| Главная » Книги |
Котляревский Иван Петрович - Ене³да, Страница 12
Котляревский Иван Петрович - Ене³да опудало погане
Латин³в город од³пре.
Но перше, чим начнем ми битись,
Для мертвих треба потрудитись,
Зробить ïх душам упокой;
²мення лицар³в прославить.
Палланта к батьков³ одправить,
Що наложив тут головой".
За сим п³шов в кур³нь просторий,
Де труп царевича лежав,
Над ним аркадський п³дкомор³й
Любистком мухи обганяв.
Троянськ³ плакси тут ридали,
Як на зав³йницю кричали,
Еней зарюмав басом сам:
"Гай! гай!-сказав.-Ув'яв м³й гайстер!
Який то був до бою майстер.
Угодно, бачу, так богам!"
Звел³в носилки з верболозу
² з очерету балдахин
Зготовить т³ла для виносу,
Щоб в них Паллант, Евандр³в син,
Вельможна, панськая персона
Явилася перед Плутона
Не як абиякий харпак.
Ж³нки пок³йника обмили,
Нове убрання наложили,
Запхнули за щоку п'ятак,
Як все уже було готово,
Тогд³ якийсь ïх филозоп
Хот³в сказать надгробне слово,
Та збився ³ почухав лоб;
Сказав: "Се мертвий ³ не дишеть,
Не видить, то ºсть ³ не слишить,
ªй, ºй! уви! Он мертв, ам³нь!"
Народ в³д р³ч³ умилився,
² г³рко-г³рко прослезився,
² мурмотав: "Паноче, згинь".
Пот³м Палланта покадили,
К носилкам винесли надв³р;
П³д балдахином положили,
Еней тут убивавсь без м³р.
Накривши гарним покривалом,
Либонь, тим самим од³ялом,
Що од Д³дони взяв Еней,
Взмостили воïни на плеч³
² помаленьку, по-старечи
Несли в м³стечко Паллантей.
Як вибрались на чисте поле,
Еней з пок³йником прощавсь,
Сказав: "О жизнь! Бурливе море,
Хто ц³лий на тоб³ оставсь?
Прости, приятелю любезний,
Оддячу я за вид сей слезний,
² Турн получить з баришком".
Пот³м Палланту уклонився,
Облобизав ³ прослезився,
Додому почвалав тишком.
К господ³ т³лько що вернувся
Наш смутний лицар, пан Еней.
Уже в прис³нках ³ наткнувся
На присланих к ньому гостей:
Були посли се од Латина,
² вс³ асесорського чина,
Один армейський копитан;
Сей скр³зь по св³ту волочився
² по-фр³г³йську научився,
В посольств³ був як драгоман.
Латинець старший по пород³
К Енею рац³ю начав,
² в наш³м, значить, перевод³
Буц³мто ось в³н що сказав:
"Не ворог, хто уже дублений,
Не супостат, чий труп н³кчемний
На пол³ без душ³ лежить.
Позволь т³ла убитой рат³.
Як водиться, земл³ продати;
Нехай князь милость сю явить".
Еней, к добру з натури склепний,
Сказав послам латинським так:
"Латинус рекс ºсть невгомонний,
А Турнус песс³мус дурак.
² кваре воювать вам мекум?
Латинуса буть путоцекум,
А вас, сеньйорес, без ума;
Латинусу рад пацем даре,
Перм³тто мертвих поховаре,
² злост³ корам вас нема,
Один ºсть Турнус ворог меус,
Сам, ерго, дебет воювать;
Велять так фата, ут Енеус
Вам буде рекс, Амат³ зять.
Щоб привести, ад ф³нем беллюм,
Ми зробим з Турнусом дуеллюм,
Про що вс³х сангв³с проливать?
Чи Турнус буде, чи Енеус,
Укажеть гляд³ус, вель деус,
Латинським сцептро управлять".
Латинськ³ï посли ззиркнулись,
По серцю ïм ся р³ч була;
Знечев'я трохи схаменулись,
Дрансеса см³лость тут взяла:
"О князь,- крикнув,- пресловутий!
Великим ти родився бути!
Ми все в Латинов³ уста
Внесем, др³бнесенько розкажем
² щиро, щиро те докажем,
Що з Турном дружба ºсть пуста".
² мировую тут зробили
На тиждень, два або ³ три
² в договор³ положили,
Щоб тесл³ ³ друг³ майстри
Латинськ³ помогли троянам,
Сим ланцям, голякам, прочанам,
Достроïть новий городок;
Щоб нарубать дали соснини,
Кленк³в, дубк³в ³ берестини,
На крокви годних осичок.
За сим тут началось гуляння,
² чарочка п³шла кругом;
Розкази, см³хи, обн³мання,
Д³лились дружно тютюном.
Як³ пили, як³ трудились
² над убитими возились;
В л³сах же страшна стукотня.
В коротке мировеº врем'я
Латинське ³ троянське плем'я
Було як близькая р³дня.
Тепер би треба описати
Евандра батьк³вську печаль
² хлипання вс³ розказати,
² крик, ³ охання, ³ жаль.
Та ба! Не всякий так змудруº,
Як сам Верг³л³й намалюº,
А я ж до жалю не мастак;
Я сл³з ³ охання боюся
² сам н³коли не журюся;
Нехай соб³ се п³де так.
Як т³лько св³това з³рниця
На неб³ зачала моргать,
То вся троянськая станиця
Взялася мертвих звол³кать.
Еней з Трахоном роз'ïжджаº.
К трудам дружину понуждаº,
Кладуть ³з мертвих т³л костри;
Соломой ïх обвол³кають,
Ол³ю з дьогтем поливають
На всякий зруб раз³в по три.
Пот³м солому п³дпалили,
² плам'я трупи обняло.
² в³чну пам'ять заквилили,
Аж сумно слухати було,
Тут кость, ³ плоть, ³ жир шкварчали,
Тут ³нш³ смалець ³сточали,
У ³нших репався жив³т;
Смрад, чад ³ дим кругом носились,
Жерц³ найб³льше тут трудились,
²зконебº халтурний р³д.
Други, товариш³ ³ кревн³,
Батьки, сини, куми, свати,
На в³ки в³чн³ незабвенн³,
А може, хто ³з суºти,
В огонь шпурляли р³зну збрую,
Одежу, обув дорогую,
Шабл³, ладунки, келепи.
Шашки, свитки, кульбаки, троки,
Онуч³, постоли, волоки
Шпурлялись, як на т³к снопи.
Не т³лько в пол³ так робилось,
В Лаврент³ сумно тож було;
Багацько трупа там палилось,
Поспульство ж на ч³м св³т ревло.
Там батько сина-паруб³йку
Оплакував ³ кляв злод³йку
В³йну ³ ветхого царя;
Тут д³вка вельми убивалась,
Що без в³нця вдовой осталась,
Утративши, багатиря.
Ж³нки, порозпускавши, коси,
Розхристан³ ³ без свиток,
Розтрьопан³, простоволос³
Галасовали на ввесь рот.
По мертвих жал³бно кричали,
По грудях билися, стогнали,
Латин³в проклинали р³д;
Про Турна ж вс³ кричали см³ло,
Що за своº любовне д³ло
Погубить даром ввесь нар³д.
Дрансес на Турна тут доносить,
Що Турн вс³м гибелям вина;
Еней на бой його лиш просить,
² так би й кончилась в³йна.
Но ³ у Турна був сутяга,
Брехун, юриста, крюк, п³дтяга,
² д³ло Турна защищав;
Та ³ Аматин³ пролази
Пускали розн³ï розкази,
Щоб Турн н³ в ч³м не уважав.
Як ось од хана Д³омида
Латинов³ прийшли посли,
² ³з охлявшого ïх вида
Не видно, рад³сть щоб несли.
Латин вельможам з старшиною
Велить явитись пред собою,
Що все ³ сталося якраз;
Посл³в кликнули до громади.
², виповнивши вс³ обряди,
Латин прорек такий приказ:
"Скажи, Венуле нежахливий,
Всю хана Д³омида р³ч,
Здаºться, був ти не брехливий,
Таким тебе зна наша С³ч".
"П³дн³жок тв³й я ³ п³дданець,
²з слуг твоïх посл³дн³й ланець,-
Сказав Венул,- не погн³вись!
Мужича правда ºсть колюча,
А панська на вс³ боки гнуча,
² хан сказав так, не сумнись:
"Не з мордою Латина битись
Против троянських розбишак,
Вам треба б перше придивитись,
Який то ºсть Еней козак!
П³д Троºю в³н дався знати
Нам вс³м, як взявся рятовати
Бог³в домашн³х ³ р³дню.
В³н батька спас в злу саму пору,
На плечах зн³с на ²ду-гору,
Сього не майте за бридню.
Против Енея не храбруйте,
Для нас здаºться в³н святим;
² так Латину розтолкуйте.
Щоб лучче помирився з ним.
Гай! гай! Де д³ти ºсть так³ï,
Щоб кудр³ батьков³ с³д³ï
Найвище ставили всього?..
Не ворог я царю Латину,
Но чту Анх³зову дитину
² не п³ду против його.
Прощайте, дом³н³ латинц³!
Поклон м³й вашому царю;
Возьм³ть назад своï гостинц³,
Одправте ïх к багатирю
Енею ³ прос³ть покою",
Венул утерся тут рукою
² р³ч³ с³й зробив к³нець.
Збентежила ся р³ч Латина,
Здавалось, близька зла година;
На лисин³ трусивсь в³нець.
Латин од думки схаменувся,
Ол³мпським трохи помоливсь;
Наморщивсь, сентябрем надувся
² смутно на вельмож дививсь.
"А що?-сказав.-Чи поживились?
От з Д³омидом ви носились,
А в³н вам фигу показав;
Заздалег³дь було змовлятись,
Як з пан Енеºм управлятись,
Поки лапок не роз³клав.
Тепер не приберу б³льш глузду,
Як тут сих поселить прочан;
Земл³ шматок ºсть не п³д нужду,
То ïм з угоддями оддам.
Оддам нив'я, ³ с³нокоси,
² риболовн³ т³брськ³ коси,
То буде нам Еней сус³д;
Коли ж не схоче в³н остаться,
А пуститься ³ще таскаться,
То все ж ³збавимся од б³д.
А щоб з Енеºм лад зробити,
Пошлю посл³в десятк³в п'ять;
² мушу дари одрядити,
Диковинки коли б достать:
Повидла, сала, осятрини,
Шалевий пояс ³ люстрини,
Щоб к празнику пошив каптан,
Сап'янц³ ³з Торжка новеньк³,
Мальован³ï потибеньки.
А нуте! Як здаºться вам?"
Дрансес був дивний говоруха
² Турнов³ був враг лихий,
Встаº, ус гладить, в нос³ чуха,
Даº одв³т царю такий:
"Латине св³тлий, знаменитий,
Твоïми мед устами пити!
Всяк тягне в серц³ за тебе;
Но од³зватися не см³ють,
Сидять, мовчать, сопуть, пот³ють,
² всяк м³зкуº про себе.
Нехай же та личина люта,
Що нас впровадила в в³йну
² ганьбою до вс³х надута,
Походить б³льш на сатану:
Що ст³лько бол³ причинила,
Що ст³лько люду погубила,
А в смутний час навт³кача!
Нехай лиш Турн, що верховодить
² вс³х пан³в за кирпи водить.
З Енеºм пор³вня плеча.
Нехай оставить нас в свобод³,
Нехай цар³вн³ дасть покой,
Нехай живе в своïй господ³.
А щоб в Лат³ю н³ ногой.
А ти, Латине, вс³х благ³йший,
Прибав Енею дар смачн³йший:
Йому Лавин³ю оддай.
Сим сватовством нам мир даруºш
² царства рани урятуºш;
Дочц³ ж з Енеºм буде рай.
Тебе ж прошу я, пане Турне!
Покинь к Лавин³ï любов
² проясни чоло нахмурне,
Щади латинську нашу кров.
Еней тебе лиш визиваº,
А нас, латинц³в, не займаº,
²ди з троянцем потягайсь!
Коли ти храбрий не словами,
Так докажи нам те д³лами,
Побить Енея постарайсь".
Од реч³ сей Турн роз'ярився,
Як втопленик, посин³в ввесь;
Дрижали губи, сам дрочився,
Зубами клацав, мовби пес,
Сказав; "О стара пустомеля!
Яхидств ³ каверз вс³х оселя!
² ти тхором мене зовеш!
² небилиц³ вимишляºш,
Народ лукаво ввесь лякаºш,
На мене ж чортзна-що плетеш.
Що буц³м хочу я одтяти
Головку лисую твою;
Та згинь! - не хочу покаляти
Честь багатирськую свою.
А ти, Латине милостивий,
Коли такий став полохливий,
Що ³ за царством байдуже?
Так л³зьте ж до Енея раком,
Плазуйте перед сим трояком,
В³н мир дам славний устриже.
Коли ж до миру я пом³ха.
Коли Еней мене бажа
² смерть моя вам ºсть пот³ха;
Моя душа не ºсть чужа
Од храброст³ ³ од над³ï,
²ду, де ждуть мене злод³ï,
²ду ³ б'юся з вт³качем!
Нехай хоть стане в³н Бовою,
Не наляка мене собою,
Пом³ряюсь з його плечем".
Коли в конгрес³ так тягались,
Еней к Лавренту п³дступав;
На штурм троянц³ шиковались,
До бою всякий аж дрижав.
Латин таку почув новинку,
Злякавсь, пустив ³з рота слинку,
² вся здригнула старшина.
"От вам ³ мир",-сказав Турн лютий
², не терявши н³ минути,
Пред в³йськом опинивсь як на!
Оп'ять настав гармидер, лихо;
Народ, як черв, заворушивсь,
То вс³ кричать, то шепчуть тихо,
Хто лаявся, а хто моливсь.
Оп'ять в³йна ³ р³занина,
Оп'ять б³да гне в сук Латина,
Сердешний каявсь од душ³,
Що тестем не зробивсь Енею
² посл³ б з мирною душею
Лигав потапц³ ³ книш³.
Турн миттю нарядився в збрую,
Летить, щоб потрошить троян;
² роз'ярив дружину злую
Побить Енеºвих прочан.
Прискочив перше до Кам³лли,
Як огир добрий до кобили,
² став ïй зараз толковать:
Куди ïй з в³йськом напирати;
Мессап же мусить п³дкрепляти
Цариц³ сей прокляту рать.
Розпорядивши Турн як треба,
Махнув, засаду щоб зробить,
На гору, що торкалась неба,
² щоб фр³г³йц³в окружить.
Еней построïв тож отряди,
Де вс³м назначив для осади
Без одступу на вал ³ти.
²дуть, з³мкнувшись м³цно, т³сно,
²дуть, щоб поб³дить посп³шно
Або щоб трупом полягти.
Троянц³ сильно наступали
² тиснули своïх враг³в,
Не раз латинц³в проганяли
До самих городських вал³в.
Латинц³ также оправлялись
² од троянц³в одбивались,
Один другого товк на прах;
Тут ïх чиновники тузились,
Як п³вн³ за гребн³ возились;
Товклись кулаччям по зубах.
Но як Арунт убив Кам³ллу,
Тогд³ латинц³в жах напав,
Утратили ³ дух, ³ силу,
Поб³гли, хто куди попав.
Троянц³ з б³глими зм³шались,
Над ïх плечами забавлялись
² задавали вс³м сто лих.
Ворота в баштах запирали,
Своïх ховатись не пускали,
Бо напустили б ³ чужих.
Як в³сть така прийшла до Турна,
То так мерзенно ³скрививсь,
Що твар зробилась нечепурна,
² косо, зашморгом дививсь.
Пот³м яруº од досади,
Виводить в³йсько ³з засади
² гору покида, ³ л³с;
² т³лько що спустивсь в долину,
То в тую ж самую годину
Уздр³в Енеºвих гульв³с.
П³знав пан Турн пана Енея,
А Турна тож Еней п³знав:
Вспалали духом Асмодея,
Один другого б роз³драв;
Не об³йшлося б тут без бою,
Коли б пан Феб од перепою
Заранше в воду не зал³з
² не послав на землю ноч³;
Тут вс³х до сна стулились оч³,
² всяк уклався горлор³з.
Турн, облизня в бою п³ймавши,
Зубами з серця скреготав;
Од дуру, що робить не знавши,
Латину з злост³ю сказав:
"Нехай злиденн³ï прочани,
Задрипанц³ твоï трояни,
Нехай своïх держаться слов³
²ду з Енеºм поштурхаться.
В моïх проступках оправдаться:
Убить ³ окол³ть готов.
Пошлю Енея до Плутона
Або ³ сам в ад копирсну;
Уже мн³ жизнь ³ так солона;
Оддай Енею нав³сну..."
"Гай, гай!-Латин тут об³звався.-
Чого ти так розлютовався?
Що ж буде, як розсерджусь я?
Уже мен³ брехати стидно,
А потаïть - богам, обидно,
Святая правда дорога!
Послухай же, судьби ºсть воля,
Щоб я дочки не оддавав
За земляка, а то зла доля
Насяде, хто злама устав.
Мене Амата ублагала
² так боки натасовала,
Що я Енею одказав.
Тепер сам мусиш м³рковати,
Чи треба жить, чи умирати;
А лучче, якби в ум ти взяв
² занедбав мою Лависю;
Чи трохи в св³т³ панночок?
Ну, взяв би Муньку або Пр³сю,
Шатнувсь то в сей, то в той куток,
В ²вашки, Мильц³, Пушкар³вку,
² в Будища, ³ в Горбан³вку,
Тепер д³вчат, хоть гать гати;
Тепер на сей товар не скудно,
² замужню украсть не трудно,
Аби по норову найти".
На слово се прийшла Амата
² зараз в Турна ³ вп'ялась;
Лобзала в губи стратилата
² од плачу над ним тряслась,
"В напасть,- сказала,- не вдавайся
² битися не посп³шайся,
Як луснеш ти, то згину я;
Без тебе нас боги покинуть,
Латинц³ ³ рутульц³ згинуть.
² пропаде дочка моя".
Но Турн на се не уважаº,
² байдуже н³ сльоз, н³ слов;
Г³нця к Енею посилаº,
Щоб битись завтра був готов.
Еней ³ сам трусивсь до бою,
Щоб сильною своºй рукою
Головку Турну одчесать.
А щоб пов³рить Турна слову,
Тож посила зробить умову,
Як завтра виставляти рать.
На завтра, т³лько що св³тало,
Уже народ заворушивсь;
Все вешталося, все кишало,
На бой дивитись всяк галивсь.
Межовщики там розм³ряли,
К³лочки в землю забивали
На чак, де в³йськов³ стоять.
Жрец³ молитви зачитали,
Ол³мпським в жертву убивали
Цап³в, баран³в, поросят.
Тут в³йсько стройними рядами
В парад³ йшло, мовби на бой:
В празничн³й збруï, з прапорами
Всяк ратник чванився собой.
Обидв³ арм³ï стояли
На тих межах, що показали;
М³ж ними був просторий плець;
Народ за в³йськом копошився,
Всяк товпився, всяк л³з, т³снився
Побоïщу щоб зр³ть к³нець.
Юнона, як богиня, знала,
Що Турну прийдеться пропасть,
²ще в м³зку коверзовала,
Щоб одвернуть таку напасть;
Кликнула мавку вод Ютурну
(Бо ся була сестриця Турну)
² розказала ïй св³й страх;
Вел³ла швидше умудриться,
На всяк³ хитрощ³ пуститься,
Щоб брата не строщили в прах.
Як так на неб³ дв³ хитрили,
Тут лагодились два на бой;
Вс³ за свого бог³в молили,
Щоб власною своей рукой
²зм³г врага в яºшню зм'яти.
Рутульц³ стали ж розмишляти,
Що Турн ïх може скиксовать;
Уже заздалег³дь смутився,
²ще н³чого, а скривився,
Не лучче б бой сей перервать.
На сей-то час Ютурна-мавка
В рутульський подосп³ла строй;
² там верт³лася, як шавка,
² вс³х скуйовдила собой.
Камерта вид на себе взявши,
Тут вс³х учила, толковавши,
Що сором Турна видавать;
Стид вс³м стоять, згорнувши руки,
Як згине Турн, терп³ти муки,
Дать шиï в кандали ковать.
Все в³йсько сумно мурмотало,
Сперва тихенько, посл³ в глас
Гукнули разом: "Все пропало!"
Щоб розмир перервать в той час.
Ютурна фигл³ ïм робила,
Шпаками к³бця затровила,
² заºць вовка покусав.
Так³ï чуда небувал³
Лаврентц³ в добре толковали,
Тулумн³й к битв³ п³дтруняв.
² перший стрелив на троянц³в,
Гиллипенка на смерть убив;
А сей був родом ³з аркадц³в,
То земляк³в на гн³в п³дв³в.
Отак оп'ять з³рвали с³чу!
Б³жать один другому встр³чу,
Хто з шаблею, хто з палашем;
Кричать, стр³ляють, б'ють, рубають,
Лежать, вт³кають, доганяють;
Все вмиг зробилось кул³шем.
Еней, правдивий чолов'яга,
Побачивши такий нелад,
Що вража, зрадивши, ватага
Послать фр³г³йц³в дума в ад.
Кричить: "Чи ви осатан³ли!
Адже ми розмир утвердили!
Ми з Турном поб'ºмось одн³".
Но в³дк³ль стр³лка не взялася
² спотиньга в стегно вп'ялася,
² кров забризкала штани.
Еней од рани шкандибаº
В кров³ ³з строю в св³й намет;
Його Аскан³й проводжаº,
Либонь, ³ п³д руку ведеть.
Уздр³в се Турн, возвеселився,
Розприндився ³ розхрабрився
² на троянц³в полет³в:
То б'º, то пха або рубаº,
²з труп³в бурти, насипаº,
| |
| Просмотров: 389 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |
Жанры