшло, мовби на бой:
   В празничн³й збруï, з прапорами
   Всяк ратник чванився собой.
   Обидв³ арм³ï стояли
   На тих межах, що показали;
   М³ж ними був просторий плець;
   Народ за в³йськом копошився,
   Всяк товпився, всяк л³з, т³снився
   Побоïщу щоб зр³ть к³нець.
  
   Юнона, як богиня, знала,
   Що Турну прийдеться пропасть,
   ²ще в м³зку коверзовала,
   Щоб одвернуть таку напасть;
   Кликнула мавку вод Ютурну
   (Бо ся була сестриця Турну)
   ² розказала ïй св³й страх;
   Вел³ла швидше умудриться,
   На всяк³ хитрощ³ пуститься,
   Щоб брата не строщили в прах.
  
   Як так на неб³ дв³ хитрили,
   Тут лагодились два на бой;
   Вс³ за свого бог³в молили,
   Щоб власною своей рукой
   ²зм³г врага в яºшню зм'яти.
   Рутульц³ стали ж розмишляти,
   Що Турн ïх може скиксовать;
   Уже заздалег³дь смутився,
   ²ще н³чого, а скривився,
   Не лучче б бой сей перервать.
  
   На сей-то час Ютурна-мавка
   В рутульський подосп³ла строй;
   ² там верт³лася, як шавка,
   ² вс³х скуйовдила собой.
   Камерта вид на себе взявши,
   Тут вс³х учила, толковавши,
   Що сором Турна видавать;
   Стид вс³м стоять, згорнувши руки,
   Як згине Турн, терп³ти муки,
   Дать шиï в кандали ковать.
  
   Все в³йсько сумно мурмотало,
   Сперва тихенько, посл³ в глас
   Гукнули разом: "Все пропало!"
   Щоб розмир перервать в той час.
   Ютурна фигл³ ïм робила,
   Шпаками к³бця затровила,
   ² заºць вовка покусав.
   Так³ï чуда небувал³
   Лаврентц³ в добре толковали,
   Тулумн³й к битв³ п³дтруняв.
  
   ² перший стрелив на троянц³в,
   Гиллипенка на смерть убив;
   А сей був родом ³з аркадц³в,
   То земляк³в на гн³в п³дв³в.
   Отак оп'ять з³рвали с³чу!
   Б³жать один другому встр³чу,
   Хто з шаблею, хто з палашем;
   Кричать, стр³ляють, б'ють, рубають,
   Лежать, вт³кають, доганяють;
   Все вмиг зробилось кул³шем.
  
   Еней, правдивий чолов'яга,
   Побачивши такий нелад,
   Що вража, зрадивши, ватага
   Послать фр³г³йц³в дума в ад.
   Кричить: "Чи ви осатан³ли!
   Адже ми розмир утвердили!
   Ми з Турном поб'ºмось одн³".
   Но в³дк³ль стр³лка не взялася
   ² спотиньга в стегно вп'ялася,
   ² кров забризкала штани.
  
   Еней од рани шкандибаº
   В кров³ ³з строю в св³й намет;
   Його Аскан³й проводжаº,
   Либонь, ³ п³д руку ведеть.
   Уздр³в се Турн, возвеселився,
   Розприндився ³ розхрабрився
   ² на троянц³в полет³в:
   То б'º, то пха або рубаº,
   ²з труп³в бурти, насипаº,

Другие авторы
  • Сидоров Юрий Ананьевич
  • Купер Джеймс Фенимор
  • Роборовский Всеволод Иванович
  • Алтаев Ал.
  • Соколов Николай Матвеевич
  • Анэ Клод
  • Пушкарев Николай Лукич
  • Садовников Дмитрий Николаевич
  • Добролюбов Николай Александрович
  • Замакойс Эдуардо
  • Другие произведения
  • Шекспир Вильям - Юлий Цезарь
  • Катаев Иван Иванович - Сердце
  • Белинский Виссарион Григорьевич - В. Березина. Белинский в "Московском наблюдателе". Начало работы в изданиях А. А. Краевского
  • Плетнев Петр Александрович - Из очерка "Жизнь и сочинения Ивана Андреевича Крылова"
  • Гиппиус Зинаида Николаевна - Святая плоть
  • Вяземский Петр Андреевич - О "Кавказском пленнике", повести соч. А. Пушкина
  • Гроссман Леонид Петрович - Метод и стиль
  • Аверченко Аркадий Тимофеевич - Чудеса в решете
  • Скиталец - Композитор
  • Оленин-Волгарь Петр Алексеевич - П. А. Оленин: биографическая справка
  • Категория: Книги | Добавил: Armush (28.11.2012)
    Просмотров: 357 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0
    Всего комментариев: 0
    Имя *:
    Email *:
    Код *:
    Форма входа