| Главная » Книги |
Котляревский Иван Петрович - Ене³да, Страница 9
Котляревский Иван Петрович - Ене³даоли влюбився чи програвся,
То пуншту хлись - судьба поправся!
Вºселлº в душу ³ влилось!
"А що? - ²рися щебетала.-
Сидиш без д³ла ³ клюºш?
Чи се на тебе л³нь напала?
Чи все троянцям оддаºш?
Коту гладкому не до мишки;
Не втне, бачу, Панько Оришки!
Хто б спод³вавсь, що Турн бабак?
Тоб³ не хист з Енеºм биться,
Не хист з Лавин³ºй любиться,
Ти, бачу, здатний бить собак.
Правдивий воïн не др³маº;
Без просипу же ³ не п'º:
Мудруº, дума, розглядаº,
Такий ³ ворог³в поб'º.
Ну, к чорту! Швидше охмеляйся.
Збирать союзних посп³шайся,
На нову Трою напади.
Еней в чужих землях, блукаº,
Дружину в пом³ч набираº,
Не оплошай тепер: гляди!"
Сказавши, столик ³звалила,
Шкереберть к чорту все п³шло:
Пляшки ³ чарочки побила,
Пропало все, як не було.
Зробився Турн несамовитий,
Ярився, лютовав неситий,
Троянськой кров³ забажав.
Вс³ страст³ в голову стовкнулись,
Любов ³ ненависть прочнулись:
"На штурм, на штурм!" - своïм кричав
З³брав ³ к³нних, ³ п³хотних
² вс³х для битви шиковав;
² розбишак самих одборних
П³д кр³пость задирать послав.
Два корпуси докупи зв³вши,
А на зикратого сам с³вши,
На штурм ïх не веде, а мчить;
Мезап, Галес в друг³м отряд³
П³шли од берега к оград³,
Побить троянц³в всяк сп³шить.
Троянц³, в кр³пост³ запершись,
Енея ждали вороття;
З нещастям т³сно пообтершись.
Б³ду встр³чали, мов шутя.
Побачивши ж враг³в напори,
У башт прибавили запори
² на валу вс³ залягли;
В в³конця з будок виглядали
² носа вон не виставляли,
Шептались ³ люльки тягли.
У них поставлено в громад³,
Коли на ïх лан Турн напре,
То вс³м сид³ть в своïй оград³,
Нехай же штурмом вал бере.
Троянц³ так ³ учинили;
На вал колоддя накотили
² разний приправляли вар;
Ол³ю, дьоготь кип'ятили,
Живицю, оливо топили,
Хто л³зтиме, щоб лить на твар.
Турн, в м³ру к валу приступивши,
Скр³зь на зикратому гасав;
В розсипку к³нних розпустивши,
Сам, як опарений, кричав:
"Сюди, труслив³ï троянц³,
На бой, шкодлив³ï поганц³!
Зарились в землю, мов кроти;
Де ваш Еней - ж³ночий празник?
Пряде з бабами набалдашник!
Не лепсько виглянуть сюди?"
² вс³ його так п³дкомандн³
Кричали, лаяли троян;
Робили глузи ïм досадн³,
Г³рш н³вечили, як циган,
Пускали тучами к ним стр³ли,
А деяк³ були так см³л³,
Що мали перескочить р³в.
Троянц³ уха затикали,
Рутульц³в лайки не вважали,
Хоть битись всякий з них гот³в.
Турн з серця скреготав зубами,
Що в кр³пост³ вс³ н³ гугу;
А ст³н не роз³б'ºш, лобами,
З посилку гнися хоть в дугу.
Злость, кажуть, сатан³ сестриця
Хоть, може, се ³ небилиця,
А я скажу, що, може, й так:
Од злост³ Турн те компонуº,
Мов сатана йому диктуº,
Сам чорт зал³з в його кабак.
Од злост³ Турн осатан³вши,
Вел³в багаття розводить.
² в³йсько к берегу прив³вши,
Казав троянський флот спалить.
Вс³ принялися за роботу
(На злеº всякий мав охоту),
Огн³ помчалися к водам.
Хто жар, хто губку з с³рниками,
Хто з головней, хто з ф³тилями
Погибель мчали кораблям.
Розжевр³лось ³ закурилось,
Блакитне полом'я взвилось;
Од диму сонце закоптилось,
Курище к небу донеслось,
Боги в Ол³мп³ стали чхати;
Турн ïм ³зволив тимфи дати,
Богинь напав в³д чаду дур;
Дим оч³ ïв, лилися сльози,
З нудьги скакали так, як кози;
Зевес сам був мов винокур.
Венеру ж за душу щипало,
Що з флотом поступили так;
Од жалю серце завмирало,
Що сяде син на м³ль, як рак.
В жалю, в сльозах ³ г³рк³м смутку
Богиня с³ла в просту будку,
На передку с³в Куп³дон;
Кобила ïх везе кривая,
Ц³белла де жила старая,
Щоб с³й яз³ оддать поклон.
Ц³белла, знають во вс³х школах,
Що мат³р'ю була бог³в;
²змолоду була не промах,
Коли ж як стала без зуб³в,
То т³лько на печ³ сид³ла,
З кулешиком лем³шку ïла
² не м³шалася в д³ла.
Зевес ïй оддавав повагу
² посилав од столу брагу,
Яку Юнона лиш пила.
Венера часто докучала
Зевесу самою бридней
За те в немилость ³ попала,
Що н³льзя показать очей.
Прийшла Ц³беллу умоляти
² мусила ïй об³щати
Купити збитню за алтин,
Щоб т³лько Зевса умолила,
Вступиться за троян просила,
Щоб флота не лишився син.
Ц³белла же була ласуха,
Для збитню рада хоть на все;
До того ж страшна говоруха,
О всяк³й всячин³ несе.
Стягли ïï насилу з печ³,
Взяв Куп³дон соб³ на плеч³,
В будинки к Зевсу ³ пон³с.
Зевес, свою уздр³вши неню.
Убгав ввесь оселедець в жменю,
Насупив брови, зморщив н³с.
Ц³белла перше закректала,
А посл³ кашлять начала.
Пот³м у пелену смаркала
² дух п'ять раз перевела:
"Сатурнович, змилосердися,
За р³дную свою вступися! -
К Зевесу шокала стара.-
Безсмертних смертн³ не вважають
² т³лько що не б'ють, а лають:
Осрамлена моя гора!
Мою ти знаºш гору ²ду
² л³с, де з капищем олтар;
За них несу таку обиду,
Якой не терпить тв³й свинар!
На зруб я продала троянцям,
Твоïм молельщикам, п³дданцям,
Дубк³в ³ сосен строïть флот.
Твоï уста судьбам вел³ли,
Були щоб ³дськ³ брусся ц³л³,
Нетл³нн³ï од рода в род.
Зиркни ж тепер на т³брськ³ води.
Дивись, як корабл³ горять!
Ïх палять Турнов³ уроди,
Тебе ³ вс³х нас кобенять.
Спусти ïм - то таке закоять.
² власть твою соб³ присвоять,
² вс³м дадуть нам киселя;
Сплюндрують л³с, розриють ²ду;
Мене ж, стару, уб'ють, мов гниду,
Тебе прогонять в³дс³ля".
"Та не турбуйтесь, пан³матко! -
Зевес з досадою сказав.-
Провчу я вс³х - ³ буде гладко;
Анахтем в³чний - Турн пропав!"
Зиркнув, мигнув, махнув рукою
Над Т³бром, чудною р³кою,
Вс³ врозт³ч корабл³ п³шли;
Як гуси, в воду поринали,
²з корабл³в - сирени стали
² разн³ п³сн³ п³дняли.
Рутульське в³йсько ³ союзне
Дрижало од таких чудес;
Злякалось плем'я все окружне,
Мезап дав драла ³ Галес.
Пороснули ³ рутуляни,
Як од дощу в шатер цигани,
А т³лько Турн один оставсь.
Ут³кач³в щоб перейняти,
Щоб чудо ïм розтолковати
По вс³х усюдах сам совавсь.
"Реб'ятушки! - кричав.- Пост³йте!
Се ж ласка божая для нас;
Одкиньте страх ³ не роб³йтº,
Прийшлось сказать Енею: пас.
Чого огнем ми не спалили,
То боги все те потопили,
Тепер троянц³ в западн³.
Живцем в земл³ ïх загромадим,
Разком на той св³т одпровадим,
Бог³в се воля! В³рте мн³".
Велик³ï у страха оч³,
Вся рать неслась, хто швидше зм³г.
Назад вертатись не охоч³,
Вс³ б³гли, аж не чули н³г.
Оставшись, Турн один маячив,
Н³кого вкруг себе не бачив,
Стьогнув зикратого хлистом
² шапку на оч³ насунув,
Во вс³ лопатки в лагер дунув,
Що коник аж верт³в хвостом.
Троянц³ ³з-за ст³н дивились,
Пан Турн як з в³йськом тягу дав;
Перевертням морським чудились,
На добре всяк то толковав,
Но Турнов³ не дов³ряли;
Троянц³ правило се знали:
В в³йн³ з врагами не плошай;
Хоть ут³ка - не все женися;
Хоть мов ³ трусить - стережися;
Скиксуºш раз - тогд³ прощай!
Для ноч³ вдвоº калавури
На вс³х поставили, баштах,
Л³хтарн³ в³шали на шнури,
Ходили рунди по валах.
В обоз³ Турна тихо стало,
² т³лько-т³лько що блищало
Од слабих бл³дних огоньк³в.
Враги троянськ³ почивали.
Од трус³в вилазки не ждали;
Оставмо ж сих хропти соньк³в.
У главной башти на сторож³
Стояли Евр³ал ³ Низ;
Хоть молод³ були, та гож³
² кр³пк³, храбр³, як харциз.
В них кров текла хоть не троянська,
Якась чужая-бусурманська,
Та в служб³ в³рн³ козаки.
Для бою ïх сп³ткав прасунок;
П³шли к Енею на вербунок;
Були ж обидва земляки.
"А що, як, викравшись помалу,
Забратися в рутульський стан? -
Шептав Низ в ухо Евр³алу.-
Го каш³ наварили б там;
Тепер вони сплять з перепою,
Не дригне н³ один ногою,
Хоть вс³м ïм горла перер³ж.
Я думаю туди пуститься,
Перед Енеºм заслужиться
² сотню посадить на н³ж".
"Як? Сам? Мене оставиш? -
Спитався Низа Евр³ал.-
Н³! Перше ти мене удавиш,
Щоб я од земляка одстав.
В³д тебе не одстану зроду,
З тобою рад в огонь ³ в воду.
На сто смертей п³ду з тобой.
М³й батько був сердюк опр³чний,
Мовляв (нехай покой му в³чний);
Умри на пол³ як герой".
"Пожди ³ пальцем в лоб торкнися,-
Товаришев³ Низ сказав,-
Не все вперед - назад дивися.
Ти з лицарства глузд потеряв.
У тебе мати ºсть старая,
Без сил ³ в б³дност³, слабая,
То ³ повинен жить для ней,
Одна оставшись без приюту,
Яку протерпить муку люту,
Таскавшись м³ж чужих людей!
От я, nак чисто сиротина,
Росту, як при шляху горох;
Без нен³, без отця дитина,
Еней - отець, а неня - бог.
²ду хоть за чужу отчизну,
Не жаль н³кому, хоть ³зслизну,
А пам'ять в³чну заслужу.
Тебе ж до жизн³ р³дна в'яже,
Уб'ють тебе, вона в гр³б ляже,
Живи для неï, я прошу".
"Розумно, Низ, ти розсуждаºш,
А о повинност³ мовчиш,
Которую сам добре знаºш,
Мен³ ж зовс³м другу твердиш;
Де общеº добро в упадку,
Забудь отця, забудь ³ матку,
Лети повинность ³справлять;
Як ми Енею присягали,
Для його служби жизнь оддали,
Тепер не в³льна в жизн³ мать".
"²носи!" - Низ сказав, обнявшись
Со Евр³алом-земляком,
², за руки любенько взявшись,
До ратуш³ п³шли тишком.
²ул сид³в тут з старшиною,
Змовлялись, завтра як до бою
Достанеться ïм приступать.
Як ось вв³йшли два паруб³йки,
У брам зм³нившися од ст³йки,
² Низ громад³ став казать:
"Був на часах я з Евр³алом,
Ми пильновали супостат,
Вони тепер вс³ сплять повалом,
Уже огн³ ïх не горять.
Дорожку знаю я окромну,
В н³чну добу, в годину сонну
Прокрастись можна поуз стан
² донести пану Енею,
Як Турн злий з челяддю своºю
На нас налазить, мов шайтан.
Коли зволяºтесь - вел³те
Нам з Евр³алом попитать,
Чкурнем-³ поки сонце з³йде,
Енея мусим, покидать".
"Яка ж одвага в смутне врем'я!
Так не пропало наше плем'я?" -
Троянц³ вс³ тут заревли,
Одважних стали обн³мати,
Ïм дяковать ³ ц³ловати
² красовулю п³днесли.
²ул, Енеïв як насл³дник,
Похвальну рац³ю сказав;
² св³й палаш, що звавсь поб³дник,
До боку Низа прив'язав.
Для милого же Евр³ала
Не пожал³в того кинджала,
Що батько у Д³дони вкрав.
² посулив за ïх услугу
Земл³, овець ³ дать по плугу,
В чиновн³ вивесть об³щав.
Сей Евр³ал був молоденький,
Так год³в з дев'ятнадцять мав,
Де усу буть, пушок м'якенький
Б³леньку шкуру пробивав;
Та був одвага ³ завзятий,
Силач, козак лицарковатий,
Но пред ²улом прослезивсь.
Бо з матер'ю в³н розставався,
²шов на смерть ³ не прощався;
Козак природ³ покоривсь.
"²ул Енейович, не дайте
Паньматц³ вмерти од нужди,
Ïй будьте сином, помагайте
² заступайте в³д вражди.
Од б³д, напраснини, нападку;
Ви сам³ мали пан³матку,
То в серц³ маºте ³ жаль;
Я вам старую поручаю,
За вас охотно умираю",-
Так мовив чулий Евр³ал.
"Не б³йся, добрий Евр³але,-
²ул йому сей дав одв³т,-
Ти служиш нам не за пропало,
На смерть несеш за нас жив³т,
Твоïм буть братом не стиджуся
² неню заступать кленуся,
Тебе собою заплачу:
Пайок, одежу ³ кватиру,
Пшона, муки, яºць ³ сиру
По смерть в довольств³ назначу"
² так, одважно наша пара
Пустилася в рутульський стан.
На те ³ м³сяць вкрила хмара,
² поле вкрив густий туман.
Було се саме оп³вноч³;
Рутульц³ спали, ск³лько моч³,
Сивуха сну ïм п³ддала!
Розд³гшися, порозкладались,
В безпечност³ не спод³вались
Н³ од кого н³яка зла.
² часов³ï, на мушкетах
Поклавшись, спали на заказ;
Хропли вс³ п'ян³ на п³кетах,
Тут ïх застав посл³дн³й час!
Переднюю побивши стражу,
Пол³зли в стан варити кашу;
Низ тут товаришу сказав:
"Приляж к земл³ ти для п³дслуху,
А я задам рутульцям духу;
Гляди, щоб нас хто не сп³ткав".
Сказавши, першому Раменту
Головку буйную одтяв.
Не дав зробить ³ тестаменту,
К чортам його нав³к послав.
Сей на руках знав ворожити,
Кому знав ск³лько в³ку жити,
Та не соб³ в³н був пророк.
Другим ми часто пророкуºм,
Як знахур³, чуже толкуем,
Соб³ ж шукаºм циганок.
А посл³ Ремових в³н воïв
По одному вс³х подушив
² блюдолиз³в, ложкомоïв
В прах, вдребезги перем³зжив.
Намацавши ж самого Рема,
Потиснув, мов Хому Ярема,
Що й оч³ вискочили преч;
Вхвативсь за бороду кудлату
² злому Троï супостату
Мак³тру одд³лив од плеч.
Вблиз³ тут був намет Серрана,
На сього Низ ³ наскакав:
В³н т³лько що роздягсь з каптана
² смачно по вечер³ спав.
Низ шаблею мазнув по пупу,
Зад з головою сплющив вкупу,
Що ³з Серрана вийшов рак;
Бо голова м³ж н³г вплелася,
А задня вгору п³днялася;
Умер ф³гурно неборак!
² Евр³ал, як Низ возився,
То не гулявши простояв;
В³н также к сонним докосився,
Враг³в на той св³т одправляв.
Колов ³ р³зав без розбору,
² як н³хто не мав з ним спору,
То поравсь, мов в кошар³ вовк;
² виборних, ³ п³дпомощних,
² простих, ³ старших вельможних,
Хто н³ попавсь, того ³ товк.
Попався Ретус Евр³алу,
Сей не зовс³м ³ще заснув;
Приïхавши од Турна з балу,
Пальонки дома ковтонув
² т³лько-т³лько забувався,
Як Евр³ал к йому п³дкрався,
² просто в рот кинджал уткнув,
² проколов його, як кв³тку,
Що баби колють на нам³тку,
Тут Ретус душу ³зригнув.
Наш Евр³ал остервенився,
Забув, що на часок зайшов;
В намет к Мезапу був пустився,
Там, може б, смерть соб³ найшов;
Но повстр³чався з другом Низом,
З запальчивим, як сам, харцизом,
Сей Евр³ала удержав.
"Покиньмо кров врагам пускати,
Пора нам в³дс³ль упл³тати",-
Низ Евр³алов³ сказав.
Як вовк овець смиренних душить,
Коли в кошару зав³та,
Курчатам тх³р головки сушить,
Без крику м³зок висмокта.
Як, добре врем'я угодивши
² с³ркою хл³в накуривши,
Без крику крадуть слимаки
Гусей, качок, курей, ³ндик³в
У гевал³в ³ амалик³в,
Що роблять часто ³ дяки,
Так наш³ см³л³ï вояки
Тут мовча проливали кров;
Од ней красн³лися, мов раки,
За честь ³ к князю за любов.
Любов к отчизн³ де героïть,
Там сила вража не устоïть,
Там грудь сильн³йша од гармат,
Там жизнь-алтин, а смерть-коп³йка,
Там рицар-всякий паруб³йка.
Козак там чортов³ не брат.
Так порався Низ з Евр³алом,
Дали рутульцям накарпас;
Земля взялась од кров³ калом,
Поляк п³днявся б по сам пас,
Но наш³ по кров³ бродили,
Мов на торгу музик водили,
² убирались на просторе
Щоб швидше посп³шить к Енею
Похвастать храбростю своºю
² Турн³в розказать задор.
Уже ³з лагеря щасливо
Убрались наш³ см³льчаки;
Рад³ло серце не трусливо,
Жвяхт³ли мокр³ личаки.
²з хмари м³сяць показався.
² од земл³ туман п³днявся,
Все в³щовало добрий путь.
Як ось Волсент гульк ³з долини
З полком латинськоï дружини.
Б³да! Як нашим увильнуть?
Дали якраз до л³су тягу,
Бистр³йше б³гли од хорт³в;
Спасались б³дн³ на одвагу
В³д супостат³в, ворог³в.
Так пара горличок невинних
Летять спастись в л³сах обширних
Од злого к³бчика когтей.
Но зло, назначене судьбою,
Сл³дитиме скр³зь за тобою
Не утечеш за сто морей.
Латинц³ до л³су сл³дили
Одважних наших розбишак
² часовими окружили,
Що з л³су не шмигнеш н³як;
А часть, розсипавшись по л³су,
П³ймали одного зар³зу,
То Евр³ала-молодця.
Тогд³ Низ на вербу збирався,
Як Евр³ал врагам попався,
Мов м³ж вовк³в плоха в³вця.
Низ глядь ï бачить Евр³ала,
Що т³шаться ним вороги;
Важка печаль на серце пала,
Кричить к Зевесу: "Помоги!"
Коп'º булатне направляº,
В латинц³в просто посилаº,
Сульмону серце пробива;
Як сн³п, на землю повалився,
Не всп³в ³ охнуть, а скривився,
В посл³дн³й раз Сульмон з³ва.
Всл³д за коп'ºм стр³лу пускаº
² просто Тагов³ в висок;
Душа ³з т³ла вил³таº,
На жовтий пада труп п³сок,
Волсент утратив воïв пару,
Кленеть невидимую кару
² в ярост³, як в³л, реве:
"За кров Сульмонову ³ Тага
Умреш, проклята упиряга,
За ними всл³д пошлю тебе".
² замахнувсь на Евр³ала,
Щоб знять головку палашем;
Тут храбр³сть Низова пропала,
² серце стало кул³шем.
Б³жить, летить, кричить щосили:
"Пеккатум робиш, фратер милий
Невинному морс задаºш:
Я стультус, лятро, розбишака,
Некв³сс³мус ³ гайдамака;
Пост³й! Невинную кров ллºш".
Но, замахнувшись, не вдержався,
Волсент головку одчесав:
Головка - мов кавун качався,
Язик невнятно белькотав.
Уста каральн³ посин³ли,
Рум'ян³ щоки побл³дн³ли,
² б³лий цв³т в лиц³ пожовк;
Закрилися ³ ясн³ оч³,
Покрились тьмою в³чной ноч³,
Нав³ки милий глас умовк.
Уздр³вши Низ труп Евр³ала,
Од ярост³ осатан³в;
Вс³х злостей випустивши жала,
К Волсенту просто полет³в.
Як блискавка проходить тучу.
В³н так проб³г враг³в м³ж кучу
² д³ Волсента докосивсь:
Схватив його за чуб рукою,
Меч в серце засадив другою.
Волсент ³ духу тут пустивсь.
Як ³скра, порох запаливши,
Сама з ним вкуп³ пропада:
Так Низ, Волсент³я убивши,
² сам лишився живота;
Бо вс³ на його ³ напали,
На смерть зверт³ли ³ з³м'яли
² голову зняли з плечей.
Так кончили жизнь козарлюги,
Зробивши славн³ï услуги
На в³чность пам'ят³ своºй
Латинц³ зараз ³зробили
Абияк мари ³з дрючк³в;
На них Волс 
| |
| Просмотров: 425 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |
Жанры