Котляревский Иван Петрович - Ене³да - Книги

²ван Котляревський

Енеïда

Частина Перша

Еней був парубок моторний

² хлопець хоть куди козак,

Удавсь на всеº зле проворний,

Завзят³йший од вс³х бурлак.

Но греки, як спаливши Трою,

Зробили з неï скирту гною,

В³н взявши торбу тягу дав;

Забравши деяких троянц³в,

Осмалених, як гиря, ланц³в,

П'ятами з Троï накивав.

В³н, швидко поробивши човни,

На синº море поспускав,

Троянц³в насаджавши повн³,

² куди оч³ почухрав.

Но зла Юнона, суча дочка,

Розкудкудакалась, як квочка,

Енея не любила - страх;

Давно вона уже хот³ла,

Щоб його душка полет³ла

К чортам ³ щоб ³ дух не пах.

Еней був тяжко не по серцю

Юнон³, - все ïï гн³вив:

Здававсь г³рчийший ïй в³д перцю,

Н³ в чим Юнони не просив;

Но г³рш за те ïй не любився,

Що, бачиш, в Троï народився

² мамою Венеру звав;

² що його пок³йний дядько,

Пар³с, Пр³амове дитятко,

Пут³вочку Венер³ дав.

Побачила Юнона з неба,

Що пан Еней на поромах;

А то шепнула сука Геба...

Юнону взяв великий жах!

Впрягла в гринджолята павичку,

Сховала п³д кибалку мичку,

Щоб не св³тилася коса;

Взяла сп³дницю ³ шнур³вку,

² хл³ба з с³ллю на тар³лку,

К Еолу мчалась, як оса.

"Здоров, Еоле, пане-свату!

Ой, як ся маºш, як живеш? -

Сказала, як вв³йшла у хату,

Юнона. - Чи гостей ти ждеш?.."

Поставила тар³лку з хл³бом

Перед старим Еолом-д³дом,

Сама же с³ла на осл³н.

"Будь ласкав, сватоньку-старику!

²збий Енея з пантелику,

Тепер пливе на море в³н.

Ти знаºш, в³н який суц³га,

Паливода ³ горлор³з;

По св³ту як ³ще поб³га,

Чиïхсь багацько виллº сл³з.

Пошли на його лихо злеº,

Щоб люди вс³, що при Енеï,

Послизли ³ щоб в³н ³ сам...

За сеº ж д³вку чорнобриву,

Смачную, гарну, уродливу,

Тоб³ я, далеб³, що дам".

"Гай, гай! Ой, дей же його кату!-

Еол насупившись сказав. -

Я все б зробив за сюю плату,

Та в³три вс³ порозпускав:

Борей недуж лежить з похм³лля,

А Нот поïхав на вес³лля,

Зеф³р же, давн³й негодяй,

З д³вчатами заженихався,

А Евр в поденщики найнявся, -

Як хочеш, так ³ помишляй!

Та вже для тебе об³щаюсь

Енеºв³ я ляпас дать;

Я хутко, миттю постараюсь

В тр³стя його к чортам загнать.

Прощай же! Швидше убирайся,

Об³цянки не забувайся,

Бо посл³, чуºш, н³чичирк!

Як збрешеш, то хоча надсядься,

На ласку посл³ не понадься,

Тогд³ в³д мене возьмеш чвирк".

Еол, оставшись на господ³,

Зобрав вс³х в³тр³в до двора,

Вел³в поган³й буть погод³...

Якраз на мор³ ³ гора!

Все море зараз спузирило,

Водою мов в ключи забило,

Еней тут крикнув, як на пуп;

Заплакався ³ заридався,

Пошарпався, увесь подрався,

На т³м'ï начесав аж струп.

Проклят³ в³три роздулися,

А море з лиха аж реве;

Сл³зьми троянц³ облилися,

Енея за жив³т бере;

Вс³ човники ïх розчухрало,

Багацько в³йська тут пропало;

Тогд³ набрались вс³ сто лих!

Еней крич³ть, що "я Нептуну

П³вкопи грошей в руку суну,

Аби на мор³ штурм утих".

Нептун ³здавна був дряп³чка,

Почув Енеïв голосок;

Шатнувся зараз ³з зап³чка,

П³вкопи для його кусок!..

² миттю ос³длавши рака,

Схвативсь на його, мов бурлака,

² вирнув з моря як карась.

Загомон³в на в³тр³в гр³зно:

"Чого ви гудете так гр³зно?

До моря, знаºте, вам зась!"

От тут-то в³три схаменулись

² ну вс³ драла до нори;

До ляса, мов ляхи, шатнулись,

Або од ïжака тхори.

Нептун же зараз взяв м³телку

² вим³в море як св³телку,

То сонце глянуло на св³т.

Еней тогд³ як народився,

Раз³в ³з п'ять перехрестився,

Звел³в готовити об³д.

Поклали шальовки соснов³,

Кругом наставили мисок;

² страву всякую, без мови,

В голодний пхали все куток.

Тут з салом галушки лигали,

Лем³шку ³ кул³ш глитали

² брагу кухликом тягли;

Та ³ гор³лочку хлистали, -

Насилу ³з-за столу встали

² спати посл³ вс³ лягли.

Венера, не посл³дня шльоха,

Проворна, враг ïï не взяв,

Побачила, що так полоха

Еол синка, що аж захляв;

Умилася, причепурилась

², як в нед³лю, нарядилась,

Хоть би до дудки на танець!

Взяла оч³пок грезетовий

² кунтуш з усами люстровий,

П³шла к Зевесу на ралець.

Зевес тогд³ кружав сивуху

² оселедцем заïдав;

В³н, сьому випивши восьмуху,

Посл³дки з кварти виливав.

Прийшла Венера, ³скривившись.

Заплакалась и зав³скрившись,

² стала хлипать перед ним:

"Чим пред тобою, милий тату,

Син заслужив таку м³й плату?

²йон, мов в свинки грають ïм.

Куди йому уже до Риму?

Х³ба як здохне чорт в ров³!

Як вернеться пан хан до Криму,

Як женитсья сич на сов³.

Х³ба б уже та не Юнона,

Щоб не вказала макогона,

Що й дос³ слухаº чмел³в!

Коли б вона та не б³силась,

Замовкла ³ не комизилась,

Щоб ти се сам ïй ³звел³в".

Юп³тер, все допивши з кубка,

Погладив св³й рукою чуб:

"Ох, доцю, ти моя голубка!

Я в правд³ твердий так, як дуб.

Еней збудуº сильне царство

² заведе своº там панство:

Не малий буде в³н панок.

На панщину ввесь св³т погонить,

Багацько хлопц³в там наплодить

² вс³м ïм буде ватажок.

Заïде до Д³дони в гост³

² буде там бенкетовать;

Полюбиться ïï в³н мосц³

² буде б³сики пускать.

²ди, небого, не журися,

Попонед³лкуй, помолися,

Все буде так, як я сказав".

Венера низько поклонилась

² з панотцем своïм простилась,

А в³н ïï поц³ловав.

Еней прочумався, проспався

² голодранц³в позбирав,

Зовс³м з³брався ³ уклався,

², ск³лько видно, почухрав.

Плив-плив, плив-плив, що аж обридло,

² море так йому огидло,

Що б³сом на його дививсь:

"Коли б, - каже, - умер я в Троï,

Уже б не пив сеï г³ркоï

² марне так не волочивсь".

Пот³м, до берега приставши

З троянством голим вс³м своïм,

На землю з човн³в повстававши,

Спитавсь, чи º що ïсти ïм.

² зараз чогось попоïли,

Щоб на пут³ не ослаб³ли;

П³шли, куди хто запопав.

Еней по берегу попхався

² сам не знав, куди слонявся,

Аж гульк - ³ в город причвалав.

В т³м город³ жила Д³дона,

А город звався Карфаген,

Розумна пан³ ³ моторна,

Для неï трохи сих ³мен:

Трудяща, дуже працьовита,

Весела, гарна, сановита,

Б³дняжка - що була вдова;

По городу тогд³ гуляла,

Коли троянц³в повстр³чала,

Так³ сказала ïм слова:

"В³дк³ль так³ се гольт³паки?

Чи рибу з Дону везете?

Чи, може, виходц³-бурлаки?

Куди, прочане, ви йдете?

Який вас враг сюди направив?

² хто до города причалив?

Яка ж ватага розбишак!"

Троянц³ вс³ замурмотали,

Д³дон³ низько в ноги пали,

А, вставши, ïй мовляли так:

"Ми вс³, як бач, народ хрещений,

Волочимся без талану,

Ми в Троï, знаºш, порожден³,

Еней пустив на нас ману;

Дали нам греки прочухана

² самого Енея-пана

В три вирви вигнали в³дт³ль;

Звел³в покинути нам Трою,

П³дмовив плавати з собою,

Тепер ти знаºш ми в³дк³ль,

Помилуй, пан³ благородна!

Не дай загинуть головам,

Будь милостива, будь незлобна,

Еней спасиб³ скаже сам.

Чи бачиш, як ми об³дрались!

Убрання, постоли порвались,

Охляли, н³би в дощ щеня!

Кожухи, свити погубили

² з голоду в кулак трубили,

Така нам лучилась пеня".

Д³дона г³рко заридала

² з б³лого свого лиця

Платочком сльози обтирала:

"Коли б, - сказала, - молодця

Енея вашого злапала,

Уже б тогд³ весела стала,

Тогд³ великдень був би нам!"

Тут плюсь - Еней як будто з неба:

"Ось, ось де я, коли вам треба!

Д³дон³ поклонюся сам".

Пот³м, з Д³доною обнявшись,

Поц³лувались гарно в смак;

За рученьки б³леньк³ взявшись,

Балакали то сяк, то так.

П³шли к Д³дон³ до господи

Через велик³ переходи,

Вв³йшли в св³тлицю та й на п³л,

Пили на радощах сивуху

² ïли с³м'яну макуху,

Пок³ль кликнули ïх за ст³л.

Тут ïли розн³ï потрави,

² все з полив'яних мисок,

² сам³ гарн³ï приправи

З нових кленових тар³лок:

Свинячу голову до хр³ну

² локшину на перем³ну,

Пот³м з п³длевою ³ндик;

На закуску кул³ш ³ кашу,

Лем³шку, зубци, путрю, квашу

² з маком медовий шулик.

² кубками пили слив'янку,

Мед, пиво, брагу, сир³вець,

Гор³лку просту ³ калганку,

Куривсь для духу яловець.

Бандура горлиц³ бриньчала,

Соп³лка зуба затинала,

А дудка грала по балках;

Санжар³вки на скрипц³ грали,

Кругом д³вчата танцьовали

В дробушках, в чоботах, в св³тках.

Сестру Д³дона мала Ганну,

Насправжки д³вку хоть куди,

Проворну, чепурну ³ гарну;

Приходила ³ ся сюди

В червон³й юпочц³ баºв³й,

В запасц³ гарн³й фаналев³й,

В стьонжках, в намист³ ³ в ковтках;

Тут танцьовала викрутасом

² пред Енеºм вихилясом

П³д дудку била третяка.

Еней ³ сам так розходився,

Як на аркан³ жеребець,

Що трохи не увередився,

П³шовши з Гандзею в танець.

В обох п³дк³вки забряжчали,

Жижки од танц³в задрижали,

Вистрибовавши гоцака.

Еней, матню в кулак прибравши

² не до соли примовлявши,

Садив крутенько гайдука.

А посл³ танц³в варенухи

По ф³л³жанц³ п³днесли,

² молодиц³-цокотухи

Тут баляндраси понесли;

Д³дона кр³пко заюрила,

Горщок з вареною розбила,

До дуру вс³ тогд³ пили.

Ввесь день весело прогуляли

² п'ян³ спати полягали;

Енея ж ледве повели.

Еней на н³ч забрався спати,

Зарився в просо, там ³ л³г;

А хто хот³в, побр³в до хати,

А хто в хл³вець, а хто п³д ст³г.

А деяк³ так так хлиснули,

Що де упали - там заснули,

Сопли, харчали ³ хропли;

А добр³ молодци кружали,

Поки аж п³вн³ засп³вали,-

Що здужали, то все тягли.

Д³дона рано ³схопилась,

Пила з похм³лля сир³вець;

А посл³ гарно нарядилась,

Як би в оренду на танець.

Взяла карабл³к бархатовий,

Сп³дницю ³ карсет шовковий

² начепила ланцюжок;

Червон³ чоботи обула,

Та ³ запаски не забула,

А в руки з виб³йки платок.

Еней же, з хмелю як проспався,

²з'ïв солоний ог³рок;

Пот³м умився ³ убрався,

Як паруб³йка до д³вок.

Йому Д³дона п³дослала,

Що од пок³йника украла:

Штани ³ пару чоб³ток,

Сорочку ³ каптан з китайки,

² шапку, пояс з каламайки,

² чорний шовковий платок.

Як одяглись, то ³з³йшлися,

З собою стали розмовлять;

Наïлися ³ принялися,

Щоб по-вчорашньому гулять.

Д³дона ж тяжко сподобала

Енея так, що ³ не знала,

Де д³тися ³ що робить;

Точила всяк³ï баляси

² п³дпускала разн³ ляси,

Енею т³лько б угодить.

Д³дона виглядала грище,

Еней щоб весел³ший був,

² щоб верт³вся з нею ближче,

² лиха щоб свого забув:

Соб³ очиц³ зав'язала

² у панаса грати стала,

Енея б т³лько уловить;

Еней же зараз догадався,

Коли Д³дони терся, м'явся,

&IUML;ï щоб т³лько вдовольнить.

Тут всяку всячину ³грали,

Хто як ³ в в³що захот³в;

Тут ³нш³ журавля скакали,

А хто од дудочки пот³в,

² в хрещика, ³ в горюдуба,

Не раз доходило до чуба,

Як загулялися в джгута;

В хлюста, в пари, в в³зка ³грали

² дамки по столу совали;

Чорт мав порожнього кута.

Щодень було у них похм³лля,

Пилась гор³лка, як вода;

Щодень бенкети, мов вес³лля,

Вс³ п'ян³, хоть посуньсь куда.

Енеºв³ так, як болячц³

Або лих³й ос³нн³й трясц³,

Годила пан³ всякий день.

Були троянц³ п'ян³, сит³,

Кругом обут³ ³ обшит³,

Хоть гол³ прибрели, як пень.

Троянц³ добре там курили,

Дали приманку вс³м ж³нкам,

По вечерницям вс³ ходили,

Просв³тку не було д³вкам.

Та й сам Еней-сподар ³ паню

П³дмовив паритися в баню...

Уже ж було не без гр³ха!

Бо страх вона його любила,

Аж розум ввесь св³й погубила,

А, бачся, не була плоха.

От так Еней жив у Д³дони,

Забув ³ в Рим щоб мандровать.

Тут не боявся ³ Юнони,

Пустився все бенкетовать;

Д³дону мав в³н мов за ж³нку,

Убивши добру в неï гр³нку,

Мутив як на сел³ москаль!

Бо - хр³н його не взяв - моторний,

Ласкавий, гарний, ³ проворний,

² гострий, як на бритв³ сталь.

Еней з Д³доною возились,

Як з оселедцем с³рий к³т;

Ганяли, б³гали, казились,

Аж лився деколи ³ п³т.

Д³дона ж мала раз роботу,

Як з ним поб³гла на охоту,

Та гр³м загнав ïх в темний льох...

Лихий ïх зна, що там робили,

Було не видно з-за могили,

В льоху ж сид³ли т³лько вдвох.

Не так-то робиться все хутко,

Як швидко оком ³змигнеш;

Або як казку кажеш прудко,

Пером в папер³ як писнеш.

Еней в гостях прожив немало,-

Що з голови його пропало,

Куди його Зевес послав.

В³н год³в зо два там просид³в,

А мабуть би, ³ б³льш пронид³в,

Якби його враг не сп³ткав.

Колись Юп³тер ненароком

З Ол³мпа глянув ³ на нас

² кинув в Карфагену оком -

Аж там троянський мартопляс...

Розсердився ³ розкричався,

Аж ц³лий св³т поколихався;

Енея лаяв на ввесь рот:

"Чи так-то, гад³в син, в³н слуха?

Убрався в патоку, мов муха,

Зас³в, буц³м в болот³ чорт.

П³йд³ть г³нця мен³ кликн³те,

До мене зараз щоб прийшов,

Гляд³ть же, цупку прикур³те,

Щоб в³н в шинок та не зайшов!

Бо хочу я кудись послати.

²йон, ³йон же, вража мати!

Але Еней наш зледащ³в;

А то Венера все свашкуº,

Енеºчка свого муштруº,

Щоб в³н з ума Д³дону зв³в".

Приб³г Меркур³й, засапавшись,

В три ряди п³т з його котив;

Ввесь ременцями обв'язавшись,

На голову бриль наложив;

На грудях з бляхою ладунка,

А ззаду з сухарями сумка,

В руках нагайський малахай.

В так³м наряд³ вл³зши в хату,

Сказав: "Готов уже я, тату,

Куди ти хочеш, посилай".

"Б³жи лиш швидше в Карфагену,-

Зевес г³нцев³ так сказав,-

² пару розлучи скажену,

Еней Д³дону б забував.

Нехай лиш в³дт³ль упл³таº

² Рима строïти чухраº,-

А то залиг, мов в груб³ пес.

Коли ж в³н буде ще гуляти,

То дам йому себе я знати,-

От так сказав, скажи, Зевес".

Меркур³й низько поклонився,

Перед Зевесом бриль ³зняв,

Через пор³г перевалився,

До стайн³ швидше тягу дав.

Покинувши ³з рук нагайку,

Запряг в³н миттю чортопхайку.

Черкнув ³з неба, аж кур³ть.

² все кобилок поганяº,

Що оглобелька аж брикаº,

Помчали, аж в³зок скрипить.

Еней тод³ купався в браз³

² на полу, укрившись, л³г;

Йому не снилось о приказ³,

Як ось Меркур³й в хату вб³г.

Смикнув ³з полу, мов псяюху.

"А що ти робиш, п'ºш сивуху?-

Зо всього горла закричав.-

Ану лиш швидше убирайся,

З Д³доною не женихайся,

Зевес поход тоб³ сказав.

Чи се ж таки для д³ла робиш,

Що й дос³ тута загулявсь?

Та швидко ³ не так задробиш;

Зевес недурно похвалявсь;

Получиш добру халаз³ю,

В³н видавить з тебе ол³ю,

От т³лько йще тут побарись.

Гляди ж, сьогодн³ щоб убрався,

Щоб нищечком в³дс³ль укрався,

Мене удруге не дождись".

Еней п³джав хв³ст мов собака,

Мов Каïн затрусивсь увесь;

²з носа потекла кабака:

Уже в³н знав, який Зевес.

Шатнувся миттю сам ³з хати

Своïх троянц³в позбирати;

З³бравши, дав такий приказ:

"Як можна швидше укладайтесь,

Зо вс³ма клунками збирайтесь,

До моря швендайте якраз!"

А сам, вернувшися в будинки,

Своº лахм³ття позбирав;

М³зер³ï наклав дв³ скриньки,

На човен зараз од³слав

² дожидався т³лько ночи,

Що як Д³дона з³мкне оч³,

Щоб, не прощавшись, тягу дать.

Хоть в³н за нею ³ журився

² св³том ц³лий день нудився,

Та ба! бач, треба покидать.

Д³дона зараз одгадала,

Чого сумуº пан Еней,

² все на ус соб³ мотала,

Щоб умудритися ³ ïй;

З-за печ³ часто виглядала,

Прикинувшись, буц³м куняла

² мов вона хот³ла спать.

Еней же думав, що вже спала,

² т³лько що хот³в дать драла,

Аж ось Д³дона за чуб хвать.

"Пост³й, прескурвий, вражий сину!

Зо мною перше розплатись;

От задушу, як злу личину!

Ось ну лиш т³лько завертись!

От так за хл³б, за с³ль ти платиш?

Ти вс³м, привикши насм³хатись,

Розпустиш славу по мен³!

Нагр³ла в пазус³ гадюку,

Що посл³ ³зробила муку;

Послала пуховик свин³.

Згадай, який прийшов до мене,

Що н³ сорочки не було;

² постол³в чорт мав у тебе,

В кишен³ ж пусто, аж гуло;

Чи знав ти, що такеº грош³?

Мав без матн³ одн³ холош³,

² т³льки слава, що в штанах;

Та й те порвалось ³ побилось,

Аж глянуть сором, так св³тилось,

Свитина вся була в латках.

Чи я тоб³ та не годила?

Х³ба р³жна ти захот³в?

Десь вража мати п³дкусила,

Щоб хирний тут ти не сид³в.-

Д³дона г³рко заридала,

² з серця аж волосся рвала,

² закрасн³лася, мов рак.

Зап³нилась, посатан³ла,

Неначе дурману ³з'ïла,

Залаяла Енея так:-

Поганий, мерзький, скверний, бридкий,

Н³кчемний, ланець, кателик!

Гульв³са, пакосний, престидкий,

Нег³дний, злод³й, ºретик!

За кучму сю твою велику

Як дам ляща тоб³ я в пику,

То тут тебе лизне ³ чорт!

² оч³ видеру ³з лоба

Тоб³, диявольська худоба.

Трясешся, мов зимою хорт!

Мандруй до сатани з рогами,

Нехай тоб³ присниться б³с!

З своïми сучими синами,

Щоб враг побрав вас вс³х, гульв³с,

Щоб н³ гор³ли, н³ бол³ли,

На чистому щоб покол³ли,

Щоб не оставсь н³ чолов³к,

Щоб доброï не знали дол³,

Були щоб з вами зл³ï бол³,

Щоб ви шаталися пов³к!"

Еней в³д неï одступався,

Поки зайшов через пор³г,

А дал³ аж не оглядався,

З двора в собачу ристь поб³г.

&nb