| Главная » Книги |
Котляревский Иван Петрович - Ене³да, Страница 3
Котляревский Иван Петрович - Ене³даsp;
Еней, пожар такий уздр³вши,
Злякався, поб³л³в як сн³г
², б³гти вс³м туди звел³вши,
Чимдуж до човн³в сам поб³г.
На гвалт у дзвони задзвонили,
По улицям в трещотки били,
Еней же на ввесь рот кричав:
"Хто в бога в³руº - рятуйте!
Рубай, туши, гаси, лий, куйте!
А хто ж таку нам кучму дав?"
Еней од страху з плигу збився,
В ум³ сердега пом³шавсь
² зараз сам не св³й зробився.
Скакав, верт³вся ³ качавсь;
² ³з сього свого задору
В³н, голову п³днявши вгору,
Кричав, опарений мов пес.
Ол³мпських шпетив на всю губу,
Свою ³ неню лаяв любу,
Добувсь ³ в рот, ³ в н³с Зевес.
"Гей ти, проклятий стариганю!
На землю з неба не зиркнеш,
Не чуºш, як тебе я ганю,
Зевес! - н³ усом не моргнеш.
На очах б³льма поробились,
Коли б дов³ку посл³пились,
Що не поможеш ти мен³.
Чи се ж таки тоб³ не стидно,
Що пропаду, от лиш не видно?
Я ж, кажуть люди, внук тоб³!
А ти з с³дою бородою,
Пане доброд³ю Нептун!
Сидиш, мов демон, п³д водою,
²зморщившись, старий шкарбун!
Коли б струхнув хоть головою
² сей пожар залив водою -
Тризубець щоб тоб³ зломивсь!
Ти базаринку любиш брати,
А людям в нужд³ помагати
Не дуже, бачу, посп³шивсь.
² братик ваш Плутон, поганець,
²з Прозерп³ною зас³в,
Пекельний, гаспидський коханець,
²ще себе там не нагр³в?
Зав³в братерство з дьяволами
² в св³т³ нашими б³дами
Не погорюº н³ на час.
Не посилкуºться н³мало,
Щоб так палати перестало
² щоб оцей пожар погас.
² ненечка моя р³дненька
У чорта десь тепер гуля,
А може, спить, уже п'яненька
Або з хлоп'ятами ганя.
Тепер ïй, бачу, не до соли,
Уже, п³дтикавши десь поли,
Фурцюº добре, нав³сна.
Коли сама з ким не ночуº,
То для когось уже свашкуº,
Для сього тяжко посп³шна.
Та враг бери вас,- що хот³те,
Про мене, те соб³ роб³ть,
Мене на л³д не посад³те,
Пожар лиш т³лько погас³ть,
Завередуйте по-своºму
², будьте ласкав³, моºму
Зроб³те лихов³ к³нець.
Пуст³ть лиш з неба верем³ю
² покаж³те чудас³ю,
А я вам п³днесу ралець".
Тут т³лько що перемолився
Еней ³ рот св³й затулив;
Як ось ³з неба дощ полився,
В годину ввесь пожар залив.
Бурхнуло з неба, мов ³з бочки,
Що промочило до сорочки;
То драла врозт³ч вс³ дали.
Троянц³ стали вс³ як хлюща,
Ïм лучилася невсипуща,
Не рад³ ³ дощу були.
Не знав же на яку ступити
Еней ³ тяжко горював,
Чи тут остатись, чи поплити?
Бо враг не вс³ човни забрав;
² миттю кинувсь до громади
Просить соб³ у ней поради,
Чого собою не вбагне.
Тут довго тяжко раховали,
² ск³лько не коверзовали,
Та все було, що не оне.
Один з троянськоï громади,
Насупившися, все мовчав
², дослухавшись до поради,
Ц³пком все землю колупав.
Се був пройдисв³т ³ непевний,
² вс³м в³дьмам був родич кревний -
Упир ³ знахур ворожить,
Ум³в ³ трясцю одшептати,
² кров христьянську замовляти,
² добре знав гребл³ гатить.
Бував ³ в Шльонському з волами,
Не раз ходив за с³ллю в Крим;
Таран³ торговав возами,
Вс³ чумаки братались з ним.
В³н так здавався ³ н³кчемний,
Та був розумний, як письменний,
Слова так сипав, як горох.
Уже в ч³м, бач, пораховати,
Що розказать - йому вже дати;
Н³ в ч³м не був страхополох.
Невтесом вс³ його дражнили,
По-нашому ж то звавсь Охр³м;
Мен³ так люди говорили -
Самому ж незнакомий в³н.
Побачив, що Еней гн³вився,
До його зараз п³дмостився,
За б³лу рученьку ³ взяв;
², вив³вши Енея в с³ни,
Сам поклонився аж в кол³ни,
Таку Енею р³ч сказав:
"Чого ти сильно зажурився
² так надувся, як ³ндик?
Зовс³м охляв ³ занудився,
Мов по болотов³ кулик?
Чим б³льш журитися - все г³рше,
Заплутаºшся в л³с³ б³льше,
Покинь лиш горе ³ заплюй.
П³ди вкладися гарно спати,
А посл³ будеш ³ гадати,
Спочинь, та вже тогд³ м³ркуй!"
Послухавши Еней Охр³ма,
Укрившись, на полу л³г спать;
Но лупав т³лько все очима,
Не м³г н³ крихти задр³мать.
На вс³ боки перевертався,
До люльки раз³в три приймався,
Знем³гся ж, мов ³ задр³мав.
Як ось Анх³з йому приснився,
²з пекла батечко явився
² синов³ таке сказав:
"Прокинься, милеº дитятко!
Пробуркайся ³ проходись,
Се тв³й прийшов до тебе батько,
То не сполохайсь, не жахнись.
Мене боги к тоб³ послали
² так сказати приказали:
Щоб ти н³трохи не журивсь,
Пошлють тоб³ щасливу долю,
Щоб учинив ти божу волю
² швидше в Рим переселивсь.
Збери, вс³ човни, що остались,
² гарно зараз Ïх оправ;
Придерж своïх, щоб не впивались,
² сю С³ц³л³ю остав.
Пливи ³ не журись, небоже!
Уже тоб³ скр³зь буде гоже.
Та ще, послухай, щось скажу:
Щоб в пекло ти зайшов до мене,
Бо д³ло ºсть мен³ до тебе.
Я все тоб³ там покажу.
² по Ол³мпському закону
Уже ти пекла не минеш:
Бо треба кланятись Плутону,
А то ³ в Рим не допливеш.
Якусь тоб³ в³н казань скаже,
Дорогу добру в Рим покаже,
Побачиш, як живу ³ я.
А за дорогу не турбуйся.
До пекла навпростець прямуйся
П³шком,- не треба ³ коня.
Прощай же, сизий голубочок!
Бо вже стаº надвор³ св³т;
Прощай, дитя, прощай, синочок!.."
² в землю провалився д³д.
Еней спросоння як схопився,
Дрижав од страху ³ трусився,
Холодний лився з його п³т;
² вс³х троянц³в поскликавши,
² лагодитись приказавши,
Щоб завтра поплисти як св³т.
К Ацесту зараз сам махнувши,
За хл³б подяковав, за с³ль,
², там недовго щось побувши,
Вернувся до своïх в³дт³ль.
Ввесь день збирались та складались;
² св³та т³лько що дождались,
То пос³дали на човни.
Еней же ïхав щось несм³ло,
Бо море дуже надоïло,
Як чумакам дощ восени.
Венера т³лько що уздр³ла,
Що вже троянц³ на човнах,
К Нептуну на поклон поб³гла,
Щоб не втопив ïх у волнах.
Поïхала в своïм ридван³,
Мов сотника якого пан³,
Баскими конями, як зв³р.
²з к³нними проводниками,
З трьома назад³ козаками,
А кон³ правив маштал³р.
Була на йому б³ла свита
²з шаповальського сукна,
Тясомкою кругом обшита,
С³м к³п стоялася вона.
Набакир шапочка стрим³ла,
Далеко дуже червон³ла,
В руках же довгий був бат³г;
Ïм гр³мко ляскав в³н ³з лиха,
Скакали кон³ без оддиха;
Ридван, мов вихор в пол³, б³г.
Приïхала, загримот³ла,
Кобиляча мов голова;
К Нептуну в хату ³ влет³ла
Так, як ³з вир³ю сова;
² не сказавши н³ п³вслова,
Нехай, каже, твоя здорова
Бува, Нептуне, голова!
Як нав³жена, прискакала,
Нептуна в губи ц³лувала,
Говорячи так³ слова:
"Коли, Нептун, мен³ ти дядько,
А я плем³нниця тоб³,
Та ти ж. мен³ хрещений батько,
Спасиб³ зароби соб³.
Моºму поможи Енею,
Щоб в³н з ватагою своºю
Щасливо ïздив по вод³;
Уже ³ так пополякали,
Насилу баби одшептали,
Попався в зуби був б³д³".
Нептун, моргнувши, засм³явся;
Венеру с³сти попросив
² п³сля неï облизався,
Сивухи чарочку налив;
² так ïï почастовавши,
Чого просила, об³щавши,
² зараз з нею попрощавсь.
Пов³яв в³тр з руки Енею,
Простивсь сердешненький з землею,
Як стр³лочка, по морю мчавсь.
Поромщик ïх щонайглавн³йший
З Енеºм ïздив всякий раз,
Йому слуга був найв³рн³йший -
По-нашому в³н звавсь Тарас.
Сей, сидя на корм³, хитався,
По саме н³льзя нахлистався
Гор³лочки, коли прощавсь.
Еней вел³в його прийняти,
Щоб не пустивсь на дно ниряти
² в лучч³м м³сц³ би проспавсь.
Но видно, що пану Тарасу
Написано так на роду,
Щоб т³лько до сього в³н часу
Терп³в на св³т³ с³м б³ду.
Бо, розхитавшись, бризнув в воду,
Нирнув - ³, не спитавши броду,
Наввиринки п³шла душа.
Еней хот³в, щоб окошилась
Б³да ³ б³льш не продовжилась,
Щоб не пропали вс³ з коша.
Частина Третя
Еней-сподар, посумовавши,
Насилу трохи вгамовавсь;
Поплакавши ³ поридавши,
Сивушкою почастовавсь;
Но все-таки його мутило
² коло серденька крутило,
Неб³жчик часто щось вздихав;
В³н. моря так уже боявся,
Що на бог³в не полагався
² батьков³ не дов³ряв.
А в³три ззаду все трубили
В потилицю його човнам,
Що мчалися зо всеï сили
По чорним п³нявим водам.
Гребц³ ³ весла положили
Та, сидя, люлечки курили
² кургикали п³сеньок:
Козацьких, гарних запорозьких,
А як³ знали, то московських
Вигадовали бриденьок.
Про Сагайдачного сп³вали,
Либонь, сп³вали ³ про С³ч,
Як в п³к³нери набирали,
Як мандровав козак всю н³ч;
Полтавську славили Шведчину,
² неня як свою дитину
З двора провадила в поход;
Як п³д Бендер'ю воювали,
Без галушок як помирали,
Колись як був голодний год.
Не так-то д³ºться все хутко,
Як швидко кажуть нам казок;
Еней наш плив хоть дуже прудко,
Та вже ж в³н плавав не деньок;
Довгенько по морю щось шлялись
² сами о св³т³ не знались,
Не знав троянець н³ один,
Куди, про що ³ як швендюють,
Куди се так вони мандрують,
Куди ïх мчить Анх³з³в син.
От так поплававши немало
² поблудивши по морям,
Як ось ³ землю видно стало,
Побачили к³нець б³дам!
До берега якраз пристали,
На землю з човн³в повставали
² стали тута оддихать.
Ся Кумською земелька звалась,
Вона троянцям сподобалась,
Далось ³ ïй троянц³в знать.
Розгард³яш настав троянцям;
Оп'ять забули горювать;
Буваº щастя скр³зь поганцям,
А добрий мусить пропадать.
² тут вони не шановались,
А зараз вс³ ³ потаскались,
Чого хот³лося шукать:
Якому меду та гор³лки,
Якому - молодиц³, д³вки,
Оскому щоб з зуб³в з³гнать.
Були бурлаки с³ моторн³,
Тут познакомились той час,
З диявола швидк³, проворн³,
П³дпустять москаля якраз.
Зо вс³ми миттю побратались,
Посватались ³ покумались,
Мов зроду тутечка жили;
Хто мав к чому яку кебету,
Такого той шукав бенкету,
Вс³ верем³ю п³дняли.
Де досв³тки, де вечерниц³
Або вес³лля де було,
Д³вчата де ³ молодиц³,
Кому родини надало,
То тут троянц³ ³ вродились;
² лиш гляди, то й заходились
Коло ж³нок там ворожить,
², чолов³к³в п³дпоïвши,
Ж³нок, куди хто знав, пов³вши,
Давай по чарц³ з ними пить.
Як³ ж були до карт охоч³,
То не сид³ли дурно тут;
Гуляли часто до п³вноч³
В н³ска, в пари, у лави, в жгут,
У памфиля, в в³зка ³ в кепа,
Кому ж ³з них була дотепа,
То в грош³ грали в с³м лист³в,
Тут вс³ по вол³ забавлялись,
Пили, ³грали, женихались.
Н³хто без д³ла не сид³в.
Еней один не веселився,
Йому немило все було;
Йому Плутон та батько снився
² пекло в голову вв³йшло.
Оставивши своïх гуляти,
П³шов скр³зь по полям шукати.
Щоб хто дорогу показав:
Куди до пекла мандровати,
Щоб роз³знати, розпитати,
Бо в пекло стежки в³н не знав.
²шов, ³шов, аж з русих кудр³в
В три ряди капав п³т на н³с,
Як ось забачив щось ³ уздр³в,
Густий пройшовши дуже л³с.
На н³жц³ куряч³й стояла
То хатка дуже обветшала
² вся верт³лася кругом;
В³н, до т³ï прийшовши хати,
Хазяïна став викликати,
Прищурившися п³д в³кном.
Еней стояв ³ дожидався,
Щоб вийшов з хати хто-небудь,
У двер³ стукав, добувався,
Хот³в був хатку з н³жки спхнуть,
Як вийшла бабище старая,
Крива, горбатая, сухая,
Запл³сняв³ла, вся в шрамах;
С³да, ряба, беззуба, коса,
Розхристана, простоволоса,
², як в намист³, вся в жовнах.
Еней, таку уздр³вши цяцю,
Не знав ³з ляку, де стояв;
² думав, що свою всю працю
Нав³ки тута потеряв,
Як ось до його п³дступила
Яга ся ³ заговорила,
Роззявивши своï уста:
"Гай, гай же, слихом послихати,
Анх³зенка у в³ч видати,
А як забр³в ти в с³ м³ста?
Давно тебе я дожидаю
² думала, що вже пропав;
Я все дивлюсь та визираю,
Аж ось коли ти причвалав.
Мен³ вже розказали з неба,
Чого тоб³ пильненько треба,-
Отець тв³й був у мене тут".
Еней сьому подивовався
² баби сучоï спитався,
Як в³дьму злую сю зовуть.
"Я Кумськая зовусь С³в³лла,
Ясного Феба попадя,
При його храм³ пос³д³ла.
Давно живу на св³т³ я!
При Шведчин³ я д³вовала,
А татарва як наб³гала,
То вже я замужем була;
² першу сарану зазнаю;
Коли ж був трус, як ³згадаю,
То вся здригнусь, мовби мала.
На св³т³ всячину я знаю,
Хоть н³куди ³ не ходжу,
² людям в нужд³ помагаю,
² ïм на зв³здах ворожу:
Кому чи трясцю од³гнати,
Од заушниць чи пошептати,
Або ³ волос ³з³гнать;
Шепчу - уроки проганяю,
Переполохи виливаю,
Гадюк ум³ю замовлять.
Тепер ход³мо лиш в каплицю,
Там Фебов³ ти поклонись
² об³щай йому телицю,
А посл³ гарно помолись.
Не пожал³й лиш золотого
Для Феба св³тлого, ясного
Та ³ мен³ що перекинь;
То ми тоб³ таки щось скажем,
А може, в пекло шлях покажем,
²ди утрись ³ б³льш не слинь".
Прийшли в каплицю перед Феба,
Еней поклони бити став,
Щоб ³з блакитного Феб неба
Йому всю ласку показав.
С³в³ллу тут замордовало.
² оч³ на лоб позганяло,
² дибом волос став с³дий;
Клубком ³з рота п³на билась;
Сама ж вся корчилась, кривилась,
Мов дух вселився в неï злий.
Тряслась, кректала, побивалась,
Як бубен, синя стала вся;
Упавши на землю, качалась,
У барлоз³ мов порося.
² чим Еней молився б³льше,
То все було С³в³лл³ г³рше;
А посл³, як перемоливсь,
З С³в³лли т³лько п³т котився;
Еней же на неï дивився,
Дрижав од страху ³ трусивсь.
С³в³лла трохи очуняла,
Отерла п³ну на губах
² до Енея проворчала
Приказ од Феба в сих словах:
"Така бог³в ол³мпських рада,
Що ти ³ вся твоя громада
Не будете по смерть в Риму;
Но що тебе там будуть знати,
Твоº ³мення вихваляти,
Но ти не радуйся сьому.
²ще ти вип'ºш добру повну,
По вс³х усюдах будеш ти;
² долю г³рку, невгомонну
Готовсь свою не раз клясти.
Юнона ще не вдовольнилась,
Ïï злоба щоб окотилась
Хотя б на правнуках твоïх;
Но посл³ будеш жить по-панськи,
² люди вс³ твоï троянськ³
Забудуть вс³х сих б³д своïх".
Еней похнюпивсь, дослухався,
С³в³лла що йому верзла,
Стояв, за голову узявся,
Не по йому ся р³ч була.
"Трохи мене ти не морочиш,
Не розчовпу, що ти пророчиш,-
Еней С³в³лл³ говорив.-
Диявол знаº, хто з вас бреше,
Трохи б меж було не легше,
Якби я Феба не просив.
Та вже що буде, те ³ буде,
А буде те, що бог нам дасть;
Не ангели - так³ï ж люде,
Колись нам треба вс³м пропасть.
До мене будь лиш ти ласкава,
Услужлива ³ нелукава,
Мене до батька поведи;
Я проводився б ради скуки
Побачити пекельн³ муки,
Ану, на зв³зди погляди.
Не перший я, та й не посл³дн³й,
²ду до пекла на поклон:
Орфей, який уже нег³дний,
Та що ж йому зробив Плутон;
А Геркулес як увалився,
То так у пекл³ розходився,
Що вс³х чортяк порозганяв.
Ану! Черкн³м-а для охоти
Тоб³ я дам на дв³ охвоти...
Та ну ж! Скажи, щоб я вже знав".
"Огнем, як бачу, ти ³граºш,-
Йому дала яга одв³т,-
Ти пекла, бачу, ще не знаºш,
Не мил тоб³ уже десь св³т,
Не люблять в пекл³ жартовати,
Пов³к тоб³ дадуться знати,
От т³лько н³с туди посунь;
Тоб³ там буде не до чмиги,
Як п³днесуть ³з оцтом фиги,
То зараз вхопить тебе лунь.
Коли ж сю маºш ти охоту
У батька в пекл³ побувать.
Мен³ дай зараз за роботу,
То я приймуся мусовать,
Як нам до пекла довалитись
² там на мертвих подивитись;
Ти знаºш - дурень не бере;
У нас хоть трохи хто тямущий,
Ум³º жить по правд³ сущ³й,
То той хоть з батька, то здере.
Поким же що, то ти послухай
Того, що я тоб³ скажу,
² голови соб³ не чухай...
Я в пекло стежку покажу:
В л³су великому, густому,
Непроходимому, пустому
Якеºсь дерево росте;
На н³м кислиц³ не прост³ï
Ростуть - як жар, вс³ золот³ï,
² деревце те не товсте.
²з дерева сього зломити
Ти мусиш г³лку хоть одну;
Без неï-бо н³ п³дступити
Не можна перед сатану;
Без г³лки ³ назад не будеш
² душу з т³лом ти погубиш,
Плутон тебе закабалить.
²ди ж та пильно приглядайся,
На вс³ чотири озирайся,
Де деревце те заблищить.
Зломивши ж, зараз убирайся,
Якмога швидше ут³кай;
Не становись, не оглядайся
² уха чим позатикай;
Хоть будуть голоса кричати,
Щоб ти оглянувся, прохати,
Гляди, не озирайсь, б³жи.
Вони, щоб т³лько погубити,
То будуть все тебе манити;
От тут себе ти покажи".
Яга тут чортзна-де д³валась,
Еней остався т³лько сам,
Йому все яблуня здавалась,
Покою не було очам;
Шукать ïï Еней попхався,
Втомивсь, засапавсь, спотикався,
Поки прийшов п³д темний л³с;
Коловсь сердешний об тернину,
Пошарпався ввесь об шипшину,
Було таке, що рачки л³з.
Сей л³с густий був несказанно.
² сумно все в йому було,-
Щось вило там безперестанно
² страшним голосом ревло;
Еней, молитву прочитавши
² шапку цупко п³дв'язавши,
В л³сную гущу ³ п³шов;
²шов ³ утомивсь чимало,
² надвор³ тогд³ смеркало,
А яблун³ ще не знайшов.
Уже в³н починав боятись,
На вс³ чотири озиравсь;
Трусивсь, та н³куди д³ватись,
Далеко тяжко в л³с забравсь;
А г³рще ще його злякало,
Як щось у очах зас³яло,
От тут-то берега пустивсь;
А посл³ дуже удивився,
| |
| Просмотров: 376 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |
Жанры